ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2003 Справа N 04/213-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області
на постанову від 19.08.2003 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 04/213-03
господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Зміївському районі Харківської області
до ПП А.А.А.
про стягнення 664 755,30 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача не з'явились
від відповідача А.А.А. - приватний підприємець
В С Т А Н О В И В :
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 10 грудня 2003 року №
02-14.2/488, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № 04/213-03 здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Глос О.І.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Григоров
А.М.) від 18.06.2003 року по справі №04/213-03 позов задоволено;
визнано суму податкового зобов'язання по податку на додану 261473
грн., податкове зобов'язання по прибутковому податку від заняття
підприємницькою діяльністю в сумі 403282,30 грн. суб'єкту
підприємницької діяльності фізичній особі А.А.А.; стягнуто з СПДФО
А.А.А. в доход держбюджету 85 грн. держмита; стягнуто з СПДФО
А.А.А. на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн.
судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що під час розгляду справи не
встановлено порушень Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181) та Постанови
Кабінету Міністрів України, якою затверджено Методику визначення
суми податкових зобов'язань за непрямими методами від 27.05.2002
р. №697 (далі Методика ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
); податки та санкції
донараховані за порушення, встановлені актом перевірки; відповідач
згідно наданих суду скарг на висновки ДПІ не згоден з
встановленням наведених сум зобов'язань, що спричинило звернення
позивача до суду; перевірка та визначення суми податкового
зобов'язання за непрямими методами проведені належним чином, що
підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області
по справі № А-13/265-02 від 18.12.2002р., яке набуло чинності;
Методика є підзаконним актом, прийнята на підставі Закону-2181,
який дає право застосовувати непрямі методи, і обмежень в
застосуванні пов'язаних з правовідносинами, які виникли до
затвердження Методики, не містить.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
(головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Кравець Т.В., Сіверіна В.І.)
від 19.08.2003р. у справі № 04/213-03 рішення господарського суду
Харківської області від 18.06.2003 р. скасоване; в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалену по справі
постанову, рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає її
необґрунтованою, та просить відмовити в задоволенні останньої.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу відповідача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з втратою
відповідачем документів позивач листом від 28.02.2002р. за №
4443/17-215 надав строк до 01.04.2002р. на відновлення втрачених
документів. Але відповідачем для проведення перевірки первинні
документи бухгалтерського обліку не були надані у зв'язку з чим
для визначення податкового зобов'язання рішенням начальника ДПІ у
Зміївському районі №1 від 30.07.2002р. застосовані непрямі методи
на підставі п.4.3 ст.4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
При визначенні податкових зобов'язань відповідача позивачем,
відповідно до пп.4.3.1 ст.4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосовані
Методика ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
та Методичні рекомендації визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами ( v0312225-02 ) (v0312225-02)
,
затверджені наказом ДПА України №312 від 05.07.2002р. При цьому
позивач обрав для визначення податкових зобов'язань відповідача
метод аналізу грошових надходжень.
Цей метод передбачений п.8 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
і базується на
визначенні показника доходів, одержаних платником податків від
провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього
показника використовується інформація про надходження коштів на
банківські рахунки платника податків, яка підтверджується
банківськими документами, та інша інформація (документи), що
підтверджує одержання коштів платником податків. Повну інформацію
про грошові надходження можна отримати тільки з урахуванням
інформації про використання коштів, у тому числі як на банківських
рахунках, так і з інших джерел.
За наслідками перевірки був складений акт №17-118/115 від
22.08.2002р.
Представник позивача пояснив апеляційному суду, що при дослідженні
банківських документів відповідача були встановлені як надходження
грошових коштів, так і здійснення відповідачем платежів з
розрахункового рахунку.
Ухвалою від 22.07.2003р. Харківський апеляційний господарський суд
витребував у позивача письмові пояснення відносно того, що для
визначення податкових зобов'язань відповідача був використаний
лише метод аналізу грошових надходжень при наявності витрат з боку
відповідача. Апеляційний суд відзначив в постанові, що конкретна
відповідь в наданих поясненнях на поставлене питання - відсутня.
Колегія суду вважає, що дії позивача по визначенню податкових
зобов'язань відповідача не можуть бути визнані обґрунтованими.
Крім використаного позивачем методу аналізу грошових надходжень
Методика ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
містить ще три методи визначення сум
податкових зобов'язань, що дозволяє у кожному конкретному випадку
здійснити визначення об'єктивно з урахуванням наявних
особистостей.
Це метод економічного аналізу, який базується на взаємозв'язку і
взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи,
валові витрати та ін.), які характеризують господарську діяльність
платника податків, і застосовується для оцінки елементів
податкової бази, якими є:
- обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які
розраховуються виходячи з характеристики виробничих потужностей,
кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і
теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності
працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших
елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт,
послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору,
виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із
сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших
показників;
- матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть
використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних
уповноважених органів;
- приріст активів платника податків, які визначаються шляхом
перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження
господарської діяльності такого платника податків;
- витрати на оплату праці, які визначаються виходячи з
установленої участі працівників у господарській діяльності
платника податків, підтвердженої документально, або на підставі
письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи;
- валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням
оцінки інформації про провадження господарської діяльності
платника податків, отриманих з інших джерел згідно із
законодавством;
- обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також
розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї
продукції на початок та кінець звітного періоду.
Метод контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької
діяльності - фізичних осіб (саме цей метод по суб'єктному складу
мав би бути застосований у даному випадку). Даний метод базується
на аналізі показників (доходи, витрати та інші), які
характеризують підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи. Якщо орган державної податкової
служби встановлює перевищення суми витрат суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи над сумою задекларованого доходу і
такий суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа не
підтверджує документально або відмовляється надати інформацію щодо
джерела такого доходу, орган державної податкової служби визначає
суму перевищення для включення до бази оподаткування згідно з
положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Метод аналізу інформації про доходи та витрати платників податків.
Даний метод базується на оцінці інших елементів податкової бази,
які можуть визначатися органами державної податкової служби на
основі оцінки інформації, передбаченої пунктами 6 і 7 Методики
( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що за
наявності вищезазначених методів, застосування яких в умовах
підтвердження витрат з боку відповідача було б доцільніше, ніж
використання лише показників по надходженню коштів, позивач
застосував метод, який за наявних обставин взагалі не може
застосовуватись. Відповідно і наслідки застосування методу аналізу
грошових надходжень є необґрунтованими та не об'єктивними.
Крім цього, згідно з п.9 Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
результати
перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що
затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування
непрямих методів.
Цю ж вимогу містять і Методичні рекомендації визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами ( v0312225-02 ) (v0312225-02)
,
затверджені наказом ДПА України №312 від 05.07.2002р., в п.2.5
яких ( v0312225-02 ) (v0312225-02)
зазначено, що керівником податкового органу
(особою, що виконує його обов'язки), яким прийнято рішення щодо
застосування непрямих методів визначення сум податкових
зобов'язань, в обов'язковому порядку провадиться затвердження акта
про результати перевірки платника податку, що перевірявся.
У даному випадку акт №17-118/ 115 від 22.08.2002р. не затверджений
особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.
Посилання відповідача на те, що затвердженням цього акту слід
вважати надпис на службовій записці про складання акту №17-118/115
від 22.08.2002р правомірно не визнано апеляційним судом доказом
затвердження самого акту оскільки, по - перше, на надписі відсутнє
зазначення посадового становища особи, що підписала записку, по -
друге, підпис особи не завірений печаткою позивача, по - третє,
надпис зроблений не на акті, а на службовій записці і вважати цей
надпис затвердженням акту немає підстав.
З огляду на викладене колегія суду вважає правомірним висновок
апеляційної інстанції про те, що визначення сум податкових
зобов'язань відповідача зроблено позивачем з грубими порушеннями
вимог нормативних актів, що регулюють порядок визначення, а саме
Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України №697 від 27.05.2002р., Методичних рекомендацій
визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами
( v0312225-02 ) (v0312225-02)
, затверджених наказом ДПА України №312 від
05.07.2002р., а тому є безпідставним, рішення господарського суду
Харківської області від 18.06.03. по справі № 04/213-03 вх. № 4179
прийнято в умовах невідповідності висновків, викладених у рішенні,
обставинам справи.
Також колегія суддів відзначає, що відповідно до п.19.1 ст.19
Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
пункт 4.3 ст.4 набрав чинності з
01.01.2002 року. Таким чином, оскільки принцип чинності законів в
часі, зазначений в ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, є
загальновідомим правовим принципом, про що зазначено і в рішенні
Конституційного суду України по справі з офіційного тлумачення
цієї статті Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, безпідставним є
застосування непрямих методів за період з 16.03.2001 р. до
01.01.2002 р.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 1118, п.1 ч.1 ст.111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області від
15.09.2003 року № 6328/10/10-028 на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 19.08.2003 року у справі №
04/213-03 залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 19.08.2003 року у справі №
04/213-03 - без змін.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С. Бакуліна
О.Глос