ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 3\108Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Козир Т.П. , Семчука В.В.
за участю представників позивача - не з'явились
відповідачів — Білоусов Ю.М.,
Богданов
О.С.
3-іх осіб - Павлова І.М.,
Кривошей М.Б.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
в?дпов?дальн?стю "Гранд-Вест"
судовому засіданні касаційн
скаргу
на ухвалу Господарського суду Донецької
області
від 18.11.2002 року
у справі № 3\108Б
за заявою Товариства з обмеженою
в?дпов?дальн?стю "Радон-
Холд?нг"
до В?дкритого акц?онерного
товариства "Мак?ївський
коксох?м?чний завод"
арб?тражний керуючий
Богданов О.С.
прo визнання банкрутом
В С Т А Н О В И В:
ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.02
(суддя Гассій О.В.), суд залишив без задоволення заперечення ТОВ
„Гранд-Вест" щодо визнання боржником кредиторських вимог ТОВ
„Італ" та включення його до реєстру вимог кредиторів.
У Х В А Л А мотивована тим, що відповідно до п. 15 ст. 11 Закону
України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення
справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі
кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань
мають право подати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно
зі ст. 14 цього Закону.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ „Гранд-Вест" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області
від 18.11.02 р. в зв'язку з неправильним застосуванням судом
норм матеріального права та порушенням норм процесуального
права, а саме, п. 15 ст. 11, ст. 14 Закону України „Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" та п. 1.ст. 11 цього ж Закону.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Макіївський коксохімічний
завод" просить в її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що
ухвала суду прийнята відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
Заслухавши пояснення представників ТОВ "Гранд-Вест", Фонду
держмайна України, боржника, розпорядника майна боржника,
розглянувши матеріали справи та перевіривши правильність
застосування господарським судом Донецької області при прийнятті
оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник визнав вимоги
кредитора ТОВ „Італ" незалежно від того, що його вимоги виникли
після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ
„Макіївський коксохімічний завод". На підставі цього
розпорядником майна його включено до реєстру вимог кредиторів,
поданого суду для затвердження.
За таких обставин, на правовідносини між кредитором ТОВ „Італ"
та боржником ВАТ „Макіївський коксохімічний завод" не можуть
бути розповсюджені норми Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які
регулюють відносини між боржником та конкурсними кредиторами.
Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
поточними є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після
порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до
абзацу першого п. 6 ст. 12 цього ж Закону дія мораторію на
задоволення вимог кредиторів не
поширюється на задоволення вимог кредиторів, які виникли після
порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, визнання
боржником вимог ТОВ „Італ" як поточного кредитора тягне за собою
виникнення у останнього права на стягнення грошових коштів з
рахунків боржника в позасудовому порядку, який встановлено у
третій частині п. 6 ст. 12 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За змістом п. 4 ст. 14 та п. 2 ст. 15 Закону України „Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" всі спори між кредиторами стосовно заявлених ними
вимог щодо включення їх до реєстру кредиторів мають бути
остаточно вирішені судом до затвердження реєстру вимог. У Х В А
Л А, якою затверджується реєстр вимог, є підставою для
остаточного визначення кількості голосів, які належать кожному
кредитору при прийнятті рішень на зборах кредиторів. При цьому
чинним законодавством не передбачено, що затверджений судом
реєстр вимог кредиторів та встановлена реєстром кількість
голосів, які має кредитор на зборах кредиторів, можуть бути
оскаржені чи змінені у зв'язку з повним або частковим погашенням
заборгованості боржника перед поточним кредитором.
Отже, подання заяв поточними кредиторами в порядку та в строки,
встановлені для конкурсних кредиторів відповідно до п. 1 ст. 14
Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом", не тягне за собою виникнення у таких
поточних кредиторів прав на розгляд цих заяв в порядку та з
наслідками, визначеними пп. 3,4,6 ст. 14 цього ж Закону.
В порядку, передбаченому п. 15 ст. 11 та ст. 14 Закону України
„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", розглядаються заяви конкурсних кредиторів.
Розмір зобов'язань конкурсних кредиторів, які виникли до
порушення справи про банкрутство, розраховується на момент
введення мораторію та незалежно від моменту настання строку їх
виконання. Таким чином, розмір кредиторських вимог конкурсних
кредиторів є постійним, оскільки він розраховується з початку
строку виникнення зобов'язань та обмежується моментом порушення
справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів. У зв'язку з розповсюдженням на задоволення
вимог конкурсних кредиторів дії мораторію розмір таких вимог не
може бути змінений в позасудовому порядку до закінчення
процедури розпорядження майном боржника. Цей висновок
ґрунтується на законодавчому визначенні терміну „конкурсний
кредитор" згідно з ст. 1 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.
12 цього ж Закону, яка регулює правовідносини сторін у справі
про банкрутство під час дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів.
Отже, суд в ухвалі від 18.11.02 при наданні юридичної оцінки
прав ТОВ „Італ" неправомірно застосував п. 15 ст. 11 та ст. 14
Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом", оскільки права ТОВ „Італ" на включення
його до реєстру вимог кредиторів
залежать не від моменту настання строку виконання зобов'язань
ВАТ „Макіївський коксохімічний завод" у відношенні до цього
кредитора, а від моменту виникнення самого зобов'язання.
Тому суд вважає касаційну скаргу ТОВ „Гранд-Вест" обґрунтованою
та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Гранд-Вест" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 18.11.2002
р. скасувати.
3. Виключити ТОВ "Італ" з реєстру вимог кредиторів ВАТ
"Макіївський коксохімічний завод".
Головуючий В. Дерепа
Судді Т. Козир
В. Семчук