ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 2/1/1162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий)
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” на
рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2002 у
справі за позовом ПП М’якенького Ю.В. до Запорізького державного
підприємства “Радіоприлад”
про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У квітні 2002 року приватний підприємець М’якенький Ю.В.
звернувся до суду з позовною заявою до Запорізького державного
підприємства “Радіоприлад”, в якій, посилаючись на угоди про
здійснення правової допомоги, просив стягнути з відповідача суму
основного боргу у розмірі 99934,09 грн., втрату в зв’язку з
інфляційними процесами у розмірі 13793,50 грн. та 3% річних у
розмірі 117790,45 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області 06.06.2002
/суддя Немченко О.І./ позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить зазначене рішення суду
скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, стягнення сум позивачем було
заявлено на підставі угод про надання правової допомоги,
договорів доручення, довіреностей, звітів /а.с.5, 15-36/.
При цьому вказані угоди про надання правової допомоги, договори
доручення було укладено, з одного боку, між Запорізьким
державним підприємством “Радіоприлад, з іншого, з адвокатом
М’якеньким Ю.В., діючого на підставі свідоцтва № 225 з оплатою
гонорару за здійснення адвокатської діяльності.
Доручення для участі у справі надавались також на ім’я адвоката
М’якенького Ю.В. і звіти останнім складалися за здійснення
адвокатської діяльності.
Відповідно до ст. 1, ч. 2, 5 ст. ст. 4, 5 ч. 1 ст. 12 Закону
України “Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним
професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з
Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та
представляти законні інтереси громадян України, іноземних
громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм
іншу юридичну допомогу.
Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю
індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з
іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші
адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та
статутів адвокатських об’єднань.
Адвокати та адвокатські об’єднання відкривають поточні та
вкладні /депозитні/ рахунки в банках на території України, а у
встановленому чинним законодавством порядку – і в іноземних
банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань,
усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви,
скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії
документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво
в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними
особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам,
організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та
зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб,
виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-
процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього
слідства.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги,
передбачені законодавством.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між
громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи
адвокатом.
Зі змісту наведених норм цього Закону випливає, що адвокатська
діяльність не є підприємницькою /господарською/ діяльністю.
Пунктом 1 статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними
актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Аналіз цих положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить, що
правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють
зобов’язання носять господарський характер.
Предметом же вказаних угод, договорів доручень, з приводу
виконання яких виник спір є адвокатська діяльність, яка не є, як
наведено вище, господарською діяльністю.
Саме ж по собі прд’явлення вказаного позову від імені суб’єкта
підприємницької діяльності без створення юридичної особи, як і
посилання у договорах доручення на ліцензію Мінюсту України № 2-
4719 від 26.01.2000р., не змінює правової суті наведених
обставин.
Отже, Справа N 2/1/1162 підлягає розгляду судами загальної
юрисдикції, а не господарськими судами.
Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на викладені вище
обставини і розглянув спір по суті, Вищий господарський суд
України вважає за необхідне припинити провадження у справі на
підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так як спір
не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин рішення господарського суду Закарпатської
області від 12.06.2002 підлягає скасуванню, з припиненням
провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10- 111-12, п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства
“Радіоприлад” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2002
скасувати і провадження у справі № 2/1/1162 припинити.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук