ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
01601 м. Київ, вул. Копиленка, 6
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 21/680
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді Плахотнюк С.О.,
Суддів Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувла касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-
технічного забезпечення залізничного
транспорту України „Укрзалізничпостач”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.07.2001 року
у справі № 21/680
за позовом Державного підприємства матеріально-
технічного забезпечення залізничного транспорту
України „Укрзалізничпостач”
до Відкритого акціонерного товариства
„Комсомольське рудоуправління”
про стягнення 19 058 082, 42 грн.
за участю представників:
від позивача: Пасечник Р.В., Поляничко А.О.
Генеральної прокуратури України: Гурлова Ю.А.
Представники ВАТ “Комсомольське рудоуправління” в засіданні суду
не зявилися, направивши до суду клопотання про відкладення
розгляду справи у звязку із звільненням начальника юрвідділу
відповідача.
Обговоривши заявлене клопотання, заслухавши думку представників
позивача та Генпрокуратури, приймаючи до уваги, що розгляд
справи вже відкладався, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної
скарги у відсутність представників відповідача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 7.05.2002
року у справі № 21/680 задоволено позовні вимоги ДП
„Укрзалізничпостач” частково. З ВАТ „Комсомольське
рудоуправління” на користь позивача стягнуто 18 405 537, 16
гривень основного боргу, 1 700 гривень державного мита та 69
гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
30.07.2002 рок у справі № 21/680 рішення господарського суду
Донецької області від 7.05.2002 року у даній справі було
скасоване, а провадження у справі припинено.
В серпні 2002 року ДП „Укрзалізничпостач” звернулось до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою, в якій
просить постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 30.07.2002 року у справі № 21/680 скасувати, а рішення
господарського суду Донецької області від 7.05.залишити без
змін. В якості обгрунтування своїх вимог, скаржник посилається
на порушення Донецьким апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права України, що призвело до
прийняття незаконної постанови від 30.07.2002 року по вказаній
справі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, ВАТ „Комсомольське
рудоуправління”, проти вимог касаційної скарги заперечує,
посилаючись на законність та правомірність висновків апеляційної
інстанції.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування першою та апеляційною інстанціями норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга ДП „Укрзалізничпостач” підлягає задоволенню, з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, 1.04.1999 року між позивачем та відповідачем був
укладений договір № 11/018-ЦХ/УС (в редакції додаткової угоди №
1 від 26.04.1999 року), у відповідності до якого ДП
„Укрзалізничпостач”, як експедитор, прийняв на себе зобов’язання
надавати відповідачу послуги, пов’язані із транспортно-
експедиційним обслуговуванням вантажів, а ВАТ „Комсомольське
рудоуправління”, як замовник, прийняло на себе зобов’язання
оплатити фактично надані послуги.
Протягом періоду з 1999 року по 2001 рік позивачем надано
відповідачу послуги, передбачені умовами вищенаведеного
договору, на загальну суму 18405537, 16 гривень, що
підтверджується наявними в справі матеріалами та було
встановлено судом першої інстанції. Крім того, в ході судового
процесу по справі № 21/680 між сторонами не виникало спору
стосовно вказаної суми заборгованості.
Графіком погашення заборгованості від 20.09.2001 р. сторони
домовились про поетапне погашення боргу, але цей графік
відповідачем не дотримувався.
Актом звірки розрахунків № 32 відповідач погодився, що станом на
15.04.2002 р. його заборгованість перед позивачем складає
18405537, 16 грн.
У відповідності до п. 2 Правил здійснення транспортно-
експедиційної діяльності, затверджених Постановою КМ України №
770 від 21.09.1993 року, транспортно-експедиційні послуги, які
надаються експедиторами, складаються з комплексу послуг,
пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням
взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням
вантажів. При цьому, згідно із п. 1 тих же Правил, транспортно-
експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами
підприємницької діяльності -експедиторами, які діють за
дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів. Експедитори
виконують свої функції без будь-якого втручання в господарську
діяльність транспортних підприємств.
Таким чином, чинне законодавство України (матеріальне право)
відрізняє транспортну організацію (перевізника) від довіреної
особи вантажовласника (експедитора).
Отже, застосування до договору на транспортно-експедиційне
обслуговуванням вантажів положень ст. 358 – 368 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, як це обгрунтовує відповідач, є неправильним та
необгрунтованим, оскільки експедитор не здійснює перевезень
вантажів, а лише забезпечує підготовку, відправлення та
одержання вантажів, а також контролюють проведення
взаєморозрахунків між вантажовласником та транспортною
організацією.
Крім того, колегія суддів дійшла до висновку про те, що
Донецьким апеляційним господарським судом неправильно було
зроблено висновок про неукладеність договору № 11/018-ЦХ/УС від
1.04.1999 року. Так, вказаний висновок апеляційної інстанції не
відповідає вимогам ч. 2 ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
згідно
якої договір, щодо якого вимагається письмова форма його
укладення, може бути укладений як шляхом складання одного
документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,
телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною.
До того ж, такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить
вимогам ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої захист
цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом,
арбітражем або третейським судом шляхом визнання цих прав та
відновлення становища, яке існувало до порушення права, і
припинення дій, які порушують право.
Сторони, користуючись своїм правом, наданим їм згідно ст. 154 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, визначили істотні умови договору № 11/018-
ЦХ/УС від 1.04.1999 року не в одному документі, а шляхом
складання декількох документів, які були підписані
уповноваженими представниками сторін, серед яких додаткова угода
№ 1 від 26.04.1999 року та акт звірки взаєморозрахунків.
За таких обставин Донецький апеляційний господарський суд
України, в повній мірі встановивши фактичні обставини справи,
неправильно застосував ст. 10 АПК України, яка діяла на момент
підписання договору та не застосував належної в даному випадку
норми ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Одночасно, посилання касатора на порушення апеляційною
інстанцією положень процесуального права України є, на думку
колегії суддів, необгрунтованими, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судовий
процес фіксується технічними засобами та відображається у
протоколі судового засідання у порядку, встановленому ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно із ч. 1 ст. 811 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому
засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових
доказів у місці їх знаходження складається протокол. При цьому,
ч. 7 тієї ж статті зазначає, що господарський суд може
здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис
судового засідання.
Таким чином, з огляду на положення ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, процесуальне право України встановлює право
учасника судового процесу клопотати про здійснення фіксації
судового процесу технічними засобами. Жодних клопотань позивача
або відповідача по даній справі стосовно здійснення технічної
фіксації судового процесу або відкладення розгляду справи з
цього приводу в матеріалах справи не міститься.
За таких обставин колегія суддів вважає, що Донецьким
апеляційним господарським судом були неправильно застосовані
положення ст. 10 АПК України та не застосовані належні в даному
випадку положення ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що є підставою
для скасування постанови Донецького апеляційного господарського
суду від 30.07.2002 року.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-
технічного забезпечення залізничного транспорту України
„Укрзалізничпостач” задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
30.07.2002 року у справі № 21/680 скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від
7.05.2002 року у справі № 21/680 залишити без змін.
Головуючий суддя Плахотюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.