520/12925/2020 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи внаслідок травми, контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов'язання вирішити питання щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги - 26.04.2023 Прийняття

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Білової О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Григорова А.М., суддів: Подобайло З.Г., Бартош Н.С.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Харківський ОВК), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 № 116, п. 6;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини та належним чином оформлений пакет документів, наданий позивачем разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (z1294-14) ;

- зобов`язати Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, " (2011-12) Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (z1294-14) .

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 13 березня 2020 року йому було встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме хворобою опорно-рухової системи, причиною якого була вибухова хвиля у 2017 році під час виконання бойового завдання. Наведена причина встановлення інвалідності є відмінною від встановлення інвалідності у 2006 році. Також, зазначив, що при первинному встановленні інвалідності позивач був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. Однак, за результатами постійного лікування консультативним висновком спеціаліста № 4792 від 20.10.2016 та висновку лікаря з Державної установи "Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України" від 11.10.2016 захворювань з боку серцево-судинної системи не виявлено, у зв`язку з чим за результатами огляду ВЛК його було визнано придатним до військової служби за контрактом. За наявності вказаного висновку позивач вступив на військову службу, де під час обстрілу отримав поранення, що спричинило виникнення інвалідності, встановленої позивачу 13 березня 2020 року.

Втім Міністерство оборони України протиправно відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги з підстави, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 № 116, п. 6.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та належним чином оформлений пакет документів, наданий позивачем разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що визнання 03 березня 2020 року позивача особою з інвалідністю ІІІ групи є первинним (огляд новий) та таке, що відбулося з іншої підстави та пов`язане із іншими подіями, аніж в 2006 році. Тобто в даному випадку група інвалідності позивача не змінювалася, а була встановлена в 2020 році.

Враховуючи викладене суди дійшли висновку, що ці правовідносини не розповсюджується встановлений пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дворічний строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 14 квітня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року/

Cкарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі були встановлені обставини справи, у зв`язку з чим ухвалені незаконні рішення. Відповідач наполягає, що ОСОБА_1 не має права на призначення одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, який проходив дійсну військову службу, у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оскільки зміна причин групи інвалідності відбулась в понад дворічний строк, визначений пункту 4 частини другої статті 16-3 Закону № 2011-XIІ

На думку скаржника наведене відповідає висновкам Верховного Суду зробленим у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

25 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу в якому позивач зазначив, що третя група інвалідності вперше встановлена йому у 2020 році, а не в результаті повторного переогляду з пропуском дворічного терміну, як вказує на відповідач. Тому ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року призначив касаційну скаргу до розгляду у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції на 26 квітня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, проходив військову службу у Збройних Силах України, з якої був звільнений у 2004 році за станом здоров`я.

Згідно Свідоцтва про хворобу №160/4024 від 12 липня 2004 року, затвердженого постановою військово-лікарської комісії від 20 липня 2004 року позивачу був встановлений експертний діагноз, а саме гіпертонічна хвороба третьої стадії, яка пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статей 39 а. 41 б. 14 б. 40 в. 71 в. 23 в графи III Розкладу хвороб ( накази Міністра оборони України від 04.01.1994 року № 2 (z0177-94) , від 12.07.1999 № 207) позивач визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Відповідно до витягу із Акта огляду МСЕК № 023307 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 01 січня 2006 року у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, а саме гіпертонічна хвороба третьої стадії, на строк з 01 січня 2006 року до 01 січня 2007 року, черговий переогляд був призначений на 22 грудня 2006 року.

Протягом 2006 - 2016 років, позивач проходив лікування у зв`язку з встановленим йому діагнозом гіпертонічна хвороба третьої стадії, внаслідок чого стан серцево-судинної системи покращився. Згідно консультативного висновку спеціаліста № 4792 від 20 жовтня 2016 року та висновку лікаря з Держаної установи "Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України" від 11 жовтня 2016 року згідно постійних спостережень за артеріальним тиском захворювань з боку серцево-судинної системи у позивача не виявлено.

Згідно з виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого № 27347 ОСОБА_1, знаходився на стаціонарному лікуванні та обстеженні у відділенні кардіології з 14 листопада 2016 року по 18 листопада 2016 року, а 17 листопада 2016 року був представлений на огляд ВЛК. 17 листопада 2016 року був проведений медичний огляд ВЛК терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру "ГВКГ" МО України від 17 листопада 2016 року. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 17 листопада 2016 року на підставі статей 40 в, 13 г графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністра оборони України від 04 січня 1994 року позивач був визнаний придатним до військової служби за контрактом.

Після цього позивач вступив на військову службу, та за розпорядженням з 15 травня 2017 року по 31 травня 2017 року у складі групи був направлений у зону відповідальності 24 ОШБ, 43 ОМпБ на лінію ротних опорних пунктів. Згідно розпорядження з 01 червня 2017 року по 16 червня 2017 року ОСОБА_1 у складі групи був направлений у зону відповідальності на лінію ротних та взводних опорних пунктів.

З 29 березня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 16 березня 2018 року по 30 квітня 2018 року позивач приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності; суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а з 30 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року, з 10 червня 2018 року по 16 червня 2018 року, з 16 липня 2018 року по 20 липня 2018 року, з 24 серпня 2018 року по 07 жовтня 2018 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 04 липня 2017 року №332 ОСОБА_1 був встановлений діагноз - тимчасове порушення опорної та рухової функції хребта, що пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №6931 з 15 серпня 2019 року по 06 вересня 2019 року позивач перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону з діагнозом міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, грижа, радикуліт.

05 вересня 2019 року госпітальна військово-лікарська комісія терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_1 за розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 серпня 2019 року №3365 з метою визначення ступеня придатності до військової служби провела огляд позивача. Свідоцтвом про хворобу №1396 від 10 вересня 2019 року було встановлено міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, грижу між хребцевого диску зі стійким больовим синдромом, помірним порушенням функцій, хронічний попереково-грижовий радикуліт зі стійким больовим синдромом, помірним порушенням функцій, хронічний гастрит, фаза ремісії. ВЛК дійшла висновку, що вищеперелічені захворювання є такими, що пов`язані з проходженням військової служби, а у зв`язку з цим встановила, що на підставі статей 64 б. 23 " 39 в. 41 б. 36 в. 68 в графи Ш Розкладу хвороб, позивач є непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18 жовтня 2019 № 222 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "в" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

На підставі вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18 жовтня 2019 року №222, наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01 листопада 2019 року № 276 полковника ОСОБА_1, заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 листопада 2019 року та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно консультативного висновку Національної академії медичних наук України "Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенко" 835904 від 30 січня 2019 року після оперативного лікування у 2017 році, видалення грижі, позивачу встановлений аналогічний діагноз у зв`язку з наслідками вибухової хвилі у 2017 році під час виконання бойового завдання.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 993767 від 13 березня 2020 року на підставі нового огляду позивачу була безстроково встановлена ІІІ група інвалідності з 03 березня 2020 року, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

У зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, позивач звернувся до Харківського ОВК з заявою про отримання одноразової грошової допомоги.

Харківським ОВК було направлено до Міністерства оборони висновок від 25 червня 2020 року разом з заявою та документами, поданими позивачем, серед яких, зокрема, копія довідки про травму, копія витягу ВЛК, копія довідки МСЕК про встановлення інвалідності, копія довідки про встановлення ступеню втрати працездатності, та інші.

У висновку Харківський ОВК, зазначив що командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі різниці між 250-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, в якому вперше встановлена втрата працездатності та отриманої одноразової грошової допомоги в розмірі 15% втрати працездатності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом батьківщини (01.03.2019) в сумі 20 170,00 грн., оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

В подальшому, Харківський ОВК, листом від 13.07.2020 на додаток до поданих раніше документів направило до Міністерства оборони України лист-роз`яснення Обласного центру медико-соціальної експертизи від 01.07.20 № 01-13/626, довідку МСЕК про первинне встановлення інвалідності та довідку ПАТ НАСК "ОРАНТА" від 08.07.2020 № 427 про отримання страхової суми по державному обов`язковому особистому страхуванню у 2003 та 2004 роках.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06 серпня 2020 року № 116 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Ключовим питанням у цій справі є законність застосування до спірних правовідносин пункту 4 частини другої статті 16-3 Закону № 2011-XIІ.

Згідно статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII (2232-12) ), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який вперше запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI (5040-17) ).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) (далі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку № 975 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (далі також - МСЕК).

З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно із пунктом четвертим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт четвертий статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким передбачено: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту четвертого статті 16-3 № 2011-ХІІ) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

8. Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи.

Проте, як убачається з матеріалів справи, підставою для встановлення позивачу інвалідності були різні захворювання, пов`язані з різними подіями та в різний час:

(1) у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, а саме гіпертонічна хвороба третьої стадії, на строк з 01.01.2006 року до 01.01.2007 року, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Черговий переогляд був призначений на 22 грудня 2006 року.

(2) в результаті вибухової хвилі під час виконання бойового завдання у 2017 році було отримано травму хребта, з 03 березня 2020 року встановлена ІІІ група інвалідності.

Отже, комісія Міністерства оборони України не врахувала, що у 2017 році позивач під час виконання обов`язків військової служби отримав травму, внаслідок якої з 03 березня 2020 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, яка не пов`язана із захворюванням діагностованим у позивача в 2006 році та яке стало підставою для визнання його непридатним до військової служби із зняттям з військової служби.

Крім того, як вже зазначалось, після лікування у 2016 році позивач був визнаний придатним до військової служби за контрактом, а з 01 березня 2019 року внаслідок отриманого ушкодження під час виконання бойового завдання в 2017 році встановлено 15 % втрати працездатності.

Визначена у пункті четвертому статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 240/1623/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 260/1584/19, від 19 вересня 2022 у справі № 240/8578/20.

9. Стосовно доводів відповідача, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду зробленим у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, колегія суддів зазначає про таке.

Так, у справах № 240/10153/19 та № 1.380.2019.006957 військовослужбовцям було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за наслідками встановлення групи інвалідності після встановлення ступеню втрати працездатності та у разі зміни групи інвалідності, оскільки з часу первинного встановлення ступеня втрати працездатності чи групи інвалідності до дня встановлення більшого ступеня втрати працездатності чи вищої групи інвалідності минуло понад два роки за одне й те ж ушкодження здоров`я, отримане під час виконання службових обов`язків чи військової служби. Проте в справі, що розглядається судом, позивачу встановлено ступінь втрати працездатності та зміну групи інвалідності у зв`язку з різними захворюваннями, які не пов`язані між собою ( у 2006 році та у 2019 році).

Отже, обставини у цій справі та у справах № 240/10153/19, № 1.380.2019.006957 не є подібними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасовання рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 № 116, п. 6; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1, який визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та належним чином оформлений пакет документів, наданий позивачем разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

10. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.