ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N 02-5/5-11/100(Н28/95)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ЗАТ СП “Комтехукрснаб” Жицький М.І.
ДПІ у Жовтневому районі Старостенко В.М., Яковець О.В.
м. Дніпропетровська
розглянувши касаційну ДПІ у Жовтневому районі
скаргу м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Н 28/95
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ЗАТ СП “Комтехукрснаб”
До ДПІ у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська
Про примушення погашення податкового боргу
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Сизько І.А.) від 04.07-05.07.2002 зобов’язано Державну податкову
інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у 10-денний
термін з дня отримання рішення укласти договір про розстрочення
податкового боргу в розмірі 206406 грн. 67 коп. з Закритим
акціонерним товариством спільним Українсько-Російським
підприємством “Комтехукрснаб” та зарахувати належні до
відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість в
рахунок зменшення розстроченого податкового боргу Закритого
акціонерного товариства спільного Українсько-Російського
підприємства “Комтехукрснаб” в розмірі 206406 грн. 67 коп.
Таке рішення прийняте з посиланням на те, що вимоги позивача
заявлені у відповідності до чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
(судді Євстигнєєв О.С., Тищук І.В., Джихур О.В.) від
26.09-01.10.2002р. вказане рішення залишене без змін з тих самих
підстав.
На прийняті у справі судові рішення Державна податкова інспекція
у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу,
в якій просить рішення від 04.07-05.07.2002р. та постанову від
26.09-01.10.2002р. скасувати, в позові відмовити.
На думку скаржника судами порушені норми матеріального права,
які полягають у тому, що при вирішенні даного спору слід
застосувати і норми Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною
картотеки, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2001р.
№ 81 та зареєстрованого Мінюстом України 27.03.2001р. за
№ 281/5472, що місцевим та апеляційним господарськими судами не
було зроблено.
Крім того ДПІ звертає увагу на ту обставину, що сума податку на
додану вартість, за якими настав термін відшкодування, не була
узгодженою, про що свідчить протокол розбіжностей позивача до
акта звірки з відділом обліку та звітності ДПІ у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська станом на 01.01.2001р..
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення та
постанову суду залишити без змін, оскільки вважає їх законними,
а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Закритим акціонерним товариством спільне Українсько-Російське
підприємство “Комтехукрснаб” 29.04.2002р. подано позов про
спонукання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська здійснити відповідно до ст. 7 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
погашення
податкового боргу шляхом заліку непогашених зустрічних грошовий
зобов’язань в сумі 206347,30 грн., у тому числі 206179 грн.
податку на прибуток, 40,80 грн. комунального податку та 127,50
грн. держмита.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що станом на
01.01.2001р. він має 1160529,71 грн. ПДВ, які підлягають
відшкодуванню з бюджету, що ніби то підтверджено рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2000р. у
справі № Н 4/6 та постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21-26.03.2002р. у справі № 02-5/5-11/27
(Н 28/78).
Вказані позовні вимоги відповідач у своєму відзиві від
10.06.2002р. відхилив, оскільки вважає, що підприємство станом
на 05.06.2002р. має заборгованість до бюджету в сумі 217325,24
грн., а згідно з даними особового рахунку підприємства на
вказану дату у підприємства значиться переплата по платежам з
податку на додану вартість лише в сумі 75489,57 грн..
Стосовно ст. 7 Закону України “Про порядок зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,
згідно якої позивач просить зобов’язати здійснити погашення
податкового боргу шляхом заліку непогашення зустрічних грошових
зобов’язань, то у відзиві зазначено, що цією статтею Закону
порядок проведення такого заліку зобов’язано визначити
Міністерство фінансів України за погодженням з центральним
податковим органом, однак Міністерством фінансів України
вказаний порядок до цього часу не розроблений.
Крім того, відповідач стверджує, що рішення Дніпропетровського
господарського суду від 24.02.2000р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21-26.03.2002р. він оскаржив.
Заявою від 03.07.2002р. позивач змінив свої вимоги і просить
зобов’язати відповідача здійснити відповідно до підпункту 18.1.2
пункту 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
розстрочку податкового боргу на
суму 206406,67 грн. і зарахувати суми ПДВ, що підлягають
відшкодуванню, в рахунок зменшення податкового боргу на суму
206406,67 грн..
Із змісту позовної заяви, заяви про зміну позовних вимог,
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
04.07-05.07.2002р. та постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.09-01.10.2002р. вбачається, що
місцевий та апеляційний господарські суди вийшли за межі
позовних вимог, оскільки позивач не просив зобов’язати ДПІ
укласти договір про розстрочення податкового боргу. При цьому в
судових рішеннях не зазначено причини виходу за межі позовних
вимог.
Резолютивна частина рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.07-05.07.2002р. не відповідає
вимогам п. 4 ст. 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тобто, в ній не міститься висновок про
задоволення або відмову в позові.
Посилання в рішенні та постанові на те, що станом на
01.01.2001р. підприємство має податок на додану вартість в
розмірі 1160529 грн. 71 коп. , який підлягає відшкодуванню з
бюджету, що ніби підтверджено рішеннями господарського суду від
24.02.2000р. та від 21-26.03.2002р. (не зазначено якого суду) не
відповідає дійсності.
Згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від
24.02.2000р. у справі № Н 4/6 суд зобов’язав ДПІ у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська подати у відділення Державного
казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська
висновок про відшкодування позивачу у цій справі з державного
бюджету 308273 грн. ПДВ та висновок про сплату 1140222 грн. 06
коп. процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ (а.с.10-12).
Правомірність прийняття такого рішення, про що йдеться у відзиві
ДПІ, не є предметом даного спору, але в цьому рішенні йдеться
про розмір ПДВ в сумі 308273 грн., що стосується 1140222 грн. 06
коп. , то це не сума ПДВ, а санкції за несвоєчасне відшкодування
ПДВ.
Рішення господарського суду від 21-26.03.2002р. у справі немає.
До справи долучено за вказаним числом копію постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
№ 02-5/5-11/27 (Н 28/78), із якої вбачається, що станом на
12.12.2000р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
зменшено позивачу у цій справі суму бюджетного відшкодування, з
урахуванням 308273 грн., на які згідно рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 24.02.2000р. ДПІ повинна подати до
відділення Державного казначейства України у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська відповідний висновок, на суму 1149594 грн.
14 коп. (а.с. 16-19).
Тобто, згаданими рішенням та постановою підтверджене
відшкодування з бюджету підприємству ПДВ в сумі 1149594 грн. 14
коп. , а не 1160529 грн. 71 коп. , як зазначено в рішенні суду
від 04.07-05.07.2002р..
Крім того, станом на 19.04.2001р. коли, за твердженням позивача,
він звернувся до ДПІ з заявою про реструктуризацію боргу шляхом
заліку зустрічних грошових зобов’язань, позивач не мав правових
підстав для такого звернення, оскільки згаданою постановою
підтверджене таке право лише з 21-26.03.2002р.. Тобто, з дня
прийняття цієї постанови, якою задоволений позов підприємства
про зобов’язання внесення змін у картотеку лицьового рахунку
шляхом відновлення анульованої ставки ПДВ.
Не відповідає дійсності і посилання суду на те, що позивач
19.04.2001р. подав до ДПІ заяву про укладення договору про
розстрочення податкового боргу.
В цій заяві не йдеться про укладення договору про розстрочення
податкового боргу підприємства. Цією заявою запропоновано ДПІ у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі підпункту
18.1.2 пункту 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
узгодити з підприємством механізм
розстрочення податкового боргу підприємства, але на умовах,
передбачених підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 вказаного Закону,
тобто, погашення податкового боргу шляхом заліку непогашених
зустрічних грошових зобов’язань. Розмір зустрічних грошових
зобов’язань, за твердженням підприємства складає 1160529 грн. 71
коп. , що ніби підтверджується актом звірки з ДПІ (а.с.52).
Стаття 7 і стаття 18 вказаного Закону регулюють різні правові
відносини. Зокрема, в ст. 7 йдеться про джерела сплати
податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника
податків, а в ст. 18 йдеться про списання та розстрочення
податкового боргу платника податку. Умови та порядок реалізації
вказаних статей також різні.
Відповідно до підпункту 7.1.1 цього Закону, на який посилався
позивач спочатку, за рішенням платника податку оплата його
податкових зобов’язань або погашення податкового боргу може бути
здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових
зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків,
що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного
законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких
настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платників
податків.
Порядок проведення такого заліку визначається не ДПІ, як вважає
позивач, а Міністерством фінансів України за погодженням з
центральним податковим органом.
Зазначений порядок вказаними органами не визначений.
Крім того, позивач змінив свої вимоги і просив розстрочити
податковий борг на підставі підпункту 18.1.2 пункту 18.1 ст. 18
згаданого Закону шляхом зарахування сум, які підлягають
відшкодуванню з бюджету, в рахунок зменшення податкового боргу
підприємства.
Вказаний підпункт Закону не передбачає такого порядку
розстрочення податкового боргу.
Слід зазначити, що податковій службі надане право, згідно з цим
підпунктом Закону, здійснювати розстрочення лише податкового
боргу підприємства і на умовах, визначених цим підпунктом.
Розстрочення здійснюється при наявності беззаперечних доказів
суми боргу.
Із заяви від 19.04.2001р. вбачається, що при складенні акта
звірки між позивачем і відповідачем виникли розбіжності щодо
наявного податкового боргу підприємства.
Слід також зазначити, що в заяві від 19.04.2001р. не зазначено
дати складання акта взаємозвірки та протоколу розбіжностей.
До матеріалів справи залучено 5 актів звірки з бюджетом, але всі
вони від 05.06.2002р. (а.с.38-42).
Протоколів розбіжностей до матеріалів справи залучено два, один
з них складений 06.06.2002р., який підписаний лише
підприємством, з якого вбачається, що станом на 05.06.2001р. по
даним ДПІ до відшкодування підприємству підлягало 75489 грн. 57
коп. , інший протокол розбіжностей без номера і дати, також
підписаний лише представниками підприємства і із якого
вбачається, що станом на 05.06.2001р. пеня по ПДВ складала 0
(а.с.31, 32).
З викладеного випливає, що лист від 19.04.2001р. було складено
після 06.06.2002р. або до матеріалів справи долучені акти, про
які в заяві від 19.04.2001р. не йдеться.
Що стосується ст. 6 Закону України “Про державний бюджет України
на 2002 рік”, на що є посилання і в рішенні, і в постанові суду,
то цією статтею Закону податковій службі надане право
зараховувати належні до відшкодування суми податку на додану
вартість платникам, яким відповідно до закону реструктуризовано
заборгованість по цьому податку та інших реструктуризованих сум
податків, що належать державному бюджету, та/або надано
відстрочку (розстрочку) по сплаті цих податків у рахунок
зменшення реструктуризованих та/або відстрочення (розстрочення)
сум зазначених податків незалежно від визначеного законом
терміну їх реструктуризації та/або відстрочки (розстрочки).
Тобто, податковій службі надане право не сплачувати суми ПДВ, що
підлягають відшкодуванню підприємству, а зараховувати їх в
рахунок зменшення розстроченого, на умовах визначених законом
податкового боргу цього підприємства, при цьому незалежно від
терміну їх розстрочення.
В даному випадку розстрочення податкового боргу на умовах,
визначених підпунктом 18.1.2 пункту 18.1 ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, не було,
оскільки позивач вимагав розстрочення боргу на інших умовах, ніж
визначено цим підпунктом.
Зазначене вище свідчить про те, що при прийнятті рішення та
постанови суди неповно з’ясували обставини, що мають значення
для справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
04-05.07.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.09.- 01.10.2002р. скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області іншому складу суддів.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді В.Харченко
В.Чабан