ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 1/41-о
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів Жаботиної Г.В., Чупруна В.Д.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду
від 16.07.2002
у справі № 1/41-о
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Механічний завод”
до Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
Про визнання недійсним рішення ДПІ від 04.01.2002
№ 49-26-2-30667065,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від
27.05.2002р. (суддя Губіна І.В.) позов задоволено з посиланням
на те, що позивач правомірно включив витрати підприємства у виді
плати за перетоки реактивної електроенергії у валові витрати в
податковому обліку платника податку згідно пункту 5.2.1 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємства”.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.07.2002 (судді Жукова А.М., Бойко Л.І., Величко Т.А.) рішення
змінено в частині визнання недійсним рішення № 2265/251-19 від
12.03.2002 як такого, що не підсудне господарському суду.
В обґрунтування свого висновку господарські суди попередніх
інстанцій виходили з того, що перетоки реактивної електроенергії
є невід’ємною частиною споживання і генерації електроенергії, а
значить плата за них повинна включатися у валові витрати в
податковому обліку платника податку.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати постанову
апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду,
вважаючи, що суди неправильно застосували п. 5.1 ст. 5 та
п/п. 5.2.1.п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, внаслідок чого прийшли до
необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання
спірного рішення від 28.12.2001р. недійсним.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, зазначаючи, що доводи касаційної скарги не
ґрунтуються на чинному законодавстві.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність
їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в
постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що рішенням ДПІ у
м. Херсоні від 04.01.2002 № 49-26-2-30667065 позивачу
донараховано 3709 грн. податку на прибуток та застосовані
штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 648 грн. за
порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки ТОВ “Механічний
завод” за період з 01.07.2000 по 01.10.2001, що перевірявся,
включив до складу валових витрат витрати на оплату реактивної
енергії.
Законом України від 16.10.1997 “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
розподіл електроенергії на два види: активну та
реактивну – не передбачено. За договором № 661, укладеним
позивачем з ВАТ ЕК “Херсонобленерго” в серпні 1996р., предметом
купівлі-продажу, тобто товарною продукцією, є електроенергія. В
поняття електроенергії включається вся електроенергія, що
виробляється на об’єктах електроенергетики. Облік активної і
реактивної енергії здійснюється приладами обліку, оплата за ці
види енергії здійснюється на підставі рахунків
енергопостачальника. Оскільки переток реактивної електроенергії
виникає внаслідок порушення балансу електромагнітних процесів в
електроустаткуванні споживача і є об’єктивно існуючим при роботі
електроустаткування явищем, то відповідальність, а, отже, і
плата, як компенсація втрат енергопостачальної організації,
нормативно покладена на споживачів активної електроенергії.
Таким чином, компенсація реактивної потужності є невід’ємним
процесом поставки електроенергії.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано
вважали, що оскільки перетоки реактивної енергії є об’єктивно
існуючим явищем, без якого неможливий процес виробництва та
робота електроустаткування, яке використовується в господарській
діяльності платника податків, то плата за перетоки реактивної
енергії безпосередньо пов’язана з веденням виробництва, а
значить витрати у вигляді плати за її перетоки слід включати в
податковому обліку підприємства згідно з п. 5.2.1 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у
валові витрати.
Наведене спростовує доводи відповідача в касаційній скарзі щодо
неправильного застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суддів Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишити без задоволення, а
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.07.2002р. по справі № 1/41-о – без змін.
Головуючий Є.Усенко
С у д д і Г.Жаботина
В.Чупрун