ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Матюхін В.І.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Агапов О.Л.,
судді: Акулова Н.В., Дзюба О.М.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 р. Справа 21/589
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Остапенка М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника Букрєєва В.А.
позивача - касаційну скаргу ВАТ “Пролетарське
вантажно-транспортне управління”
на постанову від 24.04.2002
Донецького апеляційного господарського суду
У справі № 21/589
господарського суду Донецької області
за позовом Донецької залізниці
до ВАТ “Пролетарське вантажно-
транспортне управління”
Про стягнення 102896,4 грн.
Представники відповідача в судове засідання не з’явилися, про
час і місце слухання справи сторони повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2001 року Донецька залізниця звернулася з позовом до
ВАТ “Пролетарське вантажно-транспортне управління” про стягнення
суми 102896,4 грн. плати за користування вагонами у квітні 2000
року. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у квітні 2000
року у відповідності з укладеним між сторонами договором № 1/112
від 04.06.1999 залізницею контрагентам відповідача, якому
належить під'їзна колія, подавались вагони. Відповідно до
ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
позивачеві
власниками під'їзних колій повинна вноситись плата, яка
відповідачем до цього часу не внесена.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2001
позов Донецької залізниці задоволено; з відповідача на користь
позивача стягнуто 102896,4 грн. - плата за користування
вагонами. Рішення суду мотивоване тим, що згідно з ч. 1 ст. 73
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
відповідальність перед
залізницею за користування вагонами контрагентом несе
підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія; п. 17
“Правил користування вагонами й контейнерами” передбачено оплату
нарахованої суми у десятиденний термін.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.04.2002 зазначене рішення суду у справі № 21/589 залишено без
змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Пролетарське вантажно-транспортне
управління” просить скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24.04.2002 та в задоволенні позову
Донецької залізниці відмовити. Скаржник посилається на те, що
ст. 21 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст. 71
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що
взаємовідносини залізниці з власниками залізничних під'їзних
колій, порядок та умови експлуатації цих колій встановлюються
Статутом залізниць України та укладеними на його підставі
договорами. Укладеним між сторонами договором не передбачено
користування відповідачем вагонами залізниці та внесення
відповідної плати.
У відзиві на касаційну скаргу Донецька залізниця просить суд
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.04.2002 залишити без змін, а касаційну скаргу – без
задоволення. Донецька залізниця посилається на те, що договір на
експлуатацію залізничної під'їзної колії № 1/112 від 04.06.1999
укладений залізницею з відповідачем, містить у собі порядок
здійснення технологічних операцій щодо опрацювання вантажів, а
параграфом 13 даного договору встановлено, що з усіх питань, які
не передбачено договором, сторони керуються Статутом залізниць
України і відповідними правилами. Згідно з ч. 1 ст. 73 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
відповідальність перед залізницею
за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому
належить залізнична під'їзна колія; п. 17 “Правил користування
вагонами й контейнерами” передбачено оплату нарахованої суми у
десятиденний термін.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
Донецької залізниці, перевіривши правильність застосування
Донецьким апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
У квітні 2000 року на підставі договору № 1/112 від 04.06.1999
позивачем на під'їзні колії, що належать відповідачу, подавалися
вагони під навантаження та вивантаження. У цьому зв'язку,
12.09.2001 позивач пред'явив відповідачу рахунок № 619 для
оплати грошової суми у розмірі 102896,4 грн.
За користування вагонами згідно з ст. 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та з п. 2 “Правил
користування вагонами і контейнерами”, затверджених наказом
Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, позивачеві
повинна вноситись плата.
Частиною 3 ст. 358 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і
відповідальність сторін по цих перевозках визначаються статутами
(кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що видаються у
встановленому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень,
користування засобами залізничного транспорту є обов'язковими
для усіх юридичних та фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
відповідальність перед залізницею за користування вагонами
контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична
під'їзна колія.
Відсутність у договорі на експлуатацію залізничної під'їзної
колії положень щодо оплати за користування вагонами не є
підставою для звільнення власника під'їзної колії від такої
оплати, оскільки вимоги щодо оплати за користування вагонами
випливають із ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, а
відповідно до параграфу 13 договору сторін, для вирішення усіх
питань, які не передбачені цим договором, сторони повинні
керуватись Статутом залізниць України.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти
чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за
користування вагонами, а їх аналіз дозволяє зробити висновок що
платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є у
тому числі і власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді
коли вони не виступають як вантажовідправники і
вантажоодержувачі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Донецьким апеляційним господарським судом та
господарським судом Донецької області, фактичні обставини справи
встановлено на основі всебічного, повного і об’єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Пролетарське вантажно-транспортне
управління” на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.04.2002 у справі № 21/589 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2001
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.04.2002 у справі № 21/589 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Остапенко М.І.