ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 10/4380
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир
Т.П. - головуючого, Вовка І. В., Дерепи В. І., за участю
представників сторін: позивача – Ковпак І. Ю. дов. від 13.11.2002
року № 116/11, відповідача – Зайцева П. І. дов. від 13.11.2002
року № 2004,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ холдингової компанії
“Об’єднання” на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.04.2002 року у справі за позовом ЗАТ холдингової
компанії “Об’єднання” до ВАТ “Хмельницькгаз”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ холдингова компанія “Об’єднання” звернулась до суду з
позовом до ВАТ “Хмельницькгаз” про стягнення боргу за природний
газ, поставлений відповідачу у 1997 році.
В позові вказала, що газ поставлено на підставі договору №
141/1034 від 20.01.1997 року.
А право вимоги на суму, еквівалентну 500000 доларів США,
позивачу передано за договором уступки вимоги від 22.09.1997 року
№ 150 ДС.
Відповідач розрахувався з ним частково – на суму,
еквівалентну 66147,16 доларам США.
Просив стягнути 2340245 гривень 60 коп. основного боргу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
20.12.2001 року позов задоволено частково – на суму 2297424
гривні 32 коп. В решті позову відмовлено
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.04.2002 року рішення суду скасовано, а в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ЗАТ холдингова компанія “О’єднання”
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду і залишити без зміни рішення місцевого
господарського суду, посилаючись на неправильне застосування
судом апеляційної інстанції Постанови Кабінету Міністрів України
№ 636 від 12.06.1996 року ( 636-96-п ) (636-96-п)
та ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань і одностороння
зміна умов договору, за ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не
допускаються.
Як встановлено судом, на підставі договору від 20.01.1997 року №
141/1034 ПФК “Єдині енергетичні системи України” поставила
відповідачу природний газ по ціні 82 долари США за 1 тис. куб.
метрів.
За умовами договору оплата повинна здійснюватись в
національній валюті за курсом, встановленим Національним банком
України на момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок
постачальника; кінцевий розрахунок провадиться до 10 числа
місяця, наступного за звітним.
22.09.1997 року ПФК “Єдині енергетичні системи України”
уклала з позивачем угоду про уступку вимоги № 150 ДС, за якою ЗАТ
ХК “Об’єднання” набуло право вимоги до ВАТ “Хмельницькгаз” коштів
за поставлений природний газ на суму, еквівалентну 500000 доларів
США.
Відповідач у 1998 році частково розрахувався з позивачем за
одержаний газ – на суму, еквівалентну 66147, 16 доларів США.
Актом взаємозвірки розрахунків між сторонами відповідач
підтвердив заборгованість за природний газ станом на 12.11.1998
року в сумі 433852,84 доларів США. Заборгованість не сплатив, а
списав як безнадійну.
Борг ВАТ “Хмельницькгаз” перед позивачем в перерахунку на гривні
за курсом Національного банку України на день вирішення спору
склав 2297424 гривні 32 коп.
Враховуючи, що ВАТ “Хмельницькгаз” є юридичною особою, одержало
газ на підставі двосторонньої угоди і не виконало свої
зобов’язання в частині розрахунку, а ЗАТ ХК “Об’єднання” набуло
право вимоги у встановленому законом порядку, господарський суд
Хмельницької області прийшов до правильного висновку, що право
позивача порушене, а його вимога про стягнення суми основного
боргу обгрунтована.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції прийшов до
висновку, що у відповідача не виникло зобов’язання розрахуватися
за одержаний газ, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України
від 12.06.1996 року № 636 ( 636-96-п ) (636-96-п)
визначено порядок
розрахунків за газ згідно порядку розподілу виручки, яка
надходила на транзитні рахунки організацій та консолідований
транзитний рахунок компанії “Укргаз”.
Проте, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.1996 року №
636 ( 636-96-п ) (636-96-п)
регулювала порядок розрахунків за газ через
розподільчі рахунки протягом нетривалого періоду часу і на момент
звернення до суду втратила чинність. Ні позивач, ні ПФК “ЄЕСУ” не
укладали з компанією “Укргаз” угоду про оплату газу, одержаного
відповідачем. А обставини справи свідчать про те, що за цей газ
розрахувалось саме ВАТ “Хмельницькгаз”.
Тому висновок Львівського апеляційного господарського суду про
відсутність зобов’язання відповідача за вказаною угодою уступки
вимоги помилковий і не відповідає обставинам справи, встановленим
судом.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закінчення строку позовної
давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
Порушене право підлягає захистові, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності.
З позовом ЗАТ ХК “Об’єднання” звернулось до суду в листопаді 2001
року.
Клопотання про поновлення строку позовної давності позивач
обгрунтував тим, що протягом 1999 – 2000 року органи міліції
двічі вилучали в нього фінансово – господарську документацію і
наклали арешт на рахунки. При цьому органи міліції, в порушення
існуючого порядку, не залишили позивачу копії вилучених
документів.
Зазначене позбавило позивача можливості звернутись до суду в
межах строку позовної давності з обгрунтованим розрахунком
стягуваної суми і надати суду докази на підтвердження обставин
виникнення і виконання зобов’язань.
Крім того, позивач є постачальником матеріальних ресурсів до
Держкомрезерву України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами.
За ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя повертає позовну
заяву без розгляду, якщо до неї не додані докази, що
підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований
розрахунок стягуваної суми і не подано доказів сплати державного
мита у встановлених порядку та розмірі.
Обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження при
вирішенні спору в місцевому господарському суді.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до
правильного висновку, що строк позовної давності пропущено з
поважних причин, а порушене право ЗАТ ХК “Об’єднання” підлягає
захисту, і обгрунтовано задовольнив позов в частині.
Відмовляючи в позові, зокрема, і за пропуском строку позовної
давності, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач з
незалежних від нього причин, через вилучення документів і
ненадання їх копій, не міг вчасно звернутись до суду з
обгрунтованим і забезпеченим доказами позовом.
Таким чином, повно встановивши обставини справи, суд
апеляційної інстанції дав їм помилкову юридичну оцінку.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Хмельницької
області зміні не підлягає, а постанова Львівського апеляційного
господарського суду має бути скасована.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ холдингова компанія “Об’єднання”
задовольнити.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.04.2002 року.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.12.2001
року залишити без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді І. Вовк
В. Дерепа