ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 23/335
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну Баша Михайла Петровича
скаргу
на постанову від 21.08.2002 р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 23/335 господарського суду
Донецької області
за позовом Баша Михайла Петровича (далі – Баша
М.П. )
до Державного відкритого акціонерного
товариства “Трест
Донецькшахтопроходка” (далі – ДВАТ
“Трест Донецькшахтопроходка”)
Про стягнення 34549 грн. 28 коп.
в судовому засіданні взяли Баша Михайло Петрович
участь представники: Булгаков В.О. – дов. від 24.12.2002
від позивача: р.
від відповідача: № 01/498
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Баша М.П. звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом про стягнення з ДВАТ “Трест Донецькшахтопроходка”
19549,28 грн. матеріальної шкоди та 15000 грн. моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на зіткнення
автомобіля “ЗІЛ-130” (реєстраційний номер 62-52 ДОУ) під
керуванням водія Лігуша Івана Степановича та автомобіля
“Фіат-Івеко” (реєстраційний номер 096-10 ЕА) під керуванням
позивача, яке відбулося 06.02.2001 р. приблизно о 9 год.15 хв.
на перехресті доріг б. Шевченка та вул. Краснодарській; вину
водія Лігуша І.С. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди,
зафіксованої постановою по справі про порушення правил
дорожнього руху № Л-8 від 24.02.2001 р.; висновок
експерта-товарознавця Подак В.С. від 11.03.2001 р.; втрачений
заробіток у зв’язку з простоєм автомобіля; упущену вигоду у
зв’язку з невиконанням угоди з “Універсалторг” м. Київ;
використання автомобіля “Фіат-Івеко” у підприємницькій
діяльності; використання ним свого вільного часу на відновлення
автомобіля; значні витрати, понесені бюджетом сім’ї позивача у
зв’язку з неможливістю використання автомобіля; зміну звичного
рівня життя сім’ї позивача; моральні страждання та переживання
щодо зниження рівня благополуччя сім’ї; складні моральні
стосунки з контрагентами у зв’язку з неможливістю позивача
виконати свої зобов’язання щодо перевезень відповідних вантажів;
ст.ст. 440, 4401, 441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2002 р.
(суддя – Забарющий М.І.) позовні вимоги задоволені частково: з
відповідача на користь позивача стягнуто 19549,28 грн. майнових
збитків, 4000 грн. моральної шкоди та 280,49 судових витрат. У
залишковій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у скоєні ДТП винен водій
відповідача, який порушив п. 16.10 Правил дорожнього руху,
рухаючись по другорядній дорозі не пропустив автотранспорт
позивача, який рухався по головній дорозі, тому, згідно зі
ст. 441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відшкодовувати
збитки повинен відповідач.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. (судді – Кондратьєва С.І., Старовойтова Г.Я.,
Українська Р.М.) апеляційну скаргу ДВАТ “Трест
Донецькшахтопроходка” на рішення господарського суду Донецької
області від 21.06.2002 р. було задоволено частково: рішення у
справі скасовано частково, позов позивача задоволено частково, з
відповідача на користь позивача стягнуто 6868,98 грн. майнових
збитків, 68,70 грн. судових витрат зі сплати державного мита та
69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що, стосовно дій водія Баша
М.П. , швидкості руху автомобіля “Фіат-Івеко”, довжини сліду
гальмування в матеріалах справи дані відсутні. З цих підстав
висновок суду першої інстанції щодо відсутності вини водія
другого авто не можна визнати аргументованим. За таких обставин
не має підстав визнати належним чином доведеним факт
беззастережного дотримання водієм Баша М.П. вимог дорожнього
знаку 3.24 щодо обмеження максимальної швидкості руху на цій
ділянці, а також щодо вимог Правил дорожнього руху про
можливість зупинення транспортного засобу перед будь-якою
перешкодою.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то позивачем не
представлені докази, що свідчать про умисні дії відповідача,
пов’язані з необережністю, які направлені на підрив ділової
репутації позивача, або завдають шкоди його інтересам. Слід
також врахувати, що ДТП сталася внаслідок ненавмисної вини.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, Баша М.П. просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 21.08.2002 р., посилаючись
на порушення судом норм матеріального та процесуального права
при її прийнятті.
У відзиві на касаційну скаргу ДВАТ “Трест Донецькшахтопроходка”
просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що
постанова у справі прийнята з урахуванням всіх обставин справи
та з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
ст.ст. 440, 450 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що
судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови у справі за
зібраними та оціненими доказами, було порушено норми
матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова прийняті за
неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної
юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2001 р. на перехресті
бул. Шевченка та вул. Краснодарській у м. Донецьку сталося
зіткнення транспортних засобів: “Фіат-Івеко”, що належить
позивачу, із ЗІЛ-431410, яким керував працівник відповідача.
Постановою від 24.02.2001 р. начальника ОДАІ Калінінського РО
ДГУ стверджується, що водій авто ЗІЛ “№ 62-52 ДОУ” не уступив
дорогу транспортному засобу “Фіат-Івеко”, допустив зіткнення
транспортних засобів, за що передбачена відповідальність згідно
ч. 1 ст. 124 КпАП України.
Як вбачається з матеріалів справи, водій Лігуша І.С. (згідно
виписці з наказу № 52-к від 06.06.1996 р., а.с. 46) знаходився з
відповідачем в трудових взаємовідносинах.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2002 р.
у справі № 23/335 за позовом Баша Михайла Петровича до ДВАТ
“Трест Донецькшахтопроходка” з відповідача на користь позивача
стягнуто 23829,77 грн. за нанесену матеріальну та моральну шкоду
внаслідок ДТП, яка мала місце 06.02.2001 р. на перехресті доріг
б. Шевченка та вул. Краснодарській з вини водія відповідача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. зазначене рішення було частково змінено: суму
грошових коштів, що належала до стягнення з відповідача, було
зменшено. В позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Таким чином, вказані процесуальні документи – рішення та
постанова у справі – стосуються прав та обов’язків водія
відповідача.
Отже, розгляд справи відносно прав та обов’язків Лігуши І.С. без
його участі є неправильним.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу учасників судового процесу
входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть
участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно умов ст. 65 вищезазначеного Кодексу з метою забезпечення
правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя
вчиняє дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного
розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права
є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до
участі у справі.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Баша Михайла Петровича на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2002 р. у
справі № 23/335 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. у справі № 23/335 скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від
21.06.2002 р. у справі № 23/335 скасувати.
4. Справу № 23/335 передати до господарського суду Донецької
області на новий розгляд.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.