ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 177/5-29
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді присутній,
суддів : присутні,
за участю представників сторін :
позивача не з'явилися
відповідача присутній
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ПСП "Д", Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 8.10.2002 року
у справі
за позовом ПСП "Д" Харківської області
до ВАТ "Ізюмський хлібозавод", м.Ізюм
про стягнення 81376 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 4.06.2002р.
позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача
стягнуто - 7325 боргу, 732,15 грн. держмита та 69 грн. судових
витрат з посиланням на те, що позовні вимоги позивача про
стягнення з відповідача 73215 грн. обґрунтовані, підтверджуються
наданими суду доказами та підлягають задоволенню тому, що договір
№ 18-г за своєю сутністю є фактично договором про сумісну
діяльність, при виконанні своїх зобов'язань для досягнення
спільної мети сторони понесли витрати, які відповідно до ст. 433
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуті рішенням суду. Постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 8.10.2002р.
рішення господарського суду від 4.06.2002 скасоване і в позові
відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, приватне
сільськогосподарське підприємство "Д" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судовою колегією проігноровано
те, що сторони на вирощування товарного зерна кукурудзи робили
свої внески за загальною згодою. Зокрема, по укладеному договору
відповідачем надано частково матеріали: зерно, паливо, мастильні
матеріали, землі під посів, внесено карбамід, селітру аміачну.
Позивачем проведено весь комплекс агротехнічних робіт, оплату яких
відповідачем не проведено. Згідно договору відповідачу було надано
право контролю за виконанням робіт, посівами, вирахуванням та
збиранням врожаю, включно до організації вивезення зерна з поля.
Проведення агротехнічних робіт здійснювалося господарством у
відповідності з вимогами відповідача.
Наявними у справі доказами підтверджено взаємні внески щодо
спільного вирощування зерна кукурудзи за загальною угодою і
організацією керівництва зі сторони відповідача, що свідчить про
виконання умов договору спільної діяльності і тому судова колегія
апеляційного суду безпідставно визнала вищевказаний договір -
договором підряду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника
відповідача, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
12.04.2002 року між сторонами було укладено договір підряду № 18Г
на вирощування кукурудзи за угорською технологією, згідно з яким
відповідач передає сировину, матеріали та сучасну угорську
технологію вирощування кукурудзи, а позивач зобов'язався надати
для вирощування кукурудзи - 500 га пахотних земель, а також
проводить обробку поля під посіви мінеральними добривами та
проводить весь комплекс робіт ( по посіву, вирощуванню і збиранню
врожаю товарного зерна).
Згідно п.3.1 договору - оплата робіт, виконаних позивачем
проводиться шляхом передачі йому частини вирощеного врожаю з
урахуванням кількості фактично вирощеного врожаю, договором не
передбачений інший порядок розрахунків чи відшкодування витрат.
Вказаний договір є договором підряду, умови якого відповідають ст.
332 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої за договором підряду
підрядчик зобов'язується виконати певну роботу за завданням
замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується
прийняти й оплатити виконану роботу.
Позивач частково виконав свої зобов'язання по договору, вирощений
врожай склав - 1267 тонн і в рахунок оплати за надані послуги
відповідач передав йому зерно кукурудзи в кількості - 491000 кг.
на суму 220950 грн., тобто відповідач сплатив вартість виконаних
робіт, згідно з умовами договору.
Доводи позивача про те, що даний договір є договором про сумісну
діяльність суперечать ст.ст. 430,431,432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно яких за договором про сумісну діяльність сторони
зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської
мети, ведення спільних справ учасниками договору здійснюється за
їх загальною згодою, а грошові та інші майнові внески учасників
договору, а також майно створене або придбане в результаті їх
спільної діяльності, є їх спільної власністю.
У договорі підряду № 18 Г від 12.04.2000 відсутні вищезазначені
умови, а також відсутня умова про відшкодування витрат і тому
постанова Харківського апеляційного господарського суду є
обґрунтованою і законною. За таких обставин справи касаційна
скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
8.10.2002 року у справі № 17 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Головуючий, суддя
Судді