ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
26.12.2002                                       Справа N 31/123а
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді         Усенко Є.А.
суддів:                    Жаботиної Г.В., Чупруна В.Д.,
розглянувши касаційну      ДПІ у м. Дебальцеве
скаргу
на постанову               Донецького апеляційного
                           господарського суду України від
                           24.07.2002р.
по справі                  № 31/123 а
за позовом                 Обласного  комунального  підприємства
                           “Донецьктеплокомуненерго”
до                         ДПІ у м. Дебальцеве
 
Про   визнання   частково   недійсним   рішення   від  14.11.2001
№ 200/23-25669951/5463,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського суду Донецької області  від  28.05.2002
(суддя  Уменко  Л.В.), залишеним без змін постановою  Донецького
господарського  суду  від  24.07.2002р.  (судді  Калантай  М.В.,
Старовойтова Г.Я., Кондратьєва С.І.) позов задоволено  частково:
рішення   начальника   ДПІ  у  м.  Дабальцеве   від   14.11.2001
№  200-23-25669951/5463 визнано недійсним в частині застосування
до   структурного   підрозділу   позивача   виробничої   одиниці
“Дебальцеве тепломережа” штрафної санкції по податку  на  додану
вартість у розмірі 114195,5 грн.
 
Провадження  у  справі в частині позовних вимог  про  скасування
вказаного  рішення  ДПІ  в  оспорюваній  частині  припинено   на
підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Судові  рішення  мотивовані  тим, що при  застосуванні  штрафної
санкції  відповідачем  були  порушені  вимоги  підпункту  17.1.3
пункту  17.1  ст.  17  Закону  України  “Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними
цільовими  фондами”  ( 2181-14 ) (2181-14)
         (далі за текстом  –  Закон  від
21.12.2000  №  2181-ІІІ)  щодо максимально  допустимого  розміру
штрафної санкції.
 
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по
справі  судові рішення в частині задоволених позовних  вимог  та
прийняти нове рішення про відмову в їх задоволенні, вважаючи, що
судами  попередніх  інстанцій неправильно  застосовано  підпункт
17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.
 
Сторони  не реалізували процесуальне право на участь у  судовому
засіданні касаційної інстанції.
 
Перевіривши  повноту встановлення обставин справи і правильність
їх  юридичної  оцінки  в  постанові апеляційного  суду,  колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Апеляційним  судом  встановлено, що рішенням  начальника  ДПІ  у
м. Дебальцеве від 14.11.2001р. № 200-23-25669951/5463 виробничій
одиниці   позивача   “Дебальцеве  тепломережа”   за   наслідками
документальної  перевірки були донараховані, зокрема,  податкові
зобов'язання по ПДВ у сумі 24481,00 грн. та застосована  штрафна
санкція по ПДВ в розмірі 120315,75 грн.
 
Відповідно  до  підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17  Закону  від
21.12.2001  №  2181-ІІІ  у  випадку,  якщо  контролюючий   орган
самостійно  донараховує суму податкового  зобов'язання  платника
податків з підстав, передбачених в підпункті “б” підпункту 4.2.2
пункту  4.2  ст.  4 цього Закону, платник податків  зобов'язаний
сплатити  штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати  за
кожний  з  податкових періодів, установлених для такого податку,
збору  (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду,
на   який  припадає  така  недоплата,  і  закінчуючи  податковим
періодом,  на  який  припадає  отримання  платником  податкового
повідомлення  від контролюючого органу, але не  більше  двадцяти
п'яти  відсотків  такої суми і не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
 
Виходячи із приписів наведеної правової норми щодо максимального
розміру   штрафу,  який  може  бути  покладений   на   платника,
апеляційний суд дійшов правильного висновку, що штраф у  розмірі
114195,5 грн. (120315,75 грн. – 6120,25 грн. = 114195,5 грн., де
6120,25  грн.  –  максимально допустимий згідно підпункту  17.3.
пункту  17.1  ст.  17 названого Закону розмір  штрафу  від  суми
донарахованих   структурному  підрозділу   позивача   податкових
зобов'язань) був застосований відповідачем неправомірно.
 
Апеляційним  судом правильно застосовані норми  матеріального  і
процесуального  права, у зв'язку з чим підстави  для  скасування
оскаржуваної постанови відсутні.
 
Керуючись  ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9- ст. 111-11  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу ДПІ у м. Дебальцеве залишити без задоволення, а
постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від
24.07.2002 – без змін.
 
Головуючий, суддя  Є.Усенко
 
С у д д і          Г.Жаботина
 
                   В.Чупрун