ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
24.12.2002                              Справа N 17-2-2/02-1014
 
Колегія  суддів  Вищого господарського суду  України  у  складі:
головуючого  судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П. ,  Плюшка  І.А.
розглянула   касаційну  скаргу  компанії  “Ренел   Оверсіз”   на
постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
04.06.2002  р.  у  справі № 17-2-2/02-1014 за  позовом  компанії
“Ренел Оверсіз ЛТД” до ТОВ підприємства “Ремком”
 
про   стягнення 1718228, 34 грн.
 
Касаційну  скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні  за
участю представників:
Позивача: Черняк В.І;
Відповідач: Вінокур Н.І.
 
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2002  р.
у  позові  компанії “Ренел Оверсіз ЛТД” про стягнення збитків  у
розмірі  1718228, 34 грн. і спонукання відповідача до  виконання
зобовязання  а  контрактом № 8 від 16.12.2000  р.  відмовлено  з
огляду  на  те, що невизначеність терміну виконання відповідачем
зобовязань  за  контрактом  №  8  від  16.12.2000  р.   повністю
спростовує висунені позивачем вимоги щодо відшкодування завданих
йому збитків з боку відповідача.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
04.06.02  рішення  господарського  суду  Одеської  області   від
26.03.2002 р. залишено без змін.
 
У   касаційній  скарзі  компанія  “Ренел  Оверсіз  ЛТД”  просить
вищезазначені рішення та постанову, позов задовольнити. Зокрема,
скаржник  посилається  на  те, що судом  першої  інстанції  було
порушено  прядок розгляду клопотань, що суперечить  ст.  22  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Апеляційною інстанцією порушено вимоги  ст.
165 та ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        
 
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями, які приймали рішення у  даній
справі,   правильність   застосування  норм   матеріального   та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
 
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній  справі,  в грудні 2000 року між сторонами спору  укладено
контракт  №  8  на ремонт д/ш “Дунайська 601”. Вартість  ремонту
визначена  в  сумі  75150 дол. США за умовою платежу  50%  -  до
початку  ремонту, решта – після підписання акту прийому-передачі
ремонтних робіт.
 
В  лютому  2002  року компанія “Ренел Оверсіз ЛТД”  вернулася  з
позовною заявою до ТОВ “Ремком” про стягнення збитків в  розмірі
непродуктивних  витрат  на  утримання  судна  і  екіпажа  та  не
отриманого  прибутку,  обгрунтовуючи  позовні  вимоги  тим,   що
ремонтні  роботи не завершені своєчасно, частину робіт  зроблено
самостійно за рахунок позивача, частину – екіпажем судна.
 
ТОВ  “Ремком”,  заперечуючи проти позову посилалося  на  те,  що
повністю  виконало  свої зобовязання по контракту  №  8,  термін
закінчення ремонту судна контрактом не передбачено, тому  ремонт
закінчено  в розумні строки. Простой судна допущено  не  з  його
вини  про  що  свідчать:  рапорт капітана  від  16.09.01  р.  та
листування позивача з судновласником.
 
Судові  інстанції  погодилися з мотивом  заперечень  відповідача
щодо  відсутності встановленого строку виконання робіт, в позові
відмовили  на  підставі  того,  що  актом  від  22.04.2001   р.,
укладеним сторонами, підтверджено факт виконання ремонтних робіт
і   проведення  швартових  випробувань  судна.  Крім  того,  суд
зазначає,  що в порушення вимог ст. 165 ЦК України  ( 435-15  ) (435-15)
        
позивач   не   звертався  до  відповідача  з  вимогою   виконати
зобовязання за контрактом № 8 від 16.12.2000 року.
 
Колегія   суддів  Вищого  господарського  суду  України   вважає
висновок  першої  та апеляційної інстанцій стосовно  відсутності
терміну   проведення   ремонтних  робіт  судна   помилковим.   В
матеріалах справи є документи, на які суд посилається, але  вони
не  були  предметом  обговорення, їм  не  було  надано  належної
правової  оцінки. Зокрема, це договір № 5, додаткова угода  №  6
від 22.06.2000 р., що були передмовою укладення контракту № 8, в
яких встановлені строки ремонту в 90 діб та 25 діб.
 
Колегія  суддів  Вищого господарського суду  України  враховуючи
межі  перегляду справи в касаційній інстанції (  ст.  111-7  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ) не має права встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не були встановлені  в  рішенні  або
постанові  господарського  суду і тому,  вважає,  що  в  повному
обсязі матеріали справи не досліджені.
 
Висновок  суду  першої  інстанції  про  те,  що  акт  №  42  від
22.04.2001 року підтверджує факт виконання ремонтних робіт судна
ш/х   “Дунайська  601”  є  сумнівним,  оскільки  акт  надано   в
ксерокопії, не засвідченій належним чином. Крім того,  цей  факт
заперечується  позивачем,  судом  це  до  уваги   не   взято   і
відповідачем заперечення не спростовані.
 
Колегія  суддів  звертає  увагу  на  те,  що  усі  акти  приймки
ремонтних   робіт  судна  надані  в  ксерокопіях,  не  завірених
належним   чином  і,  як  вбачається,  усі  вони  не  визнаються
позивачем.
 
У  рішенні  господарського суду Одеської області від  26.03.2001
року  констатується  факт закінчення робіт судна  (без  вказаної
дати) на підставі рішення цього ж суду у справі № 17-2-2/02-520,
проте копія рішення і справі відсутня. За таких обставин колегія
суддів  Вищого  господарського  суду  України  не  може  зробити
висновок щодо належності вищезазначеного рішення суду до спору у
даній  справі.  При цьому, слід відзначити,  що  судом  не  було
надано належної оцінки листу Дунайської транспортної прокуратури
про  продовження ремонту шаланди “Дунайська 601”  ще  07.11.2002
року.
 
До  того  ж  в  порушення ст. 22 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          щодо
рівності  прав  сторін  судом не звернуто  уваги  на  клопотання
позивача дослідити оригінали документів. Які є у справі №  17-2-
2/01-10880.
 
З  урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11, 111-
12,  111-13  Господарського  процесуального   кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів Вищого господарського суду України,
 
                          ПОСТАНОВИЛА:
 
1.  Касаційну  скаргу  компанії  “Ренел  Оверсіз”  на  постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2002  р.  у
справі № 17-2-2/02-1014 задовольнити частково.
 
2.  Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2002
р та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.09.2002 р. у справі № 17-2-2/02-1014 скасувати.
 
3.  Справу  №  17-2-2/02-1014  направити  на  новий  розгляд  до
господарського суду Одеської області.
 
Головуючий    Плахотнюк С.О.
 
Суддя         Панченко Н.П.
 
Суддя         Плюшко І.А.