ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 10/14-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
суддів: Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.
розглянув в судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємця Г.В.Волошина
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 14.10.2002
у справі № 10/14-02
господарського суду Харківської області
за позовом ПП Волошина Г.В., м. Харків
до Управління комунального майна та приватизації
Харківської міської Ради, м. Харків
Про зобов’язання до продовження строку договору оренди.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Суворов О.М.
- відповідача: Скринник І.А.
ПП Волошин Г.В. звернувся до господарського суду Харківської
області з позовною заявою про спонукання відповідача продовжити
дію договору № 1783 від 14.06.00 оренди нежитлового приміщення
літ.А-2 площею 100,6 кв.м. , розташованого за адресою:
вул.Сумська,3 на новий строк з 14.06.2002 по 14.06.2007.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя
І.О.Бровченко) від 07.08.2002 у даній справі позов задоволено
частково. Зобов’язано Управління комунального майна та
приватизації Харківської міської Ради продовжити строк дії
договору № 1783 від 14.06.00 оренди нежитлового приміщення літ.А-
2 площею 100,6 кв.м. , розташованого за вказаною адресою, до
14.06.03. В іншій частині позову відмовлено. Місцевий
господарський суд виходив з того, що орендоване приміщення
передається новому орендареві, а, оскільки плану реконструкції
“Харків 2010” не існує, питання про реконструкцію орендного
приміщення на розгляд Головного управління містобудування та
архітектури не виносилося; позивач обов’язки, передбачені цим
договором, виконував належним чином, підстави для відмови у
пролонгації вказаного договору відсутні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
(гол., суддя Бондаренко В.П. , судді Плужник О.В., Горбачова
Л.П.) від 14.10.2002 у даній справі рішення господарського суду
Харківської області від 07.08.2002 по справі № 10/14-02
скасовано, а апеляційну скаргу задоволено. У задоволенні
позовних вимог відмовлено з огляду на те, що переважне право
орендаря в продовженні терміну дії договору має застосовуватися
лише тоді, коли орендодавець передав спірне майно в оренду іншій
особі. Оскільки позивач не представив суду документи, які б
свідчили про те, що спірне майно було надано в оренду іншій
особі, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 17 Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”. Згідно ст. 4
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник правомірно в
межах своїх повноважень відмовив в продовженні строку оренди,
відповідач не зобов’язаний вказувати орендарю причини, за яких
він не бажає продовжувати строк дії договору оренди, тому
посилання суду першої інстанції на відсутність плану
реконструкції “Харків 2010” безпідставні.
Не погоджуючись з вказаною постановою, приватний підприємець
Г.В.Волошин звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати з мотивів того, що суд апеляційної
інстанції неправильно застосував норму ч. 3 ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки
пропозиція укласти договір суборенди свідчить про намір
відповідача передати орендоване майно іншій особі. Крім того,
Закон України “Про оренду державного та комунального майна”
містить спеціальні норми щодо орендних відносин, тому суд
апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
до спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та заслухавши
доповідь судді Михайлюка М.В., Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Між повивачем і відповідачем у справі був укладений договір №
1783 від 14.06.00 оренди нежитлового приміщення літ. А-2 площею
100,6 кв.м. , розташованого за адресою: вул.Сумська,3 строком на
один рік. Укладанню даного договору передувало відповідне
рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради № 739 від
14.06.00 “Про передачу в оренду не житлових приміщень”.
Додатковою угодою до вказаного договору оренди нежитлового
приміщення від 14.06.2000 строк оренди за погодженням сторін
було продовжено ще на один рік по 14.06.2002.
У зв’язку з тим, що 14.06.2002 закінчувався строк дії
договору оренди, позивач звернувся з листом до відповідача, в
якому просив продовжити термін договору.
Відповідач своїм листом № 7733 від 17.06.2002 повідомив
позивача, що є план реконструкції м. Харкова “Харків-2010”, і
договір оренди № 1783 від 14.06.02 пролонговано не буде, він
вважається розірваним з 14.06.2002.
Частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( в редакції Закону України від
14.03.1995 з наступними змінами та доповненнями) встановлено
місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть
заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення
його строку. Таким чином, відповідач з дотриманням встановленого
строку повідомив позивача про припинення відповідного договору
листом № 7733 від 17.06.2002.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що
переважне право орендаря в продовженні терміну дії договору має
застосовуватися лише тоді, коли орендодавець передав спірне
майно в оренду іншій особі. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 17
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який
належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за
інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий
термін. Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди
орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар
за попереднім договором має право звернутися до господарського
суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього
договору на новий термін та про визнання договору з новим
орендарем недійсним.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не
представив суду документів, які б свідчили про те, що спірне
приміщення було надано або надається в оренду іншій організації,
установі або фізичній особі. Тому, оскільки позивачем не було
подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір
оренди з іншою особою, підстави для задоволення позову про
спонукання до продовження дії договору оренди в силу приписів ч.
3 ст. 17 вказаного Закону відсутні.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що
постанова Харківського апеляційного господарського суду у даній
справі відповідає чинному законодавству та ґрунтується на
наявних в матеріалах справи доказах, і тому підстав для
задоволення скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-11, п. 1 ст. 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.10.2002 у справі № 10/14-02 залишити без змін, а касаційну
скаргу – без задоволення.
Головуючий Ф.Черногуз
судді: М.Михайлюк
Л.Невдашенко