ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 6/252
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Бескровної Т.В. дов. б/н від
18.06.2002 року, Гуля Г.П. дов. б/н від 30.08.2002 року,
відповідача: Державного підприємства “Рівнеліспостач” Коробова
С.О. дов. № Д-3 від 16.12.2002 року, Дочірнього підприємства
“Українська будівельно-інвестиційна компанія “Укрінбуд” – не
з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Підприємства Всеукраїнської організації інвалідів “Союз
організації інвалідів України “АРМАКС” на рішення господарського
суду м. Києва від 17.09.2002 року у справі № 6/252 за позовом
Підприємства Всеукраїнської організації інвалідів “Союз
організації інвалідів України “АРМАКС” до Державного
підприємства “Рівнеліспостач” та Дочірнього підприємства
“Українська будівельно – інвестиційна компанія “Укрінбуд” про
стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2002 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу в
сумі 103 437, 78 грн. за договором № 1-03-97 від 03.11.1997
року, посилаючись на те, що останніми не виконані належним чином
прийняті за цим договором зобов’язання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2002 року в
позові відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції
не переглядалось.
У касаційній скарзі, позивач вважає, що судове рішення прийнято
з порушенням норм процесуального права і, тому просить його
скасувати та прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач Державне підприємство
“Рівнеліспостач” вважає, що вона безпідставна і просить рішення
суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї і перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в позові, суд виходив з того, що
Державне лісогосподарське об’єднання “Рівнеліспостач” не є
стороною за спірним договором і, тому не є належним
відповідачем, а також з того, що позивачем пропущений строк
позовної давності щодо його вимог до Дочірнього підприємства
“Українська будівельно-інвестиційна компанія “Укрінбуд”.
Проте з наведеними висновками суду повністю погодитись не можна
з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, що між Державним
лісогосподарським об’єднанням “Рівнеліс” і трестом
“Укрсібнафтогазбудкомплект” було укладено договір № 1-03-91 від
03.11.1997 року за умовами якого останній зобов’язався шляхом
взаємозаліку погасити заборгованість ДЛГО “Рівнеліс” перед
Львівською залізницею на суму 200 000 грн., а ДЛГО “Рівнеліс” на
зазначену суму поставити лісопродукцію.
Судом встановлено, що трест “Укрсібнафтогазбудкомплект” виконав
взяті зобов’язання в повному обсязі, а ДЛГО “Рівнеліс”
зобов’язання щодо поставки лісопродукції не виконав належним
чином.
Відповідно до гарантійного листа б/н від 14.12.2001 року Дочірнє
підприємство “Українська будівельно-інвестиційна компанія
“Укрінбуд” зобов’язалось оплатити заборгованість ДЛГО “Рівнеліс”
в сумі 103 437 грн. перед Дочірнім підприємством трест
“Укрсібнафтогазбудкомплект” за договором № 1-03-97 від
03.11.1997 року і, останнє дало на це письмову згоду.
20.03.2002 року Дочірнє підприємство “Укрсібнафтогазбудкомплект”
і позивач уклали угоду про уступку права вимоги, згідно якої
останньому передано право вимоги до ДЛГО “Рівнеліс” за спірним
договором.
Суд, вирішуючи спір у порушення норм процесуального права ст.
ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував
правового статусу сторін і не залучив до справи відповідних
правовстановлюючих документів щодо цього, та не дослідив
належним чином правову природу спірних правовідносин.
Так, суд не звернув уваги на те, що за спірним договором ДЛГО
“Рівнеліс” зобов’язалось здійснити поставку лісопродукції, а
позовні вимоги заявлені щодо стягнення грошових коштів і, тому
суду належить з’ясувати правову природу позовних вимог та
уточнити їх.
Окрім цього, суду слід дослідити питання проте, яка особа є
належним відповідачем за заявленими позовними вимогами, та в
залежності від встановленого залучити до участі у справі
належного відповідача чи замінити неналежного відповідача
відповідно до вимог ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, суду належить ретельніше дослідити питання щодо пропуску
строку позовної давності з урахуванням доводів позивача і
навести цим обставинам належне обґрунтування.
В той же час, суд відмовляючи в позові за пропуском строку
позовної давності, на підставі ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
допустив помилку і не врахував, що згідно ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
якщо строк позовної давності пропущений з поважних
причин, порушене право підлягає захисту.
Причини ж пропуску строку позовної давності судом в порушення
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясовувались.
За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог матеріального та
процесуального права.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства Всеукраїнської організації
інвалідів “Союз організації інвалідів України “АРМАКС”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2002 року
скасувати, і справу № 6/252 передати на новий розгляд до цього ж
суду в іншому складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук