ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 27/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши касаційну Закритого акціонерного товариства
скаргу "ТД "УН"
на постанову від 20.06.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 27 господарського суду м. Києва
за позовом Статутного територіально-галузевого
об'єднання "ПЗ" (далі - СТГО "ПЗ")
до 1. Закритого акціонерного
товариства "ТД "УН" (далі - ЗАТ "ТД
"УН");
2. Державного комітету України з
державного матеріального резерву
(далі - Держкомрезерв)
третя особа Національна компанія "НУ" (далі -
НК "НУ")
про стягнення 692191,53 грн.
в судовому засіданні взяли
участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача 1: присутній,
від відповідача 2: присутній,
від третьої особи: не з'явилися
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
СТГО "ПЗ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про
стягнення з належного відповідача заборгованості за перевезення
нафти та нафтопродуктів в серпні, грудні 1999 р. в сумі 692191,53
грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі 1999 р. СТГО "ПЗ"
здійснювало перевезення нафти та нафтопродуктів відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
від
10.12.1998 р. При цьому, розрахунки за перевезення, здійснені в
серпні 1999 р., проведені не в повному обсязі, а за перевезення,
здійснені в грудні 1999 р., повністю не проведені. Вартість
перевезень, за які не проведені розрахунки, складає 692191,53 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2001 р. позовні
вимоги були задоволені: з ЗАТ "ТД "УН" на користь СТГО "ПЗ"
стягнуто заборгованість в сумі 692191,53 грн., державне мито в
сумі 1700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 69 грн.
Обґрунтовуючи своє рішення, господарський суд першої інстанції
посилається на те, що відповідно до ст. 6 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
накладна є двосторонньою письмовою формою
угоди на перевезення вантажу, яка укладається між
вантажовідправником та залізницею. Вантажовідправник, згідно ст.
22 вказаного Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
зобов'язаний сплатити за
перевезення встановлену плату. Згідно ст. 24 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовідправник несе відповідальність за
всі наслідки неправильності, неточності відомостей, зазначених ним
у накладній. Фактичним вантажовідправником за спірними
відвантаженнями є ЗАТ "ТД "УН".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002 р. апеляційну скаргу ЗАТ "ТД "УН" на рішення
господарського суду м. Києва від 11.12.2001 р. було залишено без
задоволення, а рішення - без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ЗАТ "ТД "УН" просить скасувати рішення господарського
суду м. Києва від 11.12.2001 р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.06.2002 р., посилаючись на
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
процесуального та матеріального права при їх прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
naqr`bhm справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при прийнятті
рішенні та постанови у справі за зібраними та оціненими доказами,
було порушено норми процесуального та матеріального права,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішення чи
постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова прийняті за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанов Кабінету
Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та № 67
( 67-99-п ) (67-99-п)
від 21.01.1999 р. СТГО "ПЗ" на протязі 1999 р.
здійснювало перевезення нафти та нафтопродуктів з метою
своєчасного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в
1999 р. паливно-мастильними матеріалами. Пунктом 11 постанови
№ 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
передбачалося проведення розрахунків за
здійсненні перевезення шляхом зменшення заборгованості підприємств
Укрзалізниці перед державним бюджетом.
Держкомрезерв не підтвердив здійснення перевезень в серпні на суму
897266,37 грн. в в'язку з відсутністю цистерн в актах звірки за
серпень 1999 р. Перевезення, здійснені в грудні 1999 р. на суму
42560,40 грн. не погоджені Держкомрезервом у зв'язку з закінченням
терміну дії постанови. У подальшому ЗАТ "ТД "УН" частково провело
розрахунки, залишок складає 692161,53 грн. У зв'язку з закінченням
бюджетного року, терміну дії постанови Кабінету Міністрів України
від 10.12.1998 р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та відсутністю джерел для
проведення розрахунків Держкомрезерв відмовив СТГО "ПЗ" в
проведенні розрахунків. Держкомрезерв не підтвердив відповідність
цих перевезень умовам, передбаченим постановою Кабінету Міністрів
України від 10.12.1998 р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, в результаті чого
зменшення бюджетної заборгованості СТГО "ПЗ" не проводилося.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, відмова Держкомрезерву СТГО "ПЗ" в проведенні розрахунків за
відсутністю джерел для проведення фінансування не може свідчити
про те, що вказані перевезення були здійснені не на виконання
постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1953
( 1953-98-п ) (1953-98-п)
.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має
право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження,
а також, може уповноважити на одержання таких доказів
заінтересовану сторону.
Отже, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно дослідити,
чи були спірні перевезення здійснені на виконання постанови
Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та в залежності від встановленого прийняти відповідне рішення.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого
чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ТД "УН" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002 р. у справі № 27 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002 р. у справі № 27 скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2001 р. у справі
№ 27 скасувати.
4. Справу № 27 передати до господарського суду м. Києва на новий
розгляд.