ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                         П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
25.12.2002	                                  Справа N 14/146
 
Вищий   господарський  суд  України  у  складі  колегії   суддів:
Перепічая  В.С.  –  головуючого,  Вовка  І.В.,  Гончарука  П.  А.
розглянувши   касаційну  скаргу  “Об’єднання  “Херсонмолоко”   на
постанову   Одеського   апеляційного  господарського   суду   від
24.09.2002р.   у   справі   №  14/146  за   позовом   “Об’єднання
“Херсонмолоко” до ПФ “Еліком” 
 
про   стягнення 1610,00 грн.,
 
                         В С Т А Н О В И В
 
     У  травні  2002р. “Об’єднання “Херсонмолоко”  звернулося  до
господарського суду Херсонської області з позовом до ПФ  “Еліком”
про стягнення 1610,00 грн.
 
     У  липні 2002р. ПФ “Еліком” звернулась із зустрічним позовом
до  “Об’єднання  “Херсонмолоко” про визнання  договору  суборенди
неукладеним.
 
Ухвалою  господарського суду Херсонської області від 10.07.2002р.
у  справі  14/146  (суддя Гридасов Ю.В.) відмовлено  у  прийнятті
зустрічного позову ПФ “Еліком” до “Об’єднання “Херсонмолоко”  про
визнання договору суборенди неукладеним.
 
Не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою, ПФ “Еліком” звернулась
до   суду   із   апеляційною  скаргою,  посилаючись  на   невірне
застосування судом норм матеріального та процесуального права.
 
Постановою   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
24.09.02р. (судді Жеков В.І., Продаєвич Л.В., Пироговський  В.Т.)
ухвала  господарського суду Херсонської області від  10.07.2002р.
скасована,  справа  передана до місцевого суду  для  розгляду  по
суті.
 
З  “Об’єднання  “Херсонмолоко” на користь  ПФ  “Еліком”  стягнуті
витрати по державному миту в сумі 42,50 грн.
 
     У  касаційній  скарзі  позивач просить  скасувати  постанову
Одеського  апеляційного  господарського  суду  від  24.09.02р.  у
справі  №  14/146  та вирішити питання про повернення  державного
мита,  сплаченого “Об’єднання “Херсонмолоко”, посилаючись на  те,
що   вона   прийнята   з   порушенням   норм   матеріального   та
процесуального права.
 
      Перевіривши   матеріали  справи   та   обговоривши   доводи
касаційної  скарги, суд прийшов до висновку що  касаційна  скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
 
     Відповідно  до частини другої статті 124 Коституції  України
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що  виникають
у державі.
 
     Як  зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного
Суду  України від 09.07.02р. у справі щодо офіційного  тлумачення
положення   частини   другої  статті  124   Конституції   України
( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  щодо   поширення  юрисдикції   судів   на   всі
правовідносини, що виникають у державі, в аспекті  коституційного
звернення  необхідно розуміти так, що право особи 
( громадянина, іноземця, юридичної особи)
на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
 
      Згідно   ст.  1  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          підприємства,
організації, установи інші юридичні особи, мають право звертатися
до   господарського   суду  за  захистом  своїх   порушених   або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
 
     Стаття  60  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         визначає, що  відповідач
має  право  до  прийняття  рішення зі спору  подати  до  позивача
зустрічний  позов  для  спільного розгляду з  первісним  позовом,
подання  зустрічного  позову провадиться за загальними  правилами
подання позовів.
 
Апеляційна  інстанція при винесенні оскаржуваної постанови  вірно
дійшла   висновку  про  те,  що  зустрічний  позов  ПФ   “Еліком”
відповідає  за  формою  та  змістом  вимогам  ст. 54 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Стаття  12  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , яка містить перелік  спорів,
які  є  непідвідомчі  господарським судам, не  зазначає  обмежень
стосовно  розгляду  спорів про визнання договору  неукладеним,  а
тому   зустрічний   позов  ПФ  “Еліком”   підлягає   розгляду   в
господарському суді.
 
Однак, апеляційний суд приймаючи рішення про стягнення з позивача
на  користь відповідача витрат по державному миту за прийняття до
розгляду  апеляційної скарги останнього на ухвалу  господарського
суду Херсонської області від 10.07.2002р. у справі 14/146 порушив
норми  чинного  законодавства, а тому  постанова  в  цій  частині
підлягає скасуванню.
 
Відповідно  ч.  2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів  України  “Про
державне   мито”  ( 7-93  ) (7-93)
          від  30.04.93р.   (із   змінами   і
доповненнями,  внесеними Законом України від 07.03.02р.  №  3096-
ІІІ)  –  державне  мито  справляється із  позовних  заяв  і  заяв
кредиторів   у   справах  про  банкрутство,   що   подаються   до
господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення
та  постанови,  а  також заяв про їх перегляд  за  нововиявленими
обставинами.
 
Справляння  державного  мита  за апеляційною  скаргою  на  ухвалу
місцевого   суду  вказаним  декретом  не  передбачено,   а   тому
апеляційний  суд  не мав підстав для покладання на  іншу  сторону
даних витрат.
 
У  зв’язку  з  цим  постанова апеляційного суду в  даній  частині
підлягає скасуванню.
 
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
10,  111-11  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський  суд
України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу “Об’єднання “Херсонмолоко” задовольнити
частково.
 
Постанову   Одеського   апеляційного  господарського   суду   від
24.09.2002р.  у  справі № 14/146 в частині  стягнення  державного
мита  з “Об’єднання “Херсонмолоко” скасувати, а в решті постанову
залишити без змін.
 
Головуючий    Перепічай В.С.
 
Судді         Вовк І.В.
 
              Гончарук П. А.