ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 11/716
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
-головуючого, суддів Джуня В.В. та Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – Копейчикова М.В.,
відповідача – Самсонової Т.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва (далі — ДПІ)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.09.02
зі справи № 11/716
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробничо-комерційна фірма “Юмпіс” (далі — ТОВ “ВКФ “Юмпіс”)
до ДПІ
про визнання недійсним рішення ДПІ від 18.09.01 №
192/15-02/21494311/7990/10/61,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.01 (суддя Кот
О.В.) у позові відмовлено. У прийнятті рішення названий суд
виходив з того, що згідно із Законом України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сплата цього податку провадиться
не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним
періодом, і відповідна норма, всупереч доводам позивача,
узгоджується з приписами Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
; до того ж розмір застосованих
ДПІ фінансових санкцій відповідає вимогам останнього з названих
Законів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.09.02 (головуючий - Шаргало В.І., судді Ланченко Л.В. і
Пилипчук Н.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано, а позов
задоволено: оспорюване рішення ДПІ визнано недійсним. Суд
апеляційної інстанції вважає, що ТОВ “ВКФ “Юмпіс” не порушило
строку сплати податку на додану вартість, а у вирішенні питання
щодо такого строку слід керуватися відповідними нормами Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
не Законом України “Про податок на додану вартість».
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і у
позові відмовити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням
судом апеляційної інстанції приписів Законів України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами» щодо строку сплати податку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального та процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та
про внесення змін до рішення суду першої інстанції з урахуванням
такого.
Судовими інстанціями встановлено, що:
- зі складеного ДПІ акта від 17.09.01 № 37/15-02 перевірки
своєчасності та повноти розрахунків з бюджетом вбачається, що
ВАТ ВКФ “Юмпіс” здійснило сплату податку на додану вартість у
сумі 3881,78 грн. 30.08.01, у той час як терміном сплати
визначено 20.08.01;
- у зв'язку з цим рішенням ДПІ від 18.09.01
№ 192/15-02/31494311/7990/10/61 названому акціонерному
товариству нараховано штрафні санкції у сумі 388,18 грн.
Відповідно до частини другої підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сплата названого податку провадиться не пізніше двадцятого числа
місяця, що настає за звітним періодом.
Водночас згідно з частиною першою підпункту 5.3.1 пункту 5.3
статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами» передбачено, що податкові
декларації подаються за базовий податковий період, який дорівнює
місяцю, протягом двадцяти календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У пункті 19.6 статті 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» зазначається, що закони та інші
нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам
цього Закону.
З наведених приписів Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» суд апеляційної інстанції робить висновок про
відсутність підстав для застосування у розгляді даної справи
строку сплати податку на додану вартість, зазначеного у Законі
України “Про податок на додану вартість», і, отже, про
дотримання ТОВ “ВКФ “Юмпіс” строку сплати цього податку (згідно
з приписами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
) та про обґрунтованість позовних вимог.
Такий висновок суперечить пункту 1.2 статті 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, за яким
податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку
та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.
У даному випадку таким “іншим законом» є Закон України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і, отже, у визначенні
строку сплати названого податку слід керуватися саме Законом
України “Про податок на додану вартість». До того ж згідно з
частиною першою пункту 11.4 статті 11 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни порядку
оподаткування цим податком можуть здійснюватись лише внесенням
змін до названого Закону. До підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни щодо строку сплати податку не вносилися.
Таким чином, резолютивна частина рішення суду першої інстанції
відповідає вимогам Закону. У мотивувальній же частині цього
судового акта є неправильні посилання на норму Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: двічі
зазначено “підпункт 7.7.1 пункту 7.3 статті 1» Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
замість “підпункт
7.7.1 пункту 7.7 статті 7» цього Закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.09.02 зі справи № 11/716 скасувати.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.01 з цієї
справи змінити, замінивши у двох абзацах мотивувальної частини
рішення літери і цифри “п.п. 7.7.1 п. 7.3 ст. 1» літерами і
цифрами “п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7”.
В іншій частині назване рішення залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко