ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 1097-5/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну Київського учбово-виробничого
скаргу підприємства № 1 Українського
товариства сліпих
на постанову від 18.06.2002 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 1097-5/20 господарського суду
Сумської області
за позовом Київського учбово-виробничого
підприємства № 1 Українського
товариства сліпих (далі – КУВП № 1
УТС)
до Відкритого акціонерного товариства
“Червоний металіст” (далі – ВАТ
“Червоний металіст”)
Про стягнення 32823,50 грн.
в судовому засіданні взяли Сімонова Т.М. – дов. від
участь представники: 24.12.2002 р.
від позивача: № 566/07
від відповідача: не з’явилися
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
КУВП № 1 УТС звернулося до арбітражного суду Сумської області з
позовом про стягнення з ВАТ “Червоний металіст” 32823,50 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що згідно
договору № 17 від 24.03.1999 р. по накладним № 218 від
08.04.1999 р., № 420 від 27.07.1999 р., № 631 від 28.10.1999 р.,
№ 555 від 30.09.1999 р. ВАТ “Червоний металіст” були отримані
магнітні пускачі на загальну суму 40999 грн. 90 коп.
Платіжна вимога № 3 від 14.01.2000 р., надана позивачем, на суму
33368 грн. 90 коп. відповідачем оплачена частково.
Претензія № 18/07 від 28.01.2000 р. залишилася без відповіді.
Сума заборгованості на час подання позовної заяви складала
32823,50 грн.
Рішенням арбітражного суду Сумської області від 03.04.2000 р.
(суддя – Гудим В.Д.) позовні вимоги були задоволені в повному
обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 32823,50 грн.
заборгованості, державне мито в сумі 328,24 грн. і 69 грн.
витрат на технічно-інформаційне забезпечення судового процесу.
Був виданий відповідний наказ, строк дії якого спливав
03.07.2000 р.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач позовні вимоги визнав
в повному обсязі та доказів оплати одержаних товарів суду не
надав.
02.10.2000 р. ухвалою зазначеного суду був змінений спосіб
виконання рішення від 03.04.2000 р. шляхом звернення стягнення
вказаної суми на майно належне відповідачеві і при цьому був
виданий наказ для примусового виконання рішення.
26.03.2002 р. позивач подав клопотання про поновлення строку
пред’явлення наказу по справі до виконання.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.04.2002 р.
(суддя – Лущик М.С.) строк дії наказу арбітражного суду Сумської
області від 02.10.2000 р. у справі № 1097-5/20 був відновлений і
встановлений до 18.07.2002 р., оскільки був пропущений з
поважної причини.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.06.2002 р. (судді – Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Афанасьєв
В.В.) апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського
суду Сумської області від 18.04.2002 р. було задоволено, а
ухвалу – скасовано.
Постанова суду мотивована тим, що строк пред’явлення наказу до
виконання позивачем було пропущено з власної вини, тому підстави
для його поновлення відсутні.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, КУВП № 1 УТС просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р., посилаючись
на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при її прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що
судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови у справі за
зібраними та оціненими доказами, було порушено норми
процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
виданий стягувачеві наказ може бути
пред’явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня
прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку,
встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або
після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для
пред’явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується
час, на який виконання судового рішення було зупинено.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2000 р. позивач
надіслав наказ арбітражного суду Сумської області від 02.10.2000
р. до міського відділу державної виконавчої служби Конотопського
міського управління юстиції Сумської області.
18.12.2000 р. державним виконавцем зазначеної виконавчої служби
Дяченко В.В. була винесена постанова про повернення виконавчого
документу і наказ суду від 02.10.2000 р. (а.с. 27-28) був
повернутий позивачу без виконання.
09.02.2001 р. вказані дії державного виконавця були оскаржені
позивачем до Конотопського міського суду (а.с. 34). Разом зі
скаргою до суду позивач надав оригінал наказу арбітражного суду
Сумської області від 02.10.2000 р.
Судовий розгляд скарги в різних інстанціях закінчився 15.05.2001
р. укладенням мирової угоди, затвердженої ухвалою
вищезазначеного суду (а.с. 39).
Відповідно до даної мирової угоди Конотопський відділ ДВС
зобов’язався прийняти до виконання наказ суду, а КУВП № 1 УТС
відмовився від скарги на дії Конотопського відділу ДВС.
Згідно ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, виконавче провадження повинно бути відновлено не
пізніш як в триденний строк з дня винесення ухвали суду.
КУВП № 1 УТС 08.02.2002 р. направив скаргу до Конотопського
міського суду на бездіяльність посадових осіб Конотопського
відділу ДВС, в зв’язку з тим, що виконавче провадження,
незважаючи на укладену угоду, так і не було відкрите.
Внаслідок вказаних дій позивача, при розгляді скарги в суді
01.03.2002 р., з’ясувалося, що оригінал спірного наказу
господарського суду знаходиться в архіві Конотопського міського
суду разом з матеріалами першої скарги позивача, а тому не
виконувався.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
рішення, ухвали і постанови судів у
цивільних справах підлягають виконанню державною виконавчою
службою.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі пропуску строку для пред’явлення
наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом
поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Висновок суду апеляційної інстанції про пропущення строку
пред’явлення наказу до виконання з вини позивача є невірним,
оскільки, при укладенні мирової угоди в суді, представник
Конотопського відділу ДВС повинен був прийняти наказ
господарського суду Сумської області від 02.10.2000 р. до
виконання.
Вказані дії державним виконавцем вчинені не були.
Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної відповідачем
ухвали було правильно зроблено висновок, що пропуск позивачем
строку для пред’явлення наказу до виконання стався з поважних
причин.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства
№ 1 Українського товариства сліпих на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р. у справі
№ 1097-5/20 задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.06.2002 р. у справі № 1097-5/20 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Сумської області від 18.04.2002
р. у справі № 1097-5/20 залишити без зміни.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.