ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 1/4/583
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
— головуючого, суддів Джуня В.В. та Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача — Дорошенко К.В., Білюшова В.М., Бившева С.В.,
відповідача — Коваля О.В., Кілярова А.В.
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Пиво — безалкогольний комбінат “Славутич», м. Запоріжжя (далі —
ВАТ “ПБК “Славутич”)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10—15.10.02
зі справи № 1/4/583
за позовом ВАТ “ПБК “Славутич”
до спеціалізованої державної податкової інстанції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі — СДПІ)
про визнання частково недійсними рішень СДПІ від 24.12.2001
№ 129-32/04-00377511-19869 та від 01.03.2002 № 1378/32-02,
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “ПБК “Славутич» подало до господарського суду Запорізької
області позов про визнання недійсними рішень СДПІ від 24.12.2001
№ 129-32/04-00377511-19869 та від 01.03.2002 № 1378/32-2 у
частині застосування штрафних санкцій із податку на прибуток у
сумі 104 230 гривень; донарахування податку на додану вартість у
сумі 190 244,97 гривні та штрафних санкцій із цього податку у
сумі 47 561,24 гривні; застосування штрафних санкцій із
акцизного збору у сумі 30685,71 гривень; застосування штрафних
санкцій за здійснення оптової торгівлі без патенту за період з
01.04.2001 по 14.06.2001 у сумі 1 578,66 гривень.
У заяві від 17.05.02 ВАТ “ПБК “Славутич» уточнило позовні вимоги
і просило визнати недійсним рішення СДПІ від 24.12.2001
№ 129-32/04-00377511-19869 у частині застосування штрафних
санкцій із податку на прибуток у сумі 104 230 гривень;
донарахування податку на додану вартість у сумі 190 244,97
гривні та застосування штрафних санкцій із цього податку у сумі
47 561,24 гривні; застосування штрафних санкцій із акцизного
збору у сумі 30 685,71 гривень; застосування штрафних санкцій за
здійснення оптової торгівлі за зазначений період у сумі 1578,66
гривень.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2002
(суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено: оспорюване рішення
СДПІ визнано недійсним у частині, зазначеній ВАТ “ПБК “Славутич»
в його позовній заяві з урахуванням зміни позовних вимог згідно
з заявою від 17.05.2002. У прийнятті відповідного рішення суд
першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача є законними
і обґрунтованими.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10—15.10.2002 рішення суду першої інстанції за апеляційною
скаргою СДПІ змінено: з резолютивної частини цього рішення
виключені слова і цифри: “застосування штрафних санкцій по
податку на прибуток у сумі 104 230 гривень; нарахування податку
на додану вартість у сумі 190 244,97 гривні та застосування
штрафних санкцій по ПДВ у сумі 47 561,24 гривні».
Рішення суду першої інстанції у відповідній частині прийнято, на
думку апеляційної інстанції, помилково, без урахування обставин
справи та норм матеріального права.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“ПБК “Славутич» просить скасувати постанову суду апеляційної
інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції та
залишити останнє без зміни.
Це прохання ВАТ “ПБК “Славутич» мотивує неправильним, на його
думку, застосуванням судом апеляційної інстанції у розгляді
справи норм матеріального права, а саме: підпункту 17.1.3 пункту
17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
; пункту 2 статті 10 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
; пункту 1.7
статті 1, підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.6
пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7,
підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 та пункту 11.5 статті 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
СДПІ заперечує проти касаційної скарги, посилаючись на
обґрунтоване застосування до ВАТ “ПБК “Славутич» штрафних
санкцій з податку на прибуток та на неправильне застосування
судом першої інстанції під час вирішення спору приписів Закону
України “Про податок на додану вартість».
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування постанови названого суду та
про залишення без зміни рішення суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено такі обставини.
СДПІ здійснено перевірку дотримання ВАТ “ПБК “Славутич» вимог
валютного та податкового законодавства за період з 01.04.2000 по
01.10.2001, за результатами якої виявлено наявні, на думку СДПІ,
порушення, що призвели до несплати податків та зборів до
бюджетів.
За підсумками перевірки СДПІ прийнято рішення від 24.12.2001
№ 129-32/04-00377511-19869 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій і донарахованих сум податків та
зборів до бюджетів.
У зв'язку зі скаргою ВАТ “ПБК “Славутич» до начальника СДПІ, нею
проведено додаткову перевірку із складанням акта від 27.02.2002
9 47/32-04. Рішенням від 01.03.2002, прийнятим за результатами
розгляду скарги, останню частково задоволено, в іншій частині
ВАТ “ПБК “Славутич» оспорює висновки СДПІ у судовому порядку.
Підставою донарахування податку на додану вартість у березні
2001 року на суму 190 244,97 гривні та штрафних санкцій у
розмірі 25% цієї суми — 47561,24 гривні було збільшення ВАТ “ПБК
“Славутич» податкового кредиту на суму 190 244,97 гривні,
сплачену під час ввезення устаткування — прес-форм для
виробництва пластмасових ящиків, згідно з договором оперативного
лізингу від 28.11.2000 № 139 між ВАТ “ПБК “Славутич» і компанією
“Балтик Бевериджиз Холдинг АБ” (Швеція).
Водночас ВАТ “ПБК “Славутич» виконало вимоги підпункту 3.1.2
пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 та підпункту
7.5.2 пункту 7.5 статті 7 і пункту 11.5 статті 11 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо відображення
у податковому обліку операції з ввезення устаткування згідно з
договором лізингу.
Заниження ВАТ “ПБК “Славутич» оподатковуваного прибутку у
ІІІ кварталі 2002 р. не встановлено.
Ці обставини встановлені під час розгляду справи у першій
інстанції, проте апеляційною інстанцією не враховані.
У зв'язку з відсутністю у ВАТ “ПБК “Славутич» факту заниження
оподатковуваного прибутку, а, отже, й недоплати податку на
прибуток, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до
правовідносин між названим товариством та СДПІ припис, вміщений
у підпункті 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовує неправомірне, на його
думку, віднесення ВАТ “ПБК “Славутич» до складу податкового
кредиту суми податку, нарахованої у зв'язку з ввезенням на митну
територію України устаткування за договором лізингу посиланням
на підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість». Відповідно до цієї норми податковий
кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Проте ВАТ “ПБК “Славутич» під час ввезення зазначеного
устаткування надало органам митного контролю податковий вексель
на суму податкового зобов’язання зі сплати податку на додану
вартість. Цю суму було включено до складу податкового кредиту
платника податку у наступному податковому періоді згідно з
приписами пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, судом першої інстанції у розгляді даної справи
правильно застосовано норми матеріального права, і скасування
судом апеляційної інстанції його рішення у зазначеній частині не
грунтується на вимогах закону.
Керуючись статтями 111-7—111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10—15.10.2002 зі справи № 1/4/583 скасувати.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
06.06.2002 з цієї справи залишити без змін.
Суддя В.Москаленко
Суддя В.Джунь
Суддя В.Селіваненко