ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 13/76-02
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Лугового О.В.,
відповідача: Марченко Г.А.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської області (далі – ДПІ)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.2002
зі справи № 13/76-02
за позовом відкритого акціонерного товариства “Савинський
цукровий завод”, смт. Савинці Балаклійського району Харківської
області (далі - ВАТ “Савинський цукровий завод”)
до ДПІ
про спонукання додатково списати заборгованість зі сплати
податків та про визнання недійсним рішення ДПІ від 23.11.2001 №
294-19-000373267/19-6836 щодо нарахувань з податку на додану
вартість (далі – ПДВ) у сумі 725840,89 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя
Водолажська Н.С.) від 06.08.2002 позов задоволено: зобов’язано
ДПІ в порядку статті 1 Закону України “Про списання
заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням
сільськогосподарських підприємств” провести списання податкового
боргу ВАТ “Савинський цукровий завод”; визнано недійсним рішення
ДПІ від 23.11.2001 № 294-19-000373267/19-6836 щодо нарахувань з
ПДВ у сумі 725840,89 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
(колегія суддів у складі: судді Удовиченко О.С. - головуючий,
суддів Шевель О.В. і Гончар Т.В.) від 07.10.2002 рішення суду
першої інстанції у цій справі залишено без зміни, а апеляційна
скарга ДПІ – без задоволення.
Рішення судових інстанцій мотивовано тим, що згідно з актами
звірення між сторонами у справі та картками особових рахунків
платника податків позивач станом на 01.05.2000 мав
заборгованість зі сплати податків, в тому числі і з податку на
додану вартість (далі – ПДВ), яка підлягає списанню згідно з
вимогами статті 1 Закону України “Про списання заборгованості зі
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників
податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських
підприємств”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати постанову апеляційної інстанції у цій справі.
Скарга мотивується тим, що судовими інстанціями безпідставно не
застосовано до спірних правовідносин припису статті 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про те, що закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. За
доводами ДПІ, цукрові заводи включено до складу платників
податків, на які поширюється дія Закону України від 16.03.2000
року № 1565-III "Про списання заборгованості зі сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з
реформуванням сільськогосподарських підприємств" (далі – Закон),
лише після набрання чинності Законом України від 18.01.2001 року
№ 2239-III, яким було внесено зміни до Закону. Оскільки за
Законом підлягають списанню суми заборгованості зі сплати
обов’язкових платежів, нарахованих відповідно до законодавства,
станом на 1.05.2000 року, то, на думку відповідача, припис
статті 1 Закону має зворотну дію у часі, а значить, суперечить
вимозі статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
ДПІ також вважає, що оскільки немає підстав для списання
податкової заборгованості згідно з положеннями Закону, відсутні
й підстави для визнання недійсним заперечуваного рішення.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для скасування постанови
апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі вичерпно встановлені обставини, що
входять до предмету доказування у цій справі, а саме:
- заперечуваним рішенням ДПІ від 23.11.2001 № 294-19-
000373267/19-6836 до ВАТ “Савинський цукровий завод” застосовано
штрафні санкції у сумі 725 840,89 грн. за затримку сплати
узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, що були нараховані
станом на 1.05.2000 року;
- згідно з актами звірення між сторонами у справі та картками
особових рахунків платника податків позивач мав заборгованість
зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахованих
відповідно до законодавства, станом на 1.05.2000 року", у тому
числі: з ПДВ – 980098,25 грн., зі збору за використання водних
ресурсів – 35417,6 грн., з податку за землю – 13819,78 грн., з
комунального податку – 3707,6 грн., з прибутку за рахунок
понижуючого коефіцієнту амортизації – 16300 грн., з податку на
прибуток – 332206 грн.
Судові інстанції у справі дали правильну юридичну оцінку
обставинам у справі, визначивши, що зазначена податкова
заборгованість позивача підлягає списанню відповідно до вимог
статті 1 Закону. Згідно з приписом даної норми з колективних та
інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і
господарювання, включаючи буряконасіннєві та цукрові заводи,
цикорієсушильні заводи, державні племінні заводи і державні
племінні станції, державні кінні заводи, державні насіннєві
господарства, переробні льоно-, конопле-, хмелезаводи,
комбікормові заводи, обслуговуючі підприємства (ремонтно-
транспортні, агротехсервісні, по агрохімічному обслуговуванню
сільського господарства, матеріально-технічному забезпеченню),
міжгосподарські будівельні організації, ветеринарно-санітарні
заводи, наукові установи Української академії аграрних наук та
їх дослідні господарства, аграрні заклади освіти та їх навчально-
дослідні господарства, селекційно-гібридні центри та
сортовипробувальні станції (дільниці), рибницькі та рибальські
господарства, а також з колективних та інших
сільськогосподарських підприємств, які реформувалися у приватні
(приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські)
господарства, господарські товариства, сільськогосподарські
кооперативи, інші суб'єкти господарювання (далі - приватні
формування) та стали правонаступниками цих підприємств або щодо
яких прийнято рішення про їх ліквідацію, підлягають списанню
суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів усіх рівнів, у тому числі реструктурованої
відповідно до чинного законодавства, з урахуванням сум
заборгованості зі сплати пені (крім сум пені, нарахованих за
порушення строків розрахунків за здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності), штрафних та фінансових
санкцій, нараховані відповідно до законодавства, станом на
1.05.2000 року.
Доводи ДПІ щодо неможливості застосування до спірних
правовідносин цієї статті у зміненій редакції відповідно до
Закону від 18.01.2001 року № 2239-III з огляду на її нібито
суперечність вимогам статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки
внесені до Закону зміни лише конкретизували коло платників
податку, податкова заборгованість яких підлягає списанню, а не
передбачили зворотної дії у часі відповідної норми Закону.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Залишити судові рішення зі справи № 13/76-02 без зміни, а
касаційну скаргу державної податкової інспекції у Балаклійському
районі Харківської області - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко