ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 8/188
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників:
позивача: не з’явились,
відповідача: Татаренка М.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Кіровограді (далі – ДПІ)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.10.2002
зі справи № 8/188
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“СпецТехніка”, м. Кіровоград (далі – ТОВ “СпецТехніка”)
до ДПІ
про зобов’язання надати висновок про відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі
112712,50 грн. за листопад 2001 року,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя
Наливайко Є.М.) від 19.06.2002, залишеним без зміни постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: Євстигнєєва О.С. – головуючого, суддів Тищик
І.В. і Павловського П. П.) від 24.10.2002, позов ТОВ
“СпецТехніка” задоволено: ДПІ зобов’язано надати органу
Державного казначейства України висновок щодо відшкодування
позивачеві з державного бюджету 112712,50 грн. бюджетної
заборгованості з ПДВ за листопад 2001 року.
Судові рішення обгрунтовано приписами підпунктів 7.7.1 та 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким у разі коли за результатами
звітного періоду різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати судові рішення зі справи з огляду на
непідвідомчість даного спору господарським судам.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних
судових актів та припинення провадження у справі.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. Відповідно до припису підпункту 7.7.3
цієї статті у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період.
Підставою для позову у даній справі є дані податкової декларації
ТОВ “СпецТехніка” стосовно сум бюджетної заборгованості з ПДВ за
листопад 2001 року, а змістом позову є вимога до суду про
зобов'язання податкового органу надати органам державного
казначейства висновок про відшкодування бюджетної заборгованості
з ПДВ.
Судовими інстанціями у справі судовий захист цій вимозі позивача
надано з посиланням на пункт 4 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.97 № 209/72 (далі – Порядок).
Проте задоволення цієї вимоги не відповідає матеріально-правовим
способам захисту порушеного права, визначеного законом.
Пункт 4 Порядку регулює відносини, пов’язані із взаємодією
податкових органів та територіальних органів Державного
казначейства України у вирішенні питання щодо відшкодування
платнику з державного бюджету України суми від’ємного значення
зобов’язань з ПДВ і не визначає спосіб судового захисту, за яким
платник податку може звернутись до суду.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету. Отже цей Закон визначив спосіб
судового захисту порушеного права платника податку на отримання
бюджетного відшкодування, за яким такий захист не ставиться у
залежність від того, чи подано державною податковою інспекцією
до органу державного казначейства висновок, про який йдеться у
пункті 4 Порядку.
Згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Однак у даній справі за змістом позову платника податків
вимагається вид судового захисту, який не відповідає визначеному
законом матеріально-правовому способу захисту порушеного права.
Оскільки вимога позивача до суду про зобов’язання податкового
органу надати висновок не може захистити його суб’єктивне право
на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, предмет спору у
цій справі відсутній. Тому за цією позовною вимогою провадження
у справі має бути припинено на підставі пункту 11 частини першої
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суди першої і апеляційної інстанцій не врахували невідповідність
вимогам закону обраного позивачем способу захисту порушеного
права і помилково вирішили спір по суті. Тому судові рішення у
справі підлягають скасуванню.
З огляду на викладене та керуючись пунктом 11 частини першої
статті 80, статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення господарського суду Кіровоградської області від
19.06.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.10.2002 зі справи № 8/188 скасувати.
2. Провадження у цій справі припинити.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко