ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 13/11-3252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.
суддів: Жаботиної Г.В., Чупруна В.Д.,
розглянувши касаційну ДПІ у м. Тернополі
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 01.04.2002р.
по справі № 13/11-3252
за позовом приватного підприємця Ляховецької
Лариси Миколаївни
до ДПІ у м. Тернополі
Про визнання недійсним рішення від 25.06.2001р. №
861/17-1-2278422527/13811,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
29.11.2001 р. (суддя Стопник С.Г.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.04.2002 р. (судді Процик Т.С., Галушко Н.А., Юрченко Я.О.),
позов задоволено: рішення начальника ДПІ у м. Тернополі від
25.06.2001 р. № 861/17-1-2278422527 про донарахування позивачці
податкових зобов'язань по прибутковому податку з громадян у сумі
35652,05 грн. та стягнення штрафу у розмірі 1782,60 грн. визнано
недійсним з мотивів недоведеності відповідачем факту продажу
позивачкою в жовтні - листопаді 2000 року ТОВ “Галатея” м'яса на
суму 125526,90 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Тернополі просить скасувати
постановлені по справі судові рішення та прийняти нове рішення
про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій статей 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність”, норм розділу 4 Декрету КМ України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
та ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки у постанові апеляційного суду, колегія
суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що донарахування позивачці
податкових зобов'язань по прибутковому податку з громадян у сумі
35652,05 грн. та стягнення штрафу в розмірі 1782,60 грн. спірним
рішенням ДПІ було здійснено за висновками акта перевірки від
19.06.2001р. про реалізацію позивачкою у жовтні-листопаді 2000
року, коли дія фіксованого патенту закінчилася, ТОВ “Галатея”
м'ясопродуктів на суму 125526,90 грн. та отримання у зв'язку з
цим чистого доходу в сумі 94145,2 грн., обрахованого
відповідачем із застосуванням норм витрат, встановлених наказом
Головної державної податкової адміністрації від 18.01.93 р.
№ 36-32. Такий висновок ґрунтувався на закупівельних актах,
пред'явлених ДПІ у м. Тернополі ТОВ “Галатея” під час зустрічної
перевірки останнього. При цьому корінці касових ордерів на
виплату позивачці вказаної грошової суми в ТОВ “Галатея” на
момент перевірки були відсутні. Не були виявлені перевіркою і
документи первинного бухгалтерського обліку, які б
підтверджували здійснення господарських операцій з продажу
м'ясопродуктів у жовтні-листопаді 2000 року, і у підприємця
Ляховецької Л.М., пояснення якої про відсутність таких операцій
були взяті до уваги уповноваженою особою ГВ ПМ ДПІ у
м. Тернополі при винесенні постанови від 12.07.2001р. про
відмову в порушенні відносно неї кримінальної справи за ознаками
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1482 КК України. Ці ж пояснення,
наряду з поясненнями колишнього директора ТОВ “Галатея”
Стаднійчука В.Д, були досліджені апеляційним судом та оцінені за
правилами частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі пояснення представників відповідача судом
встановлено, що ідентифікація підписів на ксерокопіях
закупівельних актів отримувача коштів з підписом позивачки під
час здійснення перевірки слідчим органом щодо наявності в її
діях складу злочину не була встановлена з причини неможливості
проведення графологічної експертизи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність” податкова звітність
ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини 1 і 2 ст. 9 цього Закону підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарської операції,
а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для
контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних
документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі
обов'язкові реквізити, як назву документа (форми), дату і місце
складання, назву підприємства, від імені якого складено
документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції; посади осіб, відповідальних за
здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки жодним належним доказом в судовому процесі не було
підтверджено отримання позивачкою доходу від реалізації
м’ясопродуктів в жовтні-листопаді 2000 року, господарський суд
відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшов
обґрунтованого висновку про недоведення відповідачем факту
порушення позивачкою пункту “г” частини 1 ст. 19 Декрету КМ
України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, як
підстави донарахування позивачці податкових зобов'язань та
застосування до неї штрафної санкції оспорюваним рішенням ДПІ.
Недоведеність факту отримання позивачкою доходу від реалізації
м'яса в зазначеному розмірі виключає застосування правил
оподаткування, передбачених нормами розділу 1У названого
Декрету.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування апеляційним судом норм матеріального і
процесуального права та є підставою для відмови в задоволенні
касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9- ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Тернополі залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.04.2002р. без змін.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і Г.Жаботина
В.Чупрун