ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 4/3283-33/203
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна Є.В.
суддів: Чернова Є.В.
Мілевського Й.Р.
розглянувши у відкритому ЗАТ “Галицьке страхове товариство”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 30.10.2002
у справі № 4/3283-33/203
за позовом ЗАТ “Галицьке страхове товариство”,
м. Львів
до ТОВ “Радар-Сервіс”, м. Львів
Про відшкодування завданих збитків в сумі 16642 грн. 49 коп.
За участю представників
Позивача
Відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2002
(суддя Кордюк Г.Т.) позовні вимоги задоволені частково;
призначено до стягнення 13901,96 грн. матеріальних збитків. В
решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, (у
складі: головуючий – Кузя В.Л., судді: Давид Л.Л., Зданкевич
З.І.), Здійснюючи апеляційну перевірку рішення в зв’язку з
скаргами позивача та відповідача, постановою від 30.10.2002
рішення у справі змінила – призначила до стягнення 512,37 грн.
боргу. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Постанова мотивована тим, що згідно висновку спеціаліста –
техніка № 1196 від 21.11.2001 (а.с. 66-71) вбачається за можливе
виявити технічну несправність автомобіля, а отже позивач, як
власник автомобіля – джерела підвищеної небезпеки не вжив всіх
необхідних заходів щодо недопущення випуску до експлуатації
технічно несправного автомобіля, а отже несе відповідальність за
скоєне АТП та її наслідки.
ЗАТ “Галицьке страхове товариство” з постановою апеляційної
інстанції не погоджується, в зв’язку з чим звернулося з
касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати,
рішення господарського суду Львівської області у справі залишити
без змін.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що за його переконанням
постанова апеляційного суду винесена внаслідок застосування ним
положень статті 450 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Разом з тим, скаржник
наголошує на тому, що внаслідок АТП шкода, заподіяна не джерелом
підвищеної безпеки, а самому джерелу, тобто автомобілю.
При таких обставинах зобов’язання згідно ст. 450 ЦК не можуть
виникати, так як немає боржника у цих правовідносинах, оскільки
не може виникнути зобов’язання особи перед нею самою.
Крім того скаржник посилається на “положення про технічне
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів
автомобільного транспорту”, затверджене Наказом Мінтрансу
України № 102 від 30.03.98, згідно якого перевірка стану вузлів
підвіски перевіряється при технічному обслуговуванні раз на 5000
км.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, постанова апеляційної інстанції
прийнята, виходячи з того, що згідно з вимогами Положення про
технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів
автомобільного транспорту, затвердженого наказом від 30.03.98
№ 102 Міністерства транспорту України (далі Положення) справний
стан (справність – стан виробу, який відповідає усім вимогам
нормативно-технічної і (або конструкторської) документації.
Відповідно до цього, позивач зобов’язаний був проводити
перевірку технічного стану відповідним технічним персоналом
після повернення дорожнього транспорту на місце постійної
стоянки а також водієм перед виїздом на лінію та під час зміни
водіїв на лінії (п. р.3,1; 3.5; 3.6 Положення).
Отже, колегія суддів констатує, що підстави накладення
відповідальності за ДТП на позивача виникли внаслідок
недотримання останнім приписів щодо правильної та безпечної
експлуатації автомобіля. Крім того колегія суддів констатує, що
позивач не був позбавлений можливості звернутися до первісного
центру з метою визначити погодження сторонніх звуків в певній.
частині автомобіля.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на
“положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту”, оскільки його
приписи регулюють зокрема нормативи щодо періодичності
технічного обслуговування окремих вузлів, але не позбавляють
власника автомобіля обов’язку щодо перевірки справності
транспортного засобу перед кожною його експлуатацією.
Матеріали справи свідчать про те, що посилання скаржника на
неправильне застосування апеляційною інстанцією положень ст. 450
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не відповідає дійсності, оскільки в тексті
постанови ця норма згадується лише в описовій частині, в той час
як резолютивна частина не містить таких посилань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову Львівського
апеляційного суду такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства, підстав для її скасування або зміни не
вбачається.
Керуючись положеннями ст.ст. 108, 111-5, 111-7-9 111-1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.10.2002 у справі № 4/3283-33/203 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
С у д д і: Є. Чернов
Й. Мілевський