ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2002                                	 Справа N 1/38НА

                             м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:  Козир

Т.П. - головуючого, Дерепи В. І., Семчука В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу Житомирського управління осушувальних систем на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2002  року

у  справі  за  позовом  ТОВ спільного підприємства  “Казіно”  до

Житомирського  управління  осушувальних  систем   

про   визнання недійсною угоди від 21.04.2000 року,

                       В С Т А Н О В И В:

В  квітні 2001 року спільне підприємство “Казіно” звернулось  до

суду  з  позовом до Житомирського управління осушувальних систем

про  визнання  недійсним договору оренди обладнання автозаправки

від 21.04.2000 року.

Позов  обгрунтував  невідповідністю вказаного  договору  ст.  10

Закону   України   “Про   оренду   державного   та  комунального

майна”   ( 2269-12 ) (2269-12)
         в частині невизначеності  об’єкту  оренди,

його   вартості,  розміру  орендної  плати,  порядку  повернення

орендованого  майна,  використання  амортизаційних  відрахувань,

виконання зобов’язань страхування майна.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2001

року позов задоволено.

     Постановою Київського апеляційного господарського суду  від

28.08.2002 року рішення суду залишено без зміни.

     В  касаційній  скарзі просить скасувати  судові  рішення  і

відмовити  в позові, посилаючись на відповідність спірної  угоди

вимогам  закону і неправильне застосування судами ст.  7  Закону

України  “Про  оренду   державного   та   комунального    майна”

( 2269-12 ) (2269-12)
        , ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , Методики розрахунку

і   порядку  використання  плати  за  оренду  державного  майна,

затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4.10.1995

року № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
        .

    Вважає,  що  суд  порушив  вимоги   ст.   84   ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , немотивовано визнавши угоду недійсною.

     Обговоривши  доводи касаційної скарги,  вивчивши  матеріали

справи,  суд  вважає,  що касаційна скарга  підлягає  частковому

задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду  державного

та  комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
         істотними умовами для даного

виду  договору є об’єкт оренди, термін оренди, орендна  плата  з

урахуванням  її  індексації, порядок використання амортизаційних

відрахувань,  відновлення  орендованого  майна  та  умови   його

повернення, виконання зобов’язань і відповідальність сторін.

Як  встановлено судом, 21.04.2000 року сторони уклали 2 договори

оренди обладнання автозаправки.

Один   з  договорів  укладено  на  оренду  державного  майна   –

автозаправки   по  вул.  Ватутіна,  55-а  в  м.  Житомирі,   яка

знаходиться на балансі відповідача. Цей договір розірвано шляхом

обміну листами з 15.09.2000 року.

За   другим  договором  про  строкове  користування  обладнанням

автозаправки   сторони  визначили  орендну  плату   в   розмірі,

еквівалентному 600 доларам США.

Задовольняючи позов, суди прийшли до висновку, що об’єкти оренди

за зазначеними договорами різні.

Проте, з цим висновком повністю погодитись не можна.

Так,  відповідно  до  ст. 32 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          пояснення

сторін є одним з джерел доказів.

Суд же, в порушення ст.ст. 32, 43 і 84 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

не  перевірив  доводи відповідача про те, що спірний  договір  є

додатковою  угодою  до  договору оренди  державного  майна,  яка

визначає   лише  розмір  орендної  плати  і  порядок  здійснення

розрахунків, і неповно з’ясував обставини справи.

Зокрема, суд не з’ясував яке саме майно передавалося в оренду за

спірним договором і де воно розташоване.

Також  суд не з’ясував, чи виставлялися рахунки за оренду  цього

майна і в якому розмірі.

     Зазначені  обставини  впливають на  правильність  юридичної

оцінки правовідносин, які склалися між сторонами.

З  огляду  на  викладене, судові рішення  визнати  законними  не

можна,  тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі  на

новий розгляд.

    При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, більш

ретельно  перевірити доводи сторін, встановити дійсні  обставини

справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

      Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати  рішення господарського суду Житомирської області  від

10.07.2001    року    і   постанову   Київського    апеляційного

господарського суду від 28.08.2002 року.

Справу   передати  на  новий  розгляд  до  господарського   суду

Житомирської області в іншому складі суддів.

Головуючий    Т. Козир

Судді         В. Дерепа

              В. Семчук