ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 18308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Уліцького А.М.,
суддів: Рибака В.В.,
Чупруна В.Д.
розглянувши ТОВ “Стиль”
касаційну скаргу
на постанову від 30.09.2002р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 18308
господарського суду Житомирської області
за позовом ТОВ “Стиль”
до Відділу державної виконавчої служби
Житомирського районного управління юстиції
Про визнання недійсною постанови від 12.10.01р. державного
виконавця про відкриття виконавчого провадження
за участю представників сторін
від позивача: Доценко О.І., дов. від 04.12.01р.
№ 01-02/СУ
Корольов Д.М., дов. від 04.12.01р.
№ 02-02/СУ
від відповідача: у засідання не прибув
В С Т А Н О В И В:
05.11.2001р. ТОВ “Стиль” звернулося до господарського суду
Житомирської області з позовною заявою до Відділу державної
виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції
(надалі ВДВС Житомирського РУЮ) про визнання недійсною постанови
від 12.10.2001р. ВДВС Житомирського РУЮ про відкриття
виконавчого провадження, яка, на думку позивача, суперечить
приписам ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 24, п. 1, ч. 1
ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та
ч. 1 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою від 13.11.01р. (суддя Бобрович В.М.) господарський суд
відмовив у прийнятті позовної заяви ТОВ “Стиль” пославшись на
ст. 12, 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнавши, що оспорена
позивачем постанова відповідача не є актом, який може бути
визнано недійсним, оскільки постанови органів виконавчого
провадження підлягають оскарженню у порядку встановленому для
оскарження дій чи бездіяльності ДВС при виконанні рішень, ухвал,
постанов господарських судів визначеному у ст. 1212 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Київський апеляційний господарський суд (у складі колегії
суддів: Алданова С.О. – головуючий, Вербицька О.В., Могульська
Г.М.) постановою від 30.09.2002р. залишив ухвалу господарського
суду від 13.11.2001р. без змін, погодившись з висновками суду
першої інстанції про те, що постанова Державної виконавчої
служби не є актом, який у позовному порядку можна визнати
недійсним.
Ухвалою від 09.12.2002р. Вищий господарський суд України порушив
провадження за касаційною скаргою ТОВ “Стиль” по перевірці
постанови апеляційної інстанції від 30.09.2002р.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
апеляційної інстанції та направлення на новий розгляд по першій
інстанції, оскільки суд першої та апеляційної інстанцій прийняли
ухвалу і постанову невідповідні нормам, що регулюють виконавче
провадження та захист прав кожного учасника виконавчого
провадження.
Зокрема, скаржник вважає, що відповідно ст.ст. 3, 5, 18, 19, 24,
85 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
позов
про визнання недійсною постанови є обґрунтованим, а постанова
про порушення виконавчого провадження не може бути оскаржена у
порядку визначеному ст. 24 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., доводи представників
скаржника, які підтримали свої вимоги, перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що
оспорена ТОВ “Стиль” постанова органу виконавчої служби згідно
ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не є актом і справа по визнанню
недійсною цієї постанови господарським судам не підвідомча, а
дії органів Державної виконавчої служби оскаржуються у порядку
визначеному ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відповідності з ст.ст. 1, 2, 3, 5 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
примусове виконання рішень
судів, інших посадових осіб передбачає сукупність дій органів
державної виконавчої служби на підставі документів, актів, які
згідно чинного законодавства підлягають оформленню в разі їх
невиконання у добровільному порядку.
Прийняття виконавчого документа до виконання здійснюється на
підставі приписів ст. 24 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
винесенням державним виконавцем
постанови про відкриття виконавчого провадження, яка може бути
оскаржена до відповідного суду у десятиденний строк.
В цій постанові державний виконавець встановлює строк для
добровільного виконання рішення, попередження боржника про
здійснення примусових дій та віднесення на нього витрат
пов’язаних зі здійсненням виконавчого провадження.
Оскільки постанова органу державної виконавчої служби про
відкриття виконавчого провадження приймається у письмовій формі,
породжує правові наслідки для боржника, спрямована на виконання
виконавчого документу (рішення суду, інших осіб, які згідно
закону забезпечуються державою), така постанова має обов’язковий
характер, тому відповідно приписів ст. 1, 2, 12, 1212 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ця постанова є дією державної виконавчої
служби, яка може бути оскаржена зацікавленою особою.
Відповідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення справ у
господарському суді здійснюється за позовними заявами, оскільки
процес особливого провадження у господарському процесі
відсутній.
Виходячи з викладеного ухвала і постанова прийняті у справі
підлягають скасуванню, як такі, що засновані на неправильному
застосуванні норм процесуального законодавства, справа підлягає
направленню до суду першої інстанції для вирішення по суті з
підстав визначених нормами матеріального права.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від
13.11.01р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.09.02р. у справі № 18308 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді В.Рибак
В.Чупрун