ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N А27/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю
представників сторін:
позивача Безруков Д.С. за довір. № 640 від
30.08.02
відповідача Базікалов В.М. за довір. № 9482/9/10-019
від 02.09.02,
Міронова В.М. за довір. № 11616/9/10-019
від 08.11.2002
розглянув Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м.
касаційну скаргу Дніпропетровська
на постанову від 03—04.09.02
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № А27/65
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Євро-Нафта-Термінал” м. Дніпропетровськ
До Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська
Про визнання рішення недійсним,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-
Нафта-Термінал” м. Дніпропетровськ пред'явило в суді позов до
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська про визнання недійсним рішення від 01.02.02 №
113-26-2/25543144/1156 про застосування та стягнення сум
штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів та пені за
порушення податкового та іншого законодавства, яким йому
донараховано податок на прибуток в сумі 588700 грн. та
застосовані фінансові санкції з податку на прибуток в сумі 88300
грн.
Зазначало, що між фірмою “Фіаніт Альфа” ДП СПІП “Фірма Фіаніт”
(Комітент) та ним (Комісіонер) були укладені договори комісії у
відповідності з якими він зобов'язався закупити у нерезидента
нафту. При цьому товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-
Нафта-Термінал” залучило позикові кошти у вигляді банківських
кредитів. При виконанні договорів у нього виникли витрати —
відсотки за використання кредиту, витрати по сплаті збору до
Пенсійного фонду України, витрати за здійснення конвертації
валюти.
Дані витрати пов'язані з його господарською діяльністю, а тому
обґрунтовано віднесені до валових витрат товариства.
Умовами договорів комісії передбачено, що комісіонер
зобов'язаний за власний рахунок придбати валюту для оплати
нафти.
У податкової інспекції, враховуючи умови договору комісії, не
було підстав вважати понесені витрати не пов'язаними з
господарською діяльністю та донараховувати податок на прибуток і
застосовувати штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.06.02 (суддя Татарчук В.О.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що
витрати позивача у вигляді сплати процентів за користування
кредитом, збору до Пенсійного фонду України та сплати операцій
по конвертації валютних коштів є витратами, понесеними позивачем
по операціям з валютою в межах виконання умов договорів комісії
і повинні компенсуватися комітентом.
Відповідачем правомірно зменшені валові витрати позивача і
нарахований податок на прибуток з застосуванням фінансових
санкцій.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03-04.09.02 (суддя: Євстигнеєв О.С. — головуючий, Тищик
І.В., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 21.06.02 скасовано.
Позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 01.02.02 №
113-26-2/25543144/1156 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів та пені за порушення податкового та іншого законодавства.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
позивач правомірно відніс понесені ним витрати у вигляді сплати
процентів за користування кредитом, збору до Пенсійного фонду
України та оплати операцій по конвертації валютних коштів до
складу валових витрат виробництва та обігу, оскільки п. п.
5.3—5.8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містять обмежень щодо віднесення
цих витрат на валові витрати.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати,
залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської
області, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією порушені
вимоги п. 1.31 ст. 1, ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Справа слуханням неодноразово відкладалась.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення
представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом
обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Євро-
Нафта-Термінал” укладені кредитні угоди з АКБ “Новий” № 16015
від 23.02.01 та ВАТ “Державний експортно-імпортний банк” №
5001К6 від 15.03.01 відповідно з якими отримані валютні кошти,
які перераховані на користь нерезидента за придбання нафти.
При отриманні кредиту позивачем понесені витрати, а саме:
— 1081,4 тис.грн. — сплата відсотків по кредитам, отриманим в
АКБ “Новий” та ВАТ “Державний експортно-імпортний банк”;
— 773,6 тис.грн. — сплата збору до Пенсійного фонду України
при придбанні валютних коштів;
— 186,6 тис.грн. — сплата грошових коштів за здійснення
банківськими установами операцій конвертації валюти.
Відповідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажу продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
п. п. 5.3—5.8 цієї статті.
Витрати, понесені позивачем при отриманні кредиту, обґрунтовано
віднесені до валових витрат.
Оскаржуючи постанову апеляційного господарського суду Державна
податкова інспекція у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська виходила з того, що при здійсненні
господарської діяльності позивачем понесені витрати з придбанням
нафти з залученням кредитних коштів банку, посилаючись на
укладені договори комісії.
Проте суд, правильно встановивши обставини справи, не врахував,
що податкові зобов'язання стосуються фактично здійснення
позивачем господарської діяльності, яка складалась із придбання
нафти за кошти, отримані ТОВ “Євро-Нафта-Термінал” за кредитними
угодами.
Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за
договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за
дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну
або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
Обставини справи свідчать про те, що позивач виконав
зобов'язання за власні кошти і податкові зобов'язання його
пов'язані з доходом і витратами, які він одержав від цієї угоди.
Враховуючи вимоги п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
висновок апеляційного господарського суду про визнання недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському
районі м. Дніпропетровська від 01.02.02 № 113-26-2/25543144/1156
про застосування та стягнення сум штрафних санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства
ґрунтується на обставинах справи і відповідає вимогам
податкового законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без
задоволення, а постанову від 03-04.09.02 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № А27/65 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
А.Уліцький