ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2003 Справа N 27/128
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ТД
"УН" на постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2003 року
у справі № 27 господарського суду м. Києва
за позовом Статутного територіально-галузевого
об'єднання
"ПЗ"
до відповідачів Закритого акціонерного товариства "ТД "УН",
Державного комітету України з державного
матеріального резерву
третя особа Національної акціонерної компанії "НУ"
про стягнення 692 191,53грн.
за участю представників:
СТГО "ПЗ";
ЗАТ "ТД "УН;
Держкомрезерву;
НАК "НУ".
встановила:
Статутне територіально-галузеве об'єднання "ПЗ" звернулося до
господарського суду м. Києва з позовною заявою та просить стягнути
з Закритого акціонерного товариства "ТД "УН", Державного комітету
України з державного матеріального резерву 692191,53грн.
заборгованості за послуги щодо перевезення нафти та
нафтопродуктів, здійснених у серпні та грудні 1999р. (т.1
а.с.3-5).
Перший відповідач - Закрите акціонерне товариство "ТД "УН" проти
позову заперечує, вказуючи на те, що перевезення нафти та
нафтопродуктів здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів
України від 10.12.1998р. № 1953 "Про забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та
фінансовими ресурсами в 1999році" ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, отже, розрахунки
g` послуги з перевезення повинні здійснюватись Мінфіном,
Укрзалізницею, Держкомрезервом та органами податкової служби (т.1
а.с.34-354).
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.2003р. у
задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.180-184).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що
розрахунки за здійсненні перевезення повинні проводитись шляхом
зменшення заборгованості підприємств Укрзалізниці перед державним
бюджетом. При цьому, проведення розрахунків перед підприємствами
Укрзалізниці за надані послуги щодо перевезення нафти та
нафтопродуктів, здійснених на виконання постанови Кабінету
Міністрів України від 10.12.98р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, не
покладено на відповідачів у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2003р. рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2003р.
скасовано, позов задоволено. Відповідно до постанови суду з ЗАТ
"ТД "УН" на користь позивача стягнуто 692 191,53грн.
заборгованості (т.3 а.с.103-106).
Скасовуючи рішення суду та визнаючи заявлені позовні вимоги щодо
першого відповідача обґрунтованими, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що ЗАТ "ТД УН" не надані докази здійснення
перевезень саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України
від 10.12.98р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, у зв'язку з чим перший
відповідач - фактичний відправник повинен оплатити надані послуги
з перевезення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 27.08.2003р., ЗАТ "ТД "УН" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить
її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м.
Києва від 06.03.2003р.
На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваної постанови, судом
апеляційної інстанції:
- неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 22
Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 06.04.98р. N457, який визначає загальний порядок
оплати перевезень, оскільки постановою Кабінету Міністрів України
від 10.12.98р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, на виконання якої здійснено
перевезення, передбачений спеціальний порядок розрахунків;
- не застосовані норми постанови Кабінету Міністрів України від
10.12.98р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та Порядку забезпечення
розрахунків за перевезення нафти та нафтопродуктів у 1999 році,
затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України,
Укрзалізниці, Міністерств агропромислового комплексу України від
12.02.99р. № 43/43-Ц/79, які регламентують порядок здійснення
розрахунків
- допущено порушення норм процесуального права, а саме ст. ст.
36, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну cкаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від
10.12.98р. № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських
товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в
1999 році" ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, на Державний комітет нафтової, газової,
нафтопереробної промисловості разом з НАК "НУ", ВАТ "У" покладався
обов'язок передбачити на 1999 рік виділення Державному комітету
України з державного матеріального резерву 2 млн. нафти та
газового конденсату, видобутих з українських родовищ, забезпечити
передачу нафти рівномірно щомісяця для переробки і наступної
поставки світлих нафтопродуктів сільськогосподарським
товаровиробникам за розподілом Міністерства агропромислового
комплексу.
Пунктом 11 вказаної постанови ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, проведення
розрахунків за перевезення мінеральних добрив, засобів захисту
рослин, нафти і нафтопродуктів, а також послуги, пов'язані з
подачею та прибиранням вагонів, шляхом зменшення заборгованості
підприємств Укрзалізниці перед державним бюджетом, покладалось на
Міністерство фінансів України, Укрзалізницю та Міністерство
агропромислового комплексу.
На забезпечення виконання п. 11 постанови, розроблено Порядок
забезпечення розрахунків за перевезення нафти та нафтопродуктів
( z0136-99 ) (z0136-99)
, який затверджено спільним наказом Міністерства
фінансів України, Укрзалізниці, Міністерства агропромислового
комплексу України від 12.02.99р. № 43/43-Ц/79 (зареєстровано в
Міністерстві юстиції України від 03.03.99р. № 136/3429).
Згідно п. 4 Порядку ( z0136-99 ) (z0136-99)
передбачено, що витрати
Укрзалізниці визначаються на підставі перевізних документів з
позначкою "ПКМУ-98-1953". При цьому, застосування цих позначок до
вантажів, не передбачених постановою Кабінету Міністрів України
від 10.12.98р. № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
заборонено, а контроль за
виконання цієї умови покладається особисто на керівників тих
підприємств (незалежно від форми власності), які відвантажують
нафту та пальномастильні матеріали.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що
допустимим доказом на підтвердження того, що нафта та
нафтопродукти, заборгованість з оплати перевезення яких є
предметом спору у даній справі, перевозились на виконання
постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.98 р. № 1953
( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, є перевізні документи з позначкою "ПКМУ-98-1953".
При цьому, касаційна інстанції вважає неправильним застосування до
спірних взаємовідносин сторін норм Інструкції про порядок
оформлення документації та обліку операцій з матеріалами першої
групи на підприємствах організації п/с А-1442, яка затверджена
наказом організації п/с А-1442 від 20.10.82 № І-195.
Так, норми Інструкції визначають порядок оформлення документів по
операціях з матеріалами і товарами першої групи (приймання,
зберігання, відпуск), а також порядок ведення складського обліку
їх на підприємствах організації п/с - 1442. Судами не встановлено,
що oepxhi відповідач був відповідальним зберігачем відвантажених
нафти та нафтопродуктів. Крім того, постановою Кабінету Міністрів
України від 08.10.97р. № 1129 затверджено Порядок формування,
розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями
державного резерву ( 1129-97-п ) (1129-97-п)
.
На підставі допустимих доказів, судом першої інстанції
встановлено, що здійснення перевезень нафти та нафтопродуктів,
заборгованість з оплати яких є предметом спору, відбулось на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.98 р.
№ 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
, яка передбачає спеціальний порядок
розрахунків за них.
Оскільки відповідачі у справі не є особами, на які зазначеною
постановою покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків шляхом
зменшення заборгованості підприємств Укрзалізниці перед державним
бюджетом, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні
заявлених до них вимог.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 27.08.2003р. підлягає скасуванню з
залишенням в силі рішення господарського суду м. Києва від
06.03.2003р.
Понесені ЗАТ "ТД "УН" судові витрати у вигляді оплати касаційної
скарги державним митом у розмірі 850 грн. підлягають відшкодуванню
за рахунок позивача.
У випадку виконання постанови Київського апеляційного
господарського суду від 27.08.2003р., що скасовується, ЗАТ "ТД
"УН" не позбавлений права у порядку, передбаченому ст. 122 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, звернутися з заявою про поворот виконання
судового акта.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ТД "УН"
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2003р. скасувати, залишивши в силі рішення господарського
суду м. Києва від 06.03.2003р.
3. Стягнути з Статутного територіально-галузевого об'єднання "ПЗ"
(м. Харків) на користь Закритого акціонерного товариства "ТД "УН"
(Полтавська обл.) 850грн. в рахунок відшкодування витрат,
понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом.
4. Доручити видати наказ на виконання п. 3 резолютивної частини
постанови господарському суду м. Києва.