ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 12/222
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивачів Бовкун В.Ф.
відповідача Олексійчук О.І.
3-ї особи Філатов О.В.
розглянув у Національної ради України з питань
відкритому судовому телебачення
засіданні і радіомовлення
касаційні скарги та ТОВ “РІАК-інформ”
на постанову від 25.10.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 12/222
за позовами ЗАТ “Одеська муніципальна телерадіокомпанія
“РТВ-7”
та ТОВ “ТРК “АРТ”
до Національної ради України з питань
телебачення
і радіомовлення
третя особа без ТОВ “РІАК-інформ”
самостійних вимог
на стороні
відповідача
Про визнання недійсними рішення від 14.05.2002 № 418, ліцензії
серії НР № 0328 та зобов’язання відповідача провести повторний
конкурсний відбір на право користування 7ТВ каналом в м. Одесі
Рішенням від 15.08.2002 господарського суду м. Києва (суддя
Власов Ю.Л.) в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з
відповідністю прийнятого відповідачем рішення від 14.05.2002
чинному законодавству по телебачення і радіомовлення. Постановою
від 25.10.2002 Київського апеляційного господарського суду
(судді Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю., Коробенко Г.П.) рішення
скасовано, позовні вимоги задоволено - на підставі ст.ст.
21,22,35 Закону України “Про Національну раду України з питань
телебачення і радіомовлення”, ст.ст. 66,67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. п. 3.1,4.1,4.9 Положення про умови конкурсу на
отримання ліцензії (затверджено рішенням Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення № 19 від 17.10.2000
із змінами, внесеними рішеннями від 13.09.2001 № 357 та від
29.11.2001 № 650) визнано недійсними рішення відповідача від
14.05.2002 № 418 та ліцензію серії НР № 0328 на право
користування 7ТВ каналом у м. Одесі, видану ТОВ “РІАК-інформ”,
та зобов’язано відповідача провести повторний конкурс з
посиланням на порушення при прийнятті оспорюваного рішення
процедури та обов’язкових умов проведення конкурсу, що потягло
порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів -
інших учасників конкурсу.
ТОВ “РІАК-інформ” у поданій касаційній скарзі просить постанову
скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає, що
відповідач при прийнятті оспорюваного рішення від 14.05.2001 про
визнання третьої особи переможцем конкурсного відбору на право
користування 7ТВ каналом у м. Одесі діяв відповідно до ст.ст.
1,2,21,22,24,36 Закону України “Про Національну раду України з
питань телебачення і радіомовлення” та ст.ст. 5,14 Закону
України “Про телебачення і радіомовлення”, згідно яких
визначення переможця конкурсу є виключною компетенцією
відповідача, а рішення експертної комісії від 18.02.2002, яке
носить лише рекомендаційний характер, не є правовою підставою
для визначення переможця конкурсного відбору і тому ніяким чином
не могло порушити права чи охоронювані законом інтереси
позивачів. Окрім того, третя особа також вказує на порушення
судом апеляційної інстанції вимог ст. 30 та ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо порядку прийняття до розгляду нових
доказів, зокрема, письмових пояснень члена експертної комісії
Ляхова О.І., оскільки в постанові від 25.10.2002 не наведено
жодного обгрунтування прийняття додаткових доказів судом.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у
поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне
рішення залишити без змін з тих же мотивів, що і третя особа, а
також посилаючись на необгрунтований вихід судом апеляційної
інстанції за межі позовних вимог та визнання недійсною ліцензії
№ 0328, виданої 21.06.2002 ТОВ “РІАК-інформ”, оскільки зазначені
позовні вимоги не були оплачені держмитом, а тому не могли бути
прийняті судом як збільшені позовні вимоги. При цьому відповідач
вказує на обов’язковість видачі ним ліцензії третій особі не
пізніше 10 днів після прийняття рішення Національною радою після
сплати ліцензійного збору.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін та третьої особи, дійшла
висновку, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін,
а касаційні скарги відповідача та третьої особи - відхиленню з
наступних підстав. На спірні правовідносини, які склалися
навколо обставин порядку проведення конкурсу на право
користування 7ТВ каналом у м. Одесі, поширюється дія ст.ст.
21,22,24,35 та Положення про умови конкурсу на отримання
ліцензії (затверджено рішенням Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення від 17.10.2000 № 19 із
змінами і доповненнями, внесеними рішеннями від 13.09.2001 № 357
та від 29.11.2001 № 650), що враховано судом апеляційної
інстанції та не заперечується скаржниками. Відповідно до ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та їх
посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Згідно зі ст.ст. 1,22,24 Закону України “Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення” Національна рада є
конституційним, позавідомчим державним органом, порядок видачі
ліцензій на мовлення встановлюється Законом України “Про
телебачення і радіомовлення” та Положенням про порядок
ліцензування телерадіомовлення, яке розробляється Нацрадою і
підлягає реєстрації у Мінюсті України, а також Національна рада
розробляє та затверджує положення про умови конкурсу на
отримання ліцензії та публікує його у засобах масової
інформації. Пункт 2.1 Положення про порядок ліцензування каналів
мовлення (затверджено рішенням Національної ради від 28.09.2000
№ 12 за зареєстровано в Мінюсті України 28.12.2000 за №
963/5184) для врегулювання порядку проведення конкурсного
відбору на право користування каналами мовлення також відсилає
до Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії, яке
затверджено рішенням Національної ради від 17.10.2000 № 19, що
не враховано судом першої інстанції при прийнятті первісного
рішення.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової
оцінки рішення експертної комісії від 18.02.02, рішення
Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від
25.01.2002 № 4, Регламенту Національної ради та інших наявних у
справі доказів з достовірністю встановлено порушення вимог п. п.
3.1,4.1,4.9 Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії,
які полягали у відсутності прийняття відповідачем рішення щодо
дотримання процедури конкурсного відбору та правильності
оформлення протоколу підсумкового засідання експертної комісії,
недотриманні строку прийняття Нацрадою остаточного рішення про
переможця конкурсного відбору, а також у невідповідності
кількісного та персонального складу експертної комісії у рішенні
від 18.02.2002 та рішенні Національної ради № 4 від 25.01.2001
про затвердження персонального складу експертної комісії, режиму
та порядку роботи комісії.
Зазначені істотні порушення процедури проведення конкурсу на
право користування 7ТВ каналом в м. Одесі передували прийняттю
оспорюваного рішення від 14.05.2002 про визначення переможця
конкурсу, а тому обумовили порушення прав та охоронюваних
законом інтересів позивачів як учасників конкурсу.
Окрім того, судом апеляційної інстанції зафіксовано порушення
відповідачем порядку визначення переможця конкурсу при
голосуванні, оскільки відповідно до п. 7 параграфу 12 Регламенту
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
(затверджено рішенням Нацради № 650 від 29.11.2001) голосування
пропозицій проводиться у порядку їх внесення, і результатом
вибору однієї з таких пропозицій є відхилення інших, а інші на
голосування не ставляться. Однак, відповідачем згідно з
протоколом № 17 засідання Національної ради від 14.05.2002
голосування по кандидатах в переможці конкурсу відбулося
всупереч послідовному порядку, визначеному експертною комісією в
рішенні від 18.02.2002, так як голосування було розпочато з
третього претендента, визнання якого переможцем призвело до
відхилення заяв позивачів без їх розгляду та як наслідок
порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших учасників
конкурсу. У зв’язку з цим колегією відхиляються посилання
третьої особи щодо врегулювання Регламентом Національної ради
лише порядку внесення пропозицій на голосування членами
Національної ради, а не експертною комісією, оскільки зазначені
твердження грунтуються на довільному тлумаченні положень
Регламенту та не враховують тих обставин, що персональний склад
експертної комісії затверджено рішенням Національної ради № 4
від 25.01.2002, а тому члени експертної комісії, як і працівники
апарату Нацради, також вправі вносити пропозиції щодо
голосування з питання визначення переможця конкурсу. Не
заслуговують на увагу також доводи ТОВ “РІАК-інформ” щодо
віднесеності питань визначення переможця конкурсного відбору до
виключної компетенції відповідача, оскільки оскаржувана
постанова не містить жодних заперечень з цього приводу. Колегія
враховує, що оспорюване рішення від 14.05.2002 прийняте
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення
в межах її повноважень, визначених Законом України “Про
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.
Однак, судом першої інстанції та скаржниками не враховано, що
підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції
органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта
недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного
акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства-
позивача у справі.
Суд апеляційної інстанції встановив порушення прав та
охоронюваних законом інтересів позивачів як при проведенні
конкурсу в період роботи експертної комісії, так і при прийнятті
відповідачем оспорюваного рішення за результатами конкурсного
відбору. При цьому судом також зафіксовано наявність причинно-
наслідкового зв’язку між порушенням порядку проведення конкурсу,
встановленого Положенням про умови конкурсу на отримання
ліцензії, та порушенням прав та охоронюваних законом інтересів
співпозивачів по справі, чим спростовуються твердження третьої
особи про відсутність встановлення апеляційним господарським
судом порушень законодавства при прийнятті рішення від
14.05.2002. Адже, Положення про умови конкурсу на отримання
ліцензії затверджується на підставі ст. 24 Закону України “Про
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”,
а згідно зі ст. 21 цього Закону положення, розроблені і
затверджені рішенням Національної ради в межах її компетенції, є
обов’язковими для виконання телерадіоорганізаціями.
Водночас не заслуговують на увагу твердження третьої особи про
порушення апеляційним господарським судом вимог ст. 30 та ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом прийняття та надання
оцінки новим доказам по справі (письмові пояснення члена
експертної комісії Ляхова О.І. тощо) та без зазначення в
оскаржуваній постанові обгрунтування їх прийняття, оскільки
статтею 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
процесуальний обов’язок
такого обгрунтування покладено виключно на скаржника, а ч. 1 ст.
105 цього Кодексу взагалі не передбачає необхідності зазначення
в постанові підстав прийняття додаткових доказів судом
апеляційної інстанції, який перевіряє законність і
обгунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі за наявними у справі і додатково наданими доказами. Окрім
того, зазначені посилання скаржника по суті є запереченнями щодо
оцінки судом апеляційної інстанції доказів по справі, однак
згідно імперативних вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково
перевіряти наявні у справі докази.
Не можуть бути прийняті до уваги також суперечливі посилання
відповідача на нібито безпідставний вихід судом за межі позовних
вимог шляхом визнання недійсною ліцензії серії НР № 0328 від
21.06.2002, оскільки судом першої інстанції прийнято збільшення
позовних вимог в цій частині у порядку, передбаченому ч. 4 ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що зафіксовано в п. 1 описової
частини рішення від 15.08.2002. Водночас колегія враховує, що
позивачами заявлено позовні вимоги немайнового характеру, які
пов’язані між собою підставами виникнення, а тому оплачуються
держмитом як за подання однієї позовної заяви немайнового
характеру.
Касаційна інстанція також вважає правомірним задоволення позову
в частині визнання недійсною ліцензії серії НР № 0328 від
21.06.2002 з мотивів порушення відповідачем заборони видавати
ліцензії, накладеної на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалою від 20.05.2002 господарського суду м. Києва
у даній справі, яка є обов’язковою для виконання сторонами
даного спору та їх посадовими особами. З огляду на це
безпредметними вважаються посилання скаржника на видачу
зазначеної ліцензії на виконання вимог Закону України “Про
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.
Зважаючи на вищенаведене, колегія дійшла висновку про
правомірність застосування судом апеляційної інстанції до
спірних правовідносин норм чинного законодавства та відсутність
будь-яких підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної
постанови судом помилково застосоване матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5,111-7-111-9, 111-
11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 25.10.2002 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 12/222 залишити без змін, а касаційні скарги
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та ТОВ “РІАК-інформ” - без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський