ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2003 Справа N 6/143
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової
інспекції
на постанову від 22.08.2003 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 6/143
господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ "Мелітопольський завод продовольчих товарів
та напоїв"
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача А.А.А. (доручення вих. № 12 від 10.10.2003 р.);
Б.Б.Б. (доручення вих. № 15 від 17.11.2003 р.)
від відповідача Кашуба В.І. (довіреність № 15033 від 15.09.
2003 р.); Тунік Я.С. (довіреність № 19997 від
05.12.2003 р.); (довіреність № 195 від 20.10.
2003 р.); Гайдар А.В. (довіреність № 19996 від
05.12.2003 р.); Гришко Р.Ю. (довіреність
№ 15843 від 29.09.2003 р.)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.2003
року (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 22.08.2003 р.
(головуючий суддя - Яценко О.М., судді Кагітіна Л.П., Юхименко
О.В..) у справі №6/143 позовні вимоги задоволене; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Мелітопольської
об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
№0001352601/0 від 11.12.2002р.; стягнуто з відповідача на користь
позивача витрати по держмиту в сумі 85 грн. та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
В касаційній скарзі Мелітопольська ОДПІ просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних
вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм
процесуального та матеріального права, а саме ст.20, 22, 33, 34,
35, 43, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 5.1 ст.5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому повністю
заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу, заперечення представників позивача, перевіривши колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи
наступне.повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що до спірних
правовідносин має бути застосована ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
а саме ті її положення, що факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів. А саме, як на приюдицію, суди
посилаються на рішення арбітражного суду Запорізької області від
10.12.2001 року у справі № 1/6/1037 за позовом ТОВ
"Мелітопольський завод продовольчих товарів та напоїв" до
Мелітопольської ОДПІ про визнання недійсним рішення, яким
розглянуті питання, зокрема, щодо подання позивачем розрахунку по
акцизному збору та подання ним уточненого розрахунку. Зазначеним
рішенням, за висновками попередніх судових інстанцій, встановлено,
що сума податкового зобов'язання в сумі 1275515,60 грн. не була
узгоджена позивачем, розрахунок позивача від 11.07.2001р. був
невірний; в подальшому позивач самостійно виявив допущену помилку
у відповідності з передбаченим законом правом та 14.09.2001 року
подав новий (уточнюючий) розрахунок акцизного збору за червень
2001 року; оскільки штраф застосовується тільки у випадку, якщо
сума податкового зобов'язання узгоджена і не сплачена, штрафні
санкції до позивача застосовані неправомірно.
Колегія суддів відзначає, що факти (в розумінні ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) - це є конкретні обставини, з якими норми
законодавства пов'язують настання певних правових наслідків.
В основу оскаржуваних судових актів, покладені висновки суду, які
не є фактами, а є оцінкою доказів в іншій господарській справі.
Таким чином, суди не встановили повно обставин по даній справі,
чим припустилися порушення ст.ст.34, 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
що потягло за собою прийняття неправильних рішення та постанови.
Суди також зазначили, що податкова служба, відмовивши позивачу в
придбанні акцизних марок, позбавила його можливості реалізувати
продукцію, і тим самим позбавила його можливості оплатити акцизний
збір.
На думку колегії суддів зазначене не є підставою, що звільняє
позивача від зобов'язання сплати акцизного збору у передбачений
законом термін з огляду на таке.
Відповідно до п.п.1, 6, 13, 24 Постанови Кабінету Міністрів
України №725 від 27.02.1999 р. "Про затвердження Порядку видачі та
погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із
сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької
діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого,
призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію"
( 275-99-п ) (275-99-п)
податковий вексель підтверджує зобов'язання платника
податку сплатити протягом 90 календарних днів суму акцизного
збору; термін, на який видається податковий вексель, не може
перевищувати 90 календарних днів; податковий вексель вважається
повністю погашеним векселедавцем у разі сплати акцизного збору в
зазначений у векселі термін; порушення платниками податку вимог
цього Порядку тягне за собою відповідальність, передбачену
законодавством. З урахуванням особливостей щодо видачі та
погашення податкових векселів, їх опротестування у зазначеному
порядку не передбачене.
Норми вищезазначеної постанови та інших податкових законів
встановлюють відповідальність за порушення їх приписів та
спрямовані на забезпечення режиму сплати акцизного збору з
алкогольних напоїв, видачі та погашення податкових векселів,
фінансової (в тому числі податкової) дисципліни. За змістом цих
норм предметом їх регулювання є відносини публічно-правового
характеру, передбачена ними відповідальність також є
публічно-правовою. Тому, певна неправомірна поведінка з боку
відповідача по справі, не тягне за собою можливість порушення
позивачем фінансової та податкової дисципліни, зокрема по
зобов'язанню сплатити акцизний збір за векселем.
Судами встановлено, що строк сплати акцизного збору за податковим
векселем від 22.03.2001 р. №693132810776 встановлений 19.06.2001
року. В уточненому розрахунку сума акцизного збору, зазначена у
цьому векселі, не відображена в графі 10 взагалі, оскільки на
думку позивача простий вексель не був опротестований у
передбаченому законом порядку, та втратив юридичну силу (а.с.26
т.2).
Відповідно до повідомлення Мелітопольської ОДПІ (а.с.111 т.1)
станом на 28.03.2003 р. податковий вексель погашено повністю, що
свідчить про те, що позивач все ж сплатив суму податкового
зобов'язання з акцизного збору. Наведене має значення для
вирішення спору щодо строку погашення зобов'язання з акцизного
збору за векселем, однак судом не встановлене.
Суди не повністю встановили обставини, не дали їм оцінки з огляду
на те, що до позивача штрафні санкції застосовані на підставі
пп.17.1.7 ст.17 Закону України "Про зобов'язання платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
саме за затримку сплати узгодженого податкового
зобов'язання, при тому, що поданням уточненого розрахунку позивач
суму зобов'язання по акцизному збору взагалі не зазначив, а,
відповідно, не узгоджував сплачену за векселем суму в уточненому
розрахунку від 14.09.2001 року, узгодивши її лише один раз -
22.03.2001 року. Крім того, суди не встановили правомірність
подання позивачем уточненого розрахунку взагалі, а саме чи була
наявна помилка у показнику раніше поданої декларації (розрахунку).
При новому розгляді справи судам належить встановити коли було
узгоджене податкове зобов'язання з сплати акцизного збору в сумі
1275515,60 грн., коли зазначене податкове зобов'язання було
сплачене остаточно, яка сума цього податкового зобов'язання
сплачена з порушенням граничних строків сплати узгоджених сум
податкового зобов'язання, чи вона погашена в строк, та дати
правову оцінку факту неопротестування податкового векселя.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч.1 ст.111-9, ч.1
ст.111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ від 17.09.2003 р.
№15165/10-010 на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 22.08.2003 року по справі № 6/143
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2003
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 22.08.2003 року по справі № 6/143 - скасувати.
Справу № 6/143 направити господарському суду Запорізької області
на новий розгляд.
Головуючий суддя Є. Усенко
Судді С. Бакуліна
О.Глос