Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників сторін:
від позивача присутній,
від відповідачів виконавчого комітету Луганської
міської ради закритого акціонерного
товариства "ТК"
за участю прокурора
Генеральної прокуратури
України
розглянув
касаційну скаргу холдінгової компанії закритого
акціонерного товариства "С" РФ м. Москва
на постанову від 24.01.2002 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 7
господарського суду Київської області
за позовом закритого акціонерного товариства "С"
РФ м. Москва
до закритого акціонерного товариства "СЛ",
м. Луганськ;
закритого акціонерного товариства "ТК",
м.Луганськ;
виконавчого комітету Луганської міської
ради
про стягнення 15 110 713 доларів США
ВСТАНОВИВ:
В липні 1997 року відкрите акціонерне товариство "СХ" пред'явило в
арбітражному суді позов до ЗАТ "СЛ" про визнання недійсними рішень
загальних зборів акціонерів АТ МП "СЛ" від 03-15.01.96р., визнання
недійсним статуту ЗАТ "СЛ", затвердженого рішенням загальних
зборів акціонерів від 03-15.01.96р., скасування державної
реєстрації свідоцтва про реєстрац ю №02813888 від 23.01.96р. В
подальшому позивач доповнив позовні вимоги вимогами про визнання
недійсними рішень Генерального директора ЗАТ "СЛ" №1/зсф від
26.12.96р., №2/зсф від 11.08.97р., №3/зсф від 20.10.97р., визнання
недійсними та скасування дер авної реєстрації змін до статутних
документів ЗАТ "СЛ", зареєстрованих виконкомом Луганської міської
ради за №151/6818 від 30.12.96р., №183/8422 від 12.08.97р. та
№199/9123 від 18.11.97р., визнання неправомочними загальних зборів
акціонерів ЗАТ "СЛ" ід 01.02.98р. та про скасування державної
реєстрації статуту ЗАТ "СЛ" за № 213/9745 від 17.02.98р.
Ухвалою від 18.10.2000р. арбітражний суд Київської області залучив
співвідповідачами по справі ЗАТ "ТК" та виконавчий комітет міської
ради.
В березні 2001 року позивач змінив вимоги та просив стягнути
солідарно з відповідачів 15 110 713 доларів США шкоди, заподіяної
спільними діями відповідачів.
В квітні 2001 року позивач доповнив позовні вимоги по стягненню
солідарно з відповідачів шкоди в розмірі 15 110 713 доларів США
вимогами про визнання недійсним п.144 ст.15 додаткової угоди від
23.03.99р. про внесення змін та доповнень до установчої угоди про
створення ЗАТ "ТК", про визнання недійсним договору
купівлі-продажу 11500 акцій від 28.07.99р. між ліквідаційною
комісією ЗАТ "СЛ" та ЗАТ "ТК", визнання позивача правонаступником
майнових прав ЗАТ "СЛ" в частині витребування його майнових
активів від ЗАТ "ТК", зобов'язання ЗАТ "ТК" повернути позивачу
майно, передане ЗАТ "СЛ" в статутний фонд "ТК", зарахування
вартості майнових активів, які підлягатимуть передачі позивачу від
ЗАТ "ТК" як часткове відшкодування визнаної судом шкоди та
звернення стягнення на майно ЗАТ "ТК" на суму шкоди, що не
покриває вартість майнових активів, що підлягають передачі від ЗАТ
"ТК".
В січні 2002 представник холдінгової компанії закритого
акціонерного товариства "СЛ" під час розгляду справи по першій
інстанції в арбітражному суді Київської області відмовився від
додаткових позовних вимог, викладених в клопотанні від
06.04.2001р., залишаючи єдину вимогу про стягнення солідарно з
відповідачів шкоди в розмірі 15 110 713 доларів США.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням від 10.04.-23.04.2001р. суд припинив провадження у справі
до ЗАТ "СЛ", відмовив позивачу у задоволенні його вимог по
стягненню шкоди у розмірі 15110713 доларів США по відношенню до
виконкому Луганської міської ради, залишив без розгляду позовні
вимоги позивача по відношенню до ЗАТ "ТК" про стягнення шкоди у
розмірі 15 110 713 доларів США, вийшов за межі позовних вимог без
клопотання і визнав недійсним п.144 ст.15 додаткової угоди від
23.03.1999 про внесення змін і доповнень до установчої угоди про
створення ЗАТ "ТК" та зобов'язав ЗАТ "ТК" передати позивачу майно,
внесене закритим акціонерним товариством "СЛ" як частку вкладу до
статутного фонду ЗАТ "ТК" і передане останньому згідно акту
приймання-передачі станом на 01.04.99р.
Припиняючи провадження у справі за позовними вимогами до ЗАТ "СА"
на підставі п.6 ст.80 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд виходив з того,
що вказане товариство ліквідоване.
Відмовляючи в позові до Луганської міської ради про стягнення
шкоди суд виходів з того, що ст.8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
відповідальність за відповідність
чинному законодавству установчих документів, що подаються для
проведення державної реєстрації, несе власник або уповноважені ним
органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта
підприємництва.
Залишаючи позов без розгляду суд виходив з того, що позивачем не
дотримано порядок доарбітражного врегулювання спору та без
поважних причин не надано суду експертну оцінку вартості рухомого
складу ЗАТ "СЛ", на яку позивач посилався в обґрунтування розміру
заявлених позовних вимог і яка була витребувана у позивача ухвалою
суду від 11.04.2001р.
Рішенням суду встановлено, що генеральний директор ЗАТ "СЛ"
неправомірно збільшував статутний фонд названого товариства, що
призвело до порушення корпоративних прав позивача у вигляді
зменшення загального розміру акцій ЗАТ "СЛ", які належали
позивачеві з 49% до 20,7%. Арбітражний суд Київської області
дійшов висновку про те, що п.144 ст.15 додаткової угоди від
23.03.99р. про внесення змін і доповнень до установчої угоди про
створення ЗАТ "ТК" не відповідає вимогам законодавства, оскільки
рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "СЛ" від 23.02.99р. про
внесення до статутного фонду ЗАТ "ТК" майна та фінансових активів
прийняте без належної участі і без врахування позиції позивача з
цього питання. З урахуванням наведених висновків на підставі ч.1
ст.83 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд вийшов за межі позовних вимог та
визнав недійсним додаткову угоду від 23.03.99р. про внесення змін
і доповнень до установчої угоди про створення ЗАТ "ТК" на підставі
ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та зобов'язав ЗАТ
"ТК" передати позивачу майно, внесене закритим акціонерним
товариством "СЛ" як частку вкладу до статутного фонду ЗАТ "ТК" і
передане останньому згідно акту приймання-передачі станом на
01.04.99р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.01.2002 рішення арбітражного суду Київської області від
10.04.-23.04.2001 року змінено і пункти 1-й та 2-й його
резолютивної частини викладено в наступній редакції:
1) Провадження у справі за позовними вимогами холдінгової компанії
закритого акціонерного товариства "С" Москва до закритого
акціонерного товариства "СЛ" м. Луганськ припинено.
2) У задоволенні позовних вимог холдінгової компанії закритого
акціонерного товариства "С" до виконавчого комітету Луганської
міської ради та до закритого акціонерного товариства "ТК"
відмовлено.
3) В іншій частині рішення арбітражного суду Київської області від
10.04.-23.04.2001 скасовано.
Змінюючи рішення арбітражного суду апеляційний господарський суд
виходив з наступного.
Сторонами додаткової угоди від 23.03.1999р. про внесення змін та
доповнень до установчої угоди про створення ЗАТ "ТК" були 142
громадянина України та 2 юридичні особи, а тому визнання її
недійсною повністю чи в частині не належить до компетенції
арбітражного (господарського) суду, оскільки таке рішення
стосується прав та обов'язків сторін цієї угоди. Тому вирішення
питання про визнання недійсною угоди, сторонами якої є фізичні
особи, належить до компетенції районних судів, де
громадяни-сторони такої угоди можуть прийняти участь у справі та
захистити свої права. Отже, підстав для виходу за межі уточнених
позовних вимог щодо визнання судом недійсною додаткової угоди від
23.03.1999р. про внесення змін та доповнень до установчої угоди
про створення ЗАТ "ТК" у суду не було.
Рішення арбітражного суду про зобов'язання ЗАТ "ТК" передати
позивачу майно, внесене товариством "СЛ" до статутного фонду ЗАТ
"ТК" згідно акту приймання-передачі станом на 01.04.99р.
ґрунтується на ст.48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак зазначена норма ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наслідком визнання
угоди недійсною передбачає обов'язок сторони такої угоди повернути
другій стороні угоди все, отримане по недійсній угоді. Обов'язку
передачі майна третій особі, що не є стороною недійсною угоди,
ст.48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
не передбачає. Оскільки
позивач холдингова компанія "С" м. Москва не була стороною
додаткової угоди від 23.03.1999р. про внесення змін та доповнень
до установчої угоди про створення ЗАТ "ТК", і при цьому позивач по
справі не є правонаступником ліквідованого ЗАТ "СЛ", у суду не
було правових підстав в застосуванні реституції, передбаченої ч.2
ст.48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язувати ЗАТ "ТК"
передати позивачу майно отримане від ЗАТ "СЛ".
В решті апеляційний господарський суд погодився з висновками,
викладеними арбітражним судом в прийнятому ним рішенням.
В касаційній скарзі холдингова компанія закритого акціонерного
товариства "С" РФ Москва просить постанову Київського апеляційного
господарського суду скасувати і прийняти нове рішення яким
задовольнити його позовні вимоги про солідарне стягнення на
користь позивача з виконавчого комітету Луганської міської Ради та
закритого акціонерного товариства "ТК" м. Луганськ 15 110 713
доларів США в якості компенсації шкоди, заподіяної їх спільними
неправомірними діями.
В обґрунтування касаційної скарги холдінгова компанія закритого
акціонерного товариства "С" вказала, що апеляційним господарським
судом неправильно застосовані норми Законів України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
,
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності ( 276-94-п ) (276-94-п)
.
Справа слуханням неодноразово відкладалась.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
прокурора Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Наказом Міністерства автомобільного транспорту УРСР від
14.07.1981р. "Об упорядочении междугородных перевозок грузов для
предприятий и организаций Ворошиловградской области"
автотранспортне підприємство № 12661 Ворошиловградського обласного
управління вантажного транспорту було реарганізовано з
01.07.1981р. в Ворошиловградське АТП магістральних сполучень
№12871 і перейшло в підпорядкування Українському виробничому
об'єднанню магістральних сполучень №12800. Згідно з наказом
Українського виробничого об'єднання магістральних сполучень №12800
від 20.07.1981р. за №200 було створене Ворошиловградське АТП
магістральних сполучень №12871. Автотранспортне підприємство
міжнародних перевезень "СВ" засноване наказом Мінавтотрансу РРФСР
№9 від 05.02.1985р. і увійшло до складу зовнішньоторгового
об'єднання міжнародних автомобільних споучень "С" м. Москва.
22.05.1990р. був затверджений статут Автотранспортного
підприємства міжнародних перевезень "СЛ", яке входило в
підпорядкування Зовнішньоторговельного об'єднання міжнародних
автомобільних сполучень "С" м. Москва.
Відповідно до ст.2 Угоди між Україною та Російською Федерацією
"Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності"
( 643_037 ) (643_037)
, укладеної від 15.01.1993р. кожна з Сторін визнає
права власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по
відношенню до розташованих на її території підприємств, установ,
організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше
майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів
державного управління іншої Сторони. Статтею 10 цієї Угоди
передбачено, що "Приватизація об'єктів, які відносяться до
власності однієї з Сторін та розташовані на території іншої
Сторони, здійснюється за рішенням власника. Порядок та умови
приватизації визначаються угодою між органами Сторін,
уповноваженими розпоряджатися державним майном". Відповідно до ст.
ст. 18, 19 Угода "Про взаємне визнання прав та регулювання
відносин власності" ( 643_037 ) (643_037)
від 15.01.1993р. підлягає
ратифікації у відповідності до процедури, встановленої
національним законодавством Сторін і набирає чинності від дня
обміну ратифікаційними грамотами.
Угода між Україною та Російською Федерацією "Про взаємне визнання
прав та регулювання відносин власності" ( 643_037 ) (643_037)
від
15.01.1993р. була ратифікована Постановою Верховної Ради України
"Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією про
взаємне визнання прав та регулювання відносин власності"
( 3314-12 ) (3314-12)
від 22.06.1993р. №3313-ХІІ.
З листа Консульського управління МЗС України від 31 серпня 2000
року вбачається, що Державна Дума Російської Федерації Угоду між
Україною та Російською Федерацією "Про взаємне визнання прав та
регулювання відносин власності" ( 643_037 ) (643_037)
від 15 січня 1993 року
не ратифікувала, обміну ратифікаційними грамотами не було,
зазначена Угода не була оприлюднена в жодному офіційному виданні
України, Угода діє тимчасово на підставі Розпорядження Президента
Російської Федерації від 08.11.93 за № 723.
Відповідно до листа Фонду державного майна України від 20.01.93 за
№ 10-8-283, направленому Державному комітету Російської Федерації
з управління державним майном (Держкоммайно РФ), ФДМУ не
заперечував проти приватизації АТП МП "СЛ" колективом підприємства
по російським законам та постановам про приватизацію та пропонував
відпрацювати всі питання з приводу приватизації окремою угодою між
Госкомимуществом Російської Федерації та Фондом державного майна
України.
Розпорядженням Держкоммайна РФ від 13.07.93 за № 1193-р АТМ ПМ
"СЛ" було перетворене у акціонерне товариство відкритого типу з
передачею 23044 простих акцій (51%) членам трудового колективу
"СЛ" - громадянам України, передачею 11522 акцій (25,5%) до
статутного капіталу створюваної холдингової компанії "С" в тому
числі 2259 акцій (5%) резервуються для створення ФАПП (фонд
акціонування працівників підприємства), а 10619 акцій (23,5%)
підлягають наступному продажу на території Росії та України по
окремій угоді між Держкоммайном РФ та Фондом державного майна
України.
Статут ВАТ "СЛ" затверджено Держкоммайном РФ 13.07.93 за
погодженням з ФДМУ від 17.06.93 та зареєстровано міською комісією
з реєстрації підприємства в м. Луганськ 22.09.93 за № 81/1586.
Листом від 22.07.94 Фонд державного майна України звернувся до
Держкоммайна РФ з проханням надати дозвіл на викуп акцій
працівниками АТ "СЛ". Розпорядженням від 11.11.94 за № 2649-р
Держкоммайна РФ вніс зміни до свого Розпорядження від 13.07.93 за
№ 1193-р та передає 22141 акцій (49%) АТ "СЛ" до статутного
капіталу створюваної холдингової компанії "С".
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи закрите
акціонерне товариство "СЛ" створене шляхом перетворення ВАТ "СЛ"
та є його правонаступником. Статут ЗАТ "СЛ" зареєстровано
виконкомом Луганської міської ради 23.01.96.
Судом встановлено, що позивач надавав згоду на таку реорганізацію,
про що свідчить протокол загальних зборів акціонерів ХК АТВТ "СХ"
м. Москва від 11.01.96, з якого вбачається, що позивач погодився з
перетворенням "СЛ" у закрите акціонерне товариство, а також тією
обставиною, що на загальних зборах ЗАТ "СЛ" 20.05.96 акціонер ХК
"СХ" голосував 22141 простими акціями, а такими вони стали лише з
реорганізацією "СЛ" у закрите акціонере товариство відповідно до
статуту, зареєстрованого виконкомом Луганської міської ради
23.01.96. До того ж представник позивача на підставі рішення
зборів акціонерів від 20.05.96 підписав від імені акціонерів ЗАТ
"СЛ" контракт з генеральним директором ЗАТ "СЛ".
Рішення загальних зборів акціонерів АТ "СЛ" 03-15.01.96 не визнані
недійсними в судовому порядку, державну реєстрацію установчого
договору про створення ЗАТ "СЛ" та статуту ЗАТ "СЛ" не скасовано і
такі вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції з
урахуванням зміни позивачем своїх позовних вимог відповідно до
клопотання від 16.03.2001.
Обгрунтовано не прийняті судом доводи позивача щодо
неправомірності створення у ЗАТ "СЛ" одноособового виконавчого
органу (п.17.1 статуту) та його компетенції на збільшення
статутного фонду не більш як на 1/3 від існуючого розміру (п.7.4
статуту), оскільки зазначені положення статуту не визнані
недійсними у встановленому законом порядку і відповідні вимоги не
були предметом розгляду суду. Ст. 47 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
від 19.09.91 не позбавляє
акціонерів права створювати інший, ніж правління виконавчий орган.
Крім того, правомірність збільшення статутного фонду на 1/3 за
рішеннями виконавчого органу ЗАТ "СЛ" № 1/зсф від 26.12.96, №
2/зсф від 11.08.97 та № 3/зсф від 20.10.97 встановлено рішенням
Ленінського районного суду м. Луганськ від 02.04.2001 у справі
№1825 за позовом К-а Б. П. до К-о Р. Л., В-о В. І. та до ЗАТ "ТК"
про визнання недійсним статуту ЗАТ "СЛ" та змін і доповнень до
нього, а також стягнення з ЗАТ "ТК" 1016,83 грн., яке на час
винесення рішення арбітражним судом Київської області від
10.04-23.04.2001 набрало законної сили і відповідно до ст. 35
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(Господарського процесуального кодексу України), встановлені
вказаним рішенням факти були обов'язковими для арбітражного суду
та не потребували доказування.
01.02.98 на загальних зборах ЗАТ "СЛ" була прийнята нова редакція
статуту ЗАТ "СЛ", який був зареєстрований виконавчим комітетом
Луганської міської ради 11.02.98. Рішення зазначених загальних
зборів акціонерів не були визнані недійсними в установленому
законом порядку, державна реєстрація нової редакції статуту не
була скасована станом до 23.02.1999 року.
23.02.99 на загальних зборах акціонерів ЗАТ "СЛ" було прийняте
рішення про вступ до складу співзасновників ЗАТ "ТК" та передачі
до статутного фонду останнього майна (основні фонди, цінні папери,
корпоративні права) в обмін на пакет акцій ЗАТ "ТК" в розмірі не
менше 25%.
Відповідно до Установчої угоди про створення закритого
акціонерного товариства ЗАТ "ТК" від 09.06.98 засновниками ЗАТ
"ТК" виступили 142 фізичні особи-громадяни України та одна
юридична особа ТОВ "Компанія "Т".
01.02.99 на загальних зборах акціонерів ЗАТ "ТК" від 01.02.99 було
прийняте рішення про додатковий випуск акцій в кількості 20500
штук, про прийняття до складу співзасновників ЗАТ "ТК" товариства
"СЛ" та передачу останньому 11500 акцій ЗАТ "ТК" додаткової емісії
в обмін на внесок ЗАТ "СЛ" до статутного фонду ЗАТ "ТК" майна та
корпоративних прав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи сторонами
додаткової угоди від 23.03.99 про внесення змін та доповнень до
установчої угоди про створення ЗАТ "ТК" були фізичні і юридичні
особи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до правильного
висновку, що у арбітражного суду не було підстав виходити за межі
позовних вимог і визнавати додаткову угоду недійсною, а тому
обгрунтовано скасував в цій частині рішення арбітражного суду.
Обгрунтовано апеляційним судом скасовано рішення арбітражного суду
щодо зобов'язання ЗАТ "ТК" передати майно, внесене товариством
"СЛ" до статутного фонду ЗАТ "ТК" холдингової компанії "С" м.
Москва виходячи з того, що позивач не був стороною додаткової
угоди і не є правонаступником ЗАТ "СЛ".
Відповідно до ч. 14 ст. 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
від 07.02.1991 відповідальність за відповідність
чинному законодавству установчих документів, що подаються для
проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені
ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта
підприємництва.
Відмовляючи в позові до виконавчого комітету Луганської міської
ради, суд врахував вимоги чинного законодавства, а посилання
позивача на ст. 56 Конституції України обґрунтовано не прийнято до
уваги, оскільки вказана норма стосується громадян.
Судом встановлено, що позивач пред'явив відповідачам претензію від
01.03.2001 про сплату солідарно 15110713 доларів США шкоди,
завданої позивачу сумісними зловмисними діями відповідачів. ЗАТ
"ТК" отримав претензію позивача 07.03.2001, про що свідчить лист
ДП МЕП "Ю" від 23.03.2001. Листом від 27.03.2001 за № 395/2 на
підставі ст. 7 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
ЗАТ "ТК" звернулося до позивача з вимогою надати
докази, на підставі яких проведено розрахунок.
Скасовуючи рішення арбітражного суду в частині залишення позову
холдингової компанії закритого товариства "С" м.Москва до
закритого акціонерного товариства "ТК" про стягнення 15110713
доларів США без розгляду, апеляційний суд дійшов правильного
висновку, що спір підлягає розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог до ЗАТ "ТК" позивач посилається на те,
що це товариство діяло у змові з ЗАТ "СЛ" із метою завдання шкоди
позивачу. Відповідно до клопотання позивача від 16.03.2001
неправомірні дії ЗАТ "ТК" полягали в набуванні майна ЗАТ "СЛ" по
заниженій вартості, в участі ЗАТ "ТК" у ліквідації ЗАТ "СЛ" і
викупі в останнього акцій власної емісії. Угоди, направлені на
передачу майна ЗАТ "СЛ" до статутного фонду ЗАТ "ТК", а також
угоди, направлені на викуп товариством "ТК" акцій власної емісії у
ЗАТ "СЛ", позивач вважає такими, що укладені за зловмисною угодою
посадових осіб названих товариств.
Судами встановлено, що на підставі додаткової угоди від 23.03.1999
про внесення змін та доповнень до установчої угоди про створення
ЗАТ "ТК", угодами №№1, 2 та 3 від 30.03.1999, укладеними між ЗАТ
"ТК" та ЗАТ "СЛ" була визначена договірна вартість акцій
товариства "ТК", які передавалися товариству "СЛ", та визначено
майно (гроші та корпоративні права), що передається до статутного
фонду ЗАТ "ТК" в обмін на акції останнього.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням
статутного фонду акції купуються учасниками на підставі договору з
товариством, при цьому акція може бути придбана також на підставі
договору з її власником або держателем за ціною, що визначається
сторонами.
Відповідно до рішення, прийнятого загальними зборами акціонерів
ЗАТ "ТК" від 01.02.1999, акції додаткової емісії підлягали продажу
фізичним особам по їх номінальній вартості, а юридичним - за
договірною вартістю.
Відповідно до ст. 228 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
продаж майна
проводиться за цінами, встановленими за погодженням сторін, якщо
інше не передбачено законодавчими актами. Законодавчими актами,
які діяли на момент укладання угод купівлі-продажу цінних паперів,
не встановлено обмежень по встановленню ціни цінних паперів.
Таким чином, ЗАТ "ТК" та ЗАТ "СЛ" не були обмежені в праві
самостійно визначити вартість, за якою акції ЗАТ "ТК" та умов їх
додаткової емісії набувались товариством "СЛ".
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на
загальних зборах акціонерів ЗАТ "СЛ" 08.06.1999 приймало участь
ЗАТ "ТК" як акціонер названого товариства, якому належало 83631
акція (78,08%) ЗАТ "СЛ". Позивач не звертався до суду з вимогою
визнати вказані збори акціонерів неправомочними. З протоколу №2
загальних зборів акціонерів ЗАТ "СЛ" вбачається, що зборами було
прийняте рішення про припинення діяльності товариства шляхом
ліквідації, за яке проголосували акціонери, що володіли 84026
акціями (79,11%), що відповідає вимогам ст. 42 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, якою встановлено, що рішення
про припинення діяльності товариства приймається більшістю в 3/4
голосів присутніх на зборах акціонерів. На вказаних зборах ЗАТ
"ТК" голосувало за ліквідацію ЗАТ "СЛ", що не є порушенням чинного
законодавства, оскільки кожен акціонер вправі голосувати на зборах
на свій розсуд.
На зазначених зборах акціонерів ЗАТ "СЛ" від 08.06.1999 була
створена ліквідаційна комісія, яка провела заходи, направлені на
реалізацію належного товариству майна у зв'язку з ліквідацією.
Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "СЛ" від 11.08.1999 був
затверджений ліквідаційний баланс та затверджено порядок розподілу
коштів товариства між акціонерами. Позивач ХК "С" м.Москва як
акціонер ЗАТ "СЛ", якому належало 22141 акція, за наслідками
ліквідаційних процедур отримав 126000 російських рублів, про що
свідчить заява на переказ коштів від 11.08.1999. Зібрані зі справи
докази свідчать, що ЗАТ "СЛ" ліквідоване без правонаступників і
виключене з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності
11.08.1999.
Наведене свідчить про те, що судом обґрунтовано припинено
провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо вимог до ЗАТ "СЛ".
Відповідно до ст.32 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерне товариство має право викупити у акціонера
оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний
фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх
працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані
або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього
періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення
кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування
придбаних акціонерним товариством власних акцій.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач не
оскаржував рішення, прийняті на загальних зборах акціонерів ЗАТ
"СЛ" від 11.08.1999 і не оскаржував законність проведених
ліквідаційних заходів з продажу майна ЗАТ "СЛ", у тому числі і
договір від 28.07.1999 про продаж за результатами проведеного
конкурсу ліквідаційною комісією ЗАТ "СЛ" товариству "ТК" 11500
штук акцій ЗАТ "ТК", що належали ЗАТ "СЛ".
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, продаж майна ЗАТ
"СЛ" проводиться ліквідаційною комісією на конкурсній основі.
Законодавство України також не обмежує ліквідаційну комісію в
праві самостійно визначати договірну вартість майна товариства, що
ліквідується.
Відмовляючи позивачу в позові до виконавчого комітету Луганської
міської ради та закритого акціонерного товариства "ТК", суд
виходив з того, що позивачем не надано доказів обставин зловмисної
їх змови і доводи позивача спростовуються матеріалами
прокурорської перевірки.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, а саме
постанови прокуратури м.Луганська від 01.08.01, порушень
законодавства при організації та проведенні зборів акціонерів ЗАТ
"СЛ" від 03.01.1996 та від 20.05.1996, при передачі основних
фондів товариству "ТК", при вступі ЗАТ "СЛ" до складу засновників
ЗАТ "ТК" та при ліквідації ЗАТ "СЛ" не встановлено. В діях
генерального директора ЗАТ "СЛ" Л-о А.О. та інших посадових осіб
ЗАТ "СЛ" відсутні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 165, 172 КК
України, внаслідок чого у порушенні кримінальної справи по фактам
посадового підлогу, зловживанням владою чи посадовим становищем
відмовлено за відсутністю складу злочину.
Відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд врахував, що
наданий позивачем розрахунок шкоди фактично здійснено на підставі
даних витягу з журналу відомостей про наявність рухомого складу
станом на 01.01.1997. Проте він не є первинним документом, не
посвідчений печаткою ЗАТ "СЛ" або підписом його посадової особи.
Первинних документів або будь-яких інших доказів, які б доводили
наявність у ЗАТ "СЛ" майна, про яке йдеться в розрахунку позивача,
та доказів вартості цього майна позивач суду не надав.
Необґрунтовані позивачем і підстави розрахунку шкоди в доларах
США, в той час як зазначена валюта не є законним засобом платежу
на території України і оцінки майна. Позивачем не надано
аргументованих пояснень суду і щодо підстав розрахунку вартості
майна ЗАТ "СЛ" станом на 01.01.97р., в той час як неправомірні дії
ЗАТ "ТК" за твердженням позивача мали місце в 1999 році. Не
обґрунтовані позивачем і підстави розрахунку вартості
корпоративних прав пропорційно вартості активів товариства під час
його діяльності в той час як відповідно до ст.4 Закону України
"Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
від 18.06.1991р.
акціонери вправі брати участь у розподілі майна лише при
ліквідації акціонерного товариства. Розрахунок вартості активів
ЗАТ "СЛ" не містить також відомостей про наявність зобов'язань
вказаного товариства, що унеможливлює прийняття за основу такої
методики розрахунку вартості корпоративних прав позивача. В той же
час позивачем не надано відомостей щодо обігу акцій ЗАТ "СЛ" на
ринку цінних паперів і їх ринкової вартості, а також їх
номінальної вартості в іноземній валюті.
З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України вважає,
що постанова апеляційного господарського суду відповідає
обставинам справи і вимогам закону і підстав для її скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу холдінгової компанії закритого акціонерного
товариства "С" РФ м. Москва залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.01.02 у справі
№ 7 без змін.
Головуючий
Судді