ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 3/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Фесюн Т.В.
відповідача Ткаченко Г.П.
розглянувши у відкритому ТОВ “Голден Гейтс”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 30.10.2002
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/283
за позовом ДЖКП Національної академії наук
України
до ТОВ “Голден “Гейтс”
Про визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від
07.06.94 і виселення відповідача із займаних приміщень по
ул.Володимирській,51/53
та зустрічного позову
про спонукання до укладення договору оренди стосовно цих же
приміщень
Рішенням від 26.07.2002 господарського суду м. Києва /суддя
Хілінська В.В./ позовні вимоги задоволено – на підставі
Постанови ВР УРСР “Про статус Академії наук УРСР” від 17.01.91,
Указу Президента України “Про забезпечення діяльності та
розвитку Академії наук України” від 20.01.92 та Положення “Про
власність Академії наук України” /затверджено постановою бюро
Президії НАН України № 324 від 11.12.91/ визнано недійсним
оспорюваний договір оренди у зв’язку з відсутністю отримання
його сторонами дозволу НАН України на передачу в оренду
закріплених за Академією нежилих приміщень, та як наслідок
виселено відповідача із займаних приміщень з огляду на
відсутність встановлених законодавством підстав для його
подальшого зайняття. В задоволенні зустрічного позову відмовлено
з посиланням на його пред’явлення до неналежного відповідача,
оскільки ДЖКП НАН України не є власником приміщення площею 397
кв.м по вул.Володимирській,51/53 в м. Києві.
Постановою від 30.10.2002 Київського апеляційного господарського
суду /судді: Шаргало В.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г./ рішення
залишено без змін з тих же підстав.
ТОВ “Голден Гейтс” у поданій касаційній скарзі просить рішення
та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, оскільки вважає, що судом не досліджено
обставин правоздатності ЖКК-2 як орендодавця за договором оренди
від 07.06.94, його статутні документи, положення про Національну
академію наук України, а обгрунтовуючи своє рішення про
недійсність цього договору на відомчому акті - Положенні “Про
власність Академії наук України”, затвердженому Постановою бюро
Президії НАН України, суд не дав цьому документу юридичної
оцінки і не з’ясував питання щодо додержання вимог законодавства
про його реєстрацію. Відповідач також вказує на ненадання судом
в прийнятому рішенні належної юридичної оцінки платіжним
документам про сплату орендної плати протягом 1994-2002 рр.,
актам виконаних робіт по реконструкції та ремонту об’єкту
оренди, листам керівників НАН України, які свідчать про
схвалення Академією укладеного договору оренди від 07.06.94.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова – скасуванню з ухваленням нового рішення
про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
наступних підстав.
07.06.94 між житлово-комунальною конторою № 2 НАН України
/орендодавець/ та ТОВ “УПТК “Голден Гейтс” /орендар/ було
укладено договір № 26 оренди нежилого приміщення площею 397 кв.м
по вул.Володимирській,51/53 зі строком дії до 07.06.2024.
Згідно постанови Бюро Президії НАН України від 24.12.98 № 422
“Про утворення державного житлово-комунального підприємства НАН
України” будинок, у якому знаходилося вказане приміщення, був
переданий на баланс цього підприємства, яке є правонаступником
ЖКК № 2 – первісного орендодавця за оспорюваним договором
оренди.
Висновки суду першої та апеляційної інстанції про
невідповідність договору оренди від 07.06.94 чинному
законодавству грунтуються на відсутності надання Національною
Академією наук України дозволу на передачу закріплених за нею
нежилих приміщень в оренду відповідачу, як це передбачено
Положенням “Про власність Академії наук України”, затвердженим
постановою Бюро Президії НАН України від 11.12.91.
Однак, судова колегія вважає такі висновки передчасними,
оскільки судом не надано ретельної правової оцінки нормам
згаданого вище Положення /а.с.11-12/. Адже, згідно з п. п. 2.3
та 4.2 Положення “Про власність Академії наук України”
відчуження майна на підставі угод продажу, передачі в оренду
може здійснюватися за поданням інститутів та Управління справами
АН України, а при неспроможності інститутів та інших установ
використовувати майно відповідно до цілей їх діяльності і
призначення майна, питання про дальше використання цього майна
вирішується Президією АН України.
Отже, пунктом 2.3 Положення встановлено лише порядок передачі
майна в оренду – за поданням інститутів та Управління справами
АН України, проте не зазначено, ким безпосередньо вирішується
питання про передачу майна в оренду за результатами розгляду
відповідних подань. Водночас в п. 4.2 зазначеного Положення не
вказано про вирішення Президією АН України питання про передачу
майна в оренду третім особам, в зв’язку з чим подальше
використання майна може здійснюватися як шляхом безоплатної
передачі іншим установам АН України, так і для власних потреб.
З огляду на наведене не виключається наявність підстав вважати,
що Положенням “Про власність Академії наук України” не
передбачається обов’язковість отримання сторонами договору
оренди від 07.06.94 дозволу НАН України на передачу в оренду
державного майна, закріпленого за Академією наук України.
Окрім того, згідно п. 1 договору оренди від 07.06.94
орендодавець /ЖКК-2 НАН України/ здійснював передачу нежилих
приміщень в користування відповідачу на підставі листа № 27 від
01.06.94, який підлягає витребуванню від позивача для
встановлення дотримання чи недотримання процедури укладення
оспорюваного договору оренди.
У зв’язку з суперечливим змістом Положення “Про власність
Академії наук України” з метою визначення меж правоздатності
первісного орендодавця витребуванню та ретельній правовій оцінці
при новому розгляді справи також підлягають Статут /положення/
ЖКК-2 НАН України та Статут НАН України.
Водночас касаційна інстанція зазначає про неврахування судом
першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору вимог ч. 2
ст. 63 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких наступне схвалення
юридичною особою угоди, укладеної від її імені керівником
відособленого підрозділу /даному випадку – керівником ЖКК-2/,
який не мав належних повноважень або з перевищенням цих
повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове
звернення до другої сторони угоди чи її представника /лист,
телеграма тощо/ або вчинення дій, які свідчать про схвалення
угоди /прийняття її виконання, здійснення платежу іншій стороні
і т.ін./. В розрізі цього касаційна інстанція на підставі ст.
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вважає за необхідне доручити суду
1-ї інстанції при новому розгляді справи піддати ретельній
правовій оцінці надані скаржником в судове засідання платіжні
документи про сплату орендної плати, прийнятої орендодавцем в
рамках виконання договору оренди від 07.06.94 та інші додаткові
докази, які можуть свідчити, що вірогідне схвалення оспорюваної
угоди НАН України відбулося і дозвіл Академії на передачу майна
в оренду відповідачу міг бути отриманий вже в ході виконання
договору.
Касаційна інстанція також враховує, що обов’язковість надання
дозволу НАН України організаціям, що віднесені до відання НАН
України, на укладення договорів оренди нерухомого майна,
запроваджено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України від 07.02.2002 “Про
особливості правового режиму майнового комплексу Національної
академії наук України” /набрав чинності з 20.03.2002/, який не
має зворотньої дії щодо спірних орендних правовідносин, що
виникли за договором оренди від 07.06.94.
Натомість відхиляються посилання скаржника на необхідність
реєстрації в Міністерстві юстиції України Положення “Про
власність Академії наук України”, затвердженого постановою Бюро
Президії НАН України від 11.12.91 № 324, оскільки згідно з п. 1
Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 “Про державну
реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших
органів виконавчої влади” акти Національної академії наук
України як вищої державної наукової організації не відносяться
до сфери правового регулювання цього Указу, так як НАН України
не є міністерством чи іншим органом виконавчої влади.
Водночас помилковими визнаються висновки суду першої інстанції
про наявність підстав для відмови в зустрічному позові з одних
лише мотивів його пред’явлення до ДЖКП НАН України як
неналежного відповідача, оскільки згідно вимог ст. 60 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де передбачено право відповідача подати до
позивача зустрічний позов, підставою для його відмови є тільки
відсутність взаємопов’язаності з первісним позовом. Таке
обгрунтування у відмові зустрічного позову, як неналежний
відповідач, стаття 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не містить.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету
даного господарського спору, судом першої інстанції всупереч
вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано належної
юридичної оцінки, а згідно імперативних вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського чи відхилені
ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору, та їх
подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами,
встановленими судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Голден Гейтс” задовольнити.
Рішення від 26.07.2002 господарського суду м. Києва та постанову
від 30.10.2002 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 3/283 скасувати з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський