ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 1/6/598
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – Мартиновської Л.В., Халимоненка І.Л.,
відповідачів – Коваля О.В., Кілярова А.В., Матсалаєвої В.В.,
розглянувши касаційні скарги спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі (далі – СДПІ) і відділення Державного казначейства
України у м. Запоріжжі
на рішення господарського суду Запорізької області від
08.07.2002
і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.10.2002
зі справи № 1/6/598
за позовом відкритого акціонерного товариства “Запорізький
абразивний комбінат», м. Запоріжжя (далі – ВАТ “Запорізький
абразивний комбінат”)
до СДПІ і відділення Державного казначейства України у
м. Запоріжжі
про стягнення 690444 грн.,
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” подало до господарського
суду Запорізької області позов про стягнення з бюджетного
рахунку відділення Державного казначейства України у
м. Запоріжжі бюджетної заборгованості з відшкодування податку на
додану вартість у сумі 690 444 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2002
(підписано 19.07.2002 – суддя Кагітіна Л.П. ) позов задоволено:
з бюджетного рахунку відділення Державного казначейства у
м. Запоріжжі стягнуто 690444 грн.; з СДПІ стягнуто суму
державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу і водночас у позові до другого відповідача,
яким визначено відділення Державного казначейства України у
м. Запоріжжі, відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.10.2002 (головуючий – Євстигнєєв О.С., судді Тищик І.В. і
Логвиненко А. О.) зазначене рішення змінено: суму державного
мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладено на відділення Державного казначейства у
м. Запоріжжі, у позові до ДПІ відмовлено.
У прийнятті відповідної постанови суд апеляційної інстанції
виходив з того, що згідно з Указом Президента України від
27.04.95 № 335 “Про Державне казначейство України» управління,
зокрема, наявними коштами державного бюджету України покладено
на Державне казначейство України, і отже саме воно є належним
відповідачем у даній справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СДПІ
просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову
суду апеляційної інстанції і у позові відмовити. В обгрунтування
своїх вимог СДПІ посилається на: порушення судом апеляційної
інстанції вимог пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок
на додану вартість», якими передбачено відшкодування сум
названого податку, а не їх стягнення; нез’ясування судом
обставин, пов’язаних з відсутністю у СДПІ можливості такого
відшкодування ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”; відсутність
документальної перевірки сум бюджетної заборгованості перед
названим акціонерним товариством за грудень 2001 року і січень
2002 року; здійснене на час розгляду справи судом апеляційної
інстанції відшкодування суми бюджетної заборгованості за грудень
2001 року.
Відділення Державного казначейства України у м. Запоріжжі у
касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить
оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати і
прийняти нове рішення зі справи з урахуванням того, що причиною
виникнення спору стала бездіяльність СДПІ.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за
межі митної території України (експорт) і подає розрахунок
експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має
право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних
днів з дня подання такого розрахунку.
Судовими інстанціями у даній справі встановлено, що у визначений
названим Законом строк ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”
подавало до органу державної податкової служби податкові
декларації з податку на додану вартість за грудень 2001 року і
січень 2002 року; за результатами відповідних періодів різниця
між сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) та сумою податкового
кредиту мала від’ємне значення, а тому підлягала відшкодуванню
платникові податку з державного бюджету у строки, визначені
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сума, яка підлягала відшкодуванню, складала: за грудень 2001
року 459657 грн., за січень 2002 року – 230787 грн., всього
690444 грн.
Порушення передбаченого законом права ВАТ “Запорізький
абразивний комбінат” на одержання з державного бюджету сум
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з
частиною п’ятою підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є
підставою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів з
бюджету. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період (частина друга цієї ж
норми Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
). Закон не ставить реалізацію названого права у
залежність від будь-яких обставин, які б перешкоджали
відповідному державному органові здійснити відшкодування суми
податку на додану вартість. Що ж до зарахування суми бюджетного
відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість
згідно з частиною другою названої норми Закону “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то воно можливе лише за бажанням
платника.
Отже пов’язані з відповідними обставинами доводи СДПІ не
беруться судом до уваги.
Так само не впливають на право платника податків на звернення із
згаданим позовом приписи пункту 1 наказу Державної податкової
адміністрації України від 25.03.98 № 139 “Про посилення контролю
за проведенням установленого порядку відшкодування податку на
додану вартість», оскільки законом не встановлено, що
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість залежить від результату перевірки органом державної
податкової служби платника податків. Водночас пункт 2 названого
наказу зобов’язує голову податкового органу, до якого платник
подав декларацію з визначеною до відшкодування сумою податку на
додану вартість, забезпечити додержання встановленого законом
терміну проведення відшкодування.
Заперечення, наведені у касаційній скарзі відділення Державного
казначейства України у м. Запоріжжі, не приймаються судом з
огляду на приписи частини другої статті 50 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, за якими повернення коштів, що були
помилково або надмірно зараховані до бюджету, покладається саме
на Державне казначейство України.
Доводи СДПІ щодо здійснення нею відшкодування суми бюджетної
заборгованості за грудень 2001 року, а саме 459657 грн.,
стосуються питання про правильність визначення судовими
інстанціями достатності і достовірності доказів. Пов’язані з цим
обставини мають бути встановлені у новому розгляді справи,
оскільки згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже
прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню у
відповідній частині, а справу слід передати на новий розгляд у
тій же частині до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2002 і
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.10.2002 зі справи № 1/6/598 скасувати у частині, що
стосується стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування
податку на додану вартість за грудень 2001 року у сумі 459657
грн.
Передати справу на новий розгляд у тій же частині до
господарського суду Запорізької області.
В іншій частині названі судові рішення залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко