ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Грейц К.В.;
Судді апеляційної інстанції:
Головуючий – Новіков М.М.,
Судді – Мачульський О.А., Шаргало В.І.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 142/9-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Остапенка М.І.
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві
судовому
за участю представника Татаринцева Ю.І.
позивача -
касаційну скаргу ВАТ “Хорольський молококонсервний
комбінат дитячих продуктів”
на постанову від 01.08.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 142/9-02
господарського суду Київської області
за позовом ВАТ “Хорольський молококонсервний
комбінат дитячих продуктів”
до ТзОВ “Реєстратор-А”
Про розірвання договору та зобов'язання передати реєстр іншому
реєстратору
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним
чином.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2002 року відрите акціонерне товариство “Хорольський
молококонсервний комбінат дитячих продуктів” звернулося з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Реєстратор-А” про розірвання договору № 2 від 25.08.1998 про
надання послуг по веденню реєстру акціонерів ВАТ “Хорольський
молококонсервний комбінат дитячих продуктів” та зобов'язання
передати реєстр іншому реєстратору. В ході розгляду справи
позивачем подано заяву про зміну підстав позову, оскільки на
момент подання позову видана відповідачу ліцензія АА № 119740
від 21.08.2001 на ведення реєстру власників іменних паперів була
анульована наказом Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку від 27.02.2002 № 168, однак рішенням
господарського суду м. Києва від 18.04.2002 даний наказ було
визнано недійсним, тому позивач просить розірвати спірний
договір на підставі п. 8 договору та в зв'язку з припиненням дії
цього договору з 23.08.2001 передати згідно п. 1.2, п. 8.2,
п. 8.10 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних
цінних паперів тимчасовому реєстроутримувачу.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2002 у
справі № 142/9-02 позовні вимоги ВАТ “Хорольський
молококонсервний комбінат дитячих продуктів” задоволено
частково. Зобов'язано ТзОВ “Реєстратор-А” передати реєстр
власників цінних паперів ВАТ “Хорольський молококонсервний
комбінат дитячих продуктів” обраному ним тимчасовому
реєстроутримувачу – товариству з обмеженою відповідальністю
“Прибуток-реєстр”. В решті вимог провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.08.2002 вищезазначене рішення суду скасоване та в задоволенні
позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.08.2002 скасувати та
залишити без змін рішення господарського суду Київської області
від 06.06.2002. На думку скаржника, при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального права, зокрема
ст. 45 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
,
неправильно застосував ст. 9 Закону України “Про Національну
депозитарну систему та особливості ведення електронного обігу
цінних паперів в Україні” та взагалі не застосував ст. 153 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами при розгляді справи у першій та
апеляційній інстанціях, 25.08.1998 між сторонами було укладено
договір доручення за № 2, відповідно до умов якого відповідач
прийняв на себе зобов'язання щодо надання позивачу, як емітенту
цінних паперів, послуг по веденню реєстрів акціонерів та
реєстраційному обслуговуванню.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про розірвання
договору та зобов'язання передати реєстр тимчасовому
реєстратору, апеляційний суд виходив з того, що передача ведення
реєстру акціонерів від відповідача до іншого реєстратора
відбувалася з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки
це питання не було предметом розгляду на загальних зборах
акціонерів, в той час як саме цей орган емітента має виключне
право його вирішувати.
Апеляційний суд також прийшов до висновку про те, що заявлений
позов є безпідставним, оскільки у тих правовідносинах що
склалися, права позивача порушені не були і він не має права
звернення до суду. Крім того, апеляційний суд вважає, що суд
першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову,
оскільки позивач був винен відповідачу абонентну плату за
реєстраційне обслуговування за певний період часу.
На думку Вищого господарського суду, така юридична оцінка
встановлених по справі обставин є неправильною.
Зокрема. В ході перегляду справи в апеляційному порядку судом
було встановлено, і це відповідає наявним у справі документам,
що 26.06.2001 правління ВАТ “Хорольський молококонсервний
комбінат дитячих продуктів” прийняло рішення про розірвання
договору з відповідачем та передачу реєстру акціонерів
тимчасовому реєстратору. 02.07.2001 зазначене рішення було
погоджено спостережною радою акціонерного товариства. При цьому
відповідач, відносно зазначених подій, ставився до відома. Судом
також встановлено, що у договорі сторони передбачили відповідні
положення, згідно до яких дія договору може бути припинена в
односторонньому порядку емітентом. І що в цьому випадку
реєстратор повинен передати реєстр акціонерів емітенту, або
новому реєстратору.
Відповідно до абзацу 14, пункту 1.2 Положення “Про порядок
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”,
затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку № 60 від 26.05.1998, з урахуванням внесених до
нього змін, якщо у визначений термін рішення про передачу
ведення реєстру новому реєстроутримувачу не може бути прийняте
загальним зборами акціонерів, виконавчий орган емітента
(правління) за погодженням із спостережною радою приймає рішення
про обрання тимчасового реєстроутримувача та передачу йому
ведення реєстру на строк до прийняття рішення про обрання нового
реєстроутримувача на найближчих загальних зборах.
Таким чином, вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про
те, що рішення позивача про передачу реєстру було ним прийняте з
урахуванням вимог зазначеного положення, оскільки у даному
випадку спостережною радою емітента було погоджено рішення
правління не відносно нового реєстроутримувача, що відповідно до
вимог діючого законодавства дійсно є виключною компетенцією
загальних зборів акціонерів, а про обрання тимчасового
реєстратора та передачу йому ведення реєстру.
У цьому ж зв'язку, висновки апеляційного суду про те, що
Положення, в наведеній його частині, не може бути застосованим
для вирішення спору, оскільки воно суперечить вимогам ст. 9
Закону України “Про Національну депозитарну систему та
особливості ведення електронного обігу цінних паперів в
Україні”, не можуть прийматись до уваги, оскільки суд не навів
їм будь-яких обгрунтувань. Крім того ці висновки є
безпідставними і за своєю суттю, оскільки із змісту як ст. 9
зазначеного закону, так і в цілому із законодавства, що
регламентує обіг цінних паперів в Україні, вбачається, що
останні не тримають в собі заборони щодо передачі реєстру
тимчасовому реєстратору за рішенням правління емітента,
узгодженим спостережною радою, у тих випадках, коли рішення
загальних зборів акціонерів з питань про передачу реєстру новому
реєстратору не відбулось з тих чи інших підстав. До того ж,
Положення, як про це вже йшлося, є офіційним документом
прийнятим Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку. Відповідно ж до вимог п. 23 ст. 7 Закону України “Про
державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, саме на
зазначену установу законодавець поклав завдання, пов'язане із
роз'ясненням порядку застосування чинного законодавства про
цінні папери.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про грошову
заборгованість позивача перед відповідачем щодо оплати наданих
послуг не було предметом судового дослідження при розгляді
справи, оскільки сам відповідач відповідних вимог з цього
приводу не заявляв. В той же час апеляційний суд констатував
наявність такої заборгованості, тобто, всупереч вимогам ст. 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вийшов за межі перегляду справи в
апеляційній інстанції. Таким чином посилання апеляційного суду,
як на підставу для відмови у позові, на те, що емітент мав
грошову заборгованість перед реєстратором по сплаті послуг, є
безпідставними і не можуть прийматися до уваги.
Оскільки позивач, як емітент цінних паперів, відповідно до вимог
діючого законодавства, є особою, яка приймає безпосередню участь
у вирішенні питань, пов'язаних з веденням реєстрів власників
іменних цінних паперів, він, згідно із вимогами ст. 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, має право на звернення до господарського
суду.
Враховуючи наведене, в результаті касаційного перегляду справи,
Вищий господарський суд вважає правильним скасувати постанову
апеляційного суду і знаходить можливим залишити без змін рішення
суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Хорольський молококонсервний комбінат
дитячих продуктів” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.08.2002 скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від 06.06.2002 у
справі № 142/9-02 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Остапенко М.І.