ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2002 Справа N 22/96
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії
“Укргазвидобування“ НАК “Нафтогаз України” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2002р.
у справі № 22/96 господарського суду м. Києва
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування”
НАК “Нафтогаз України”
до відповідача Акціонерного товариства “Фірма “Укргазбуд”
третя особа Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
про стягнення 29 721 099,73грн.
за участю представників:
ДК “Укргазвидобування” – Борщевська Н.В. за дов. від
20.12.2002р. № 2-328д; Єльник П. Г. за дов. від 20.12.2002р. № 2-
329д;
АК “Фірма “Укргазбуд” – Олійник О.В. за до. від 06.03.2002р. №
31; Хасін І.Б. за дов. від 09.01.2002р. № 04;
НАК “Нафтогаз України” – не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
Дочірня компанія “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”
звернулася до арбітражного суду м. Києва з позовом про стягнення
з Акціонерного товариства “Фірма “Укргазбуд” 29 721 099,73грн.
заборгованості за договором № 39-200 від 12.11.97р., у т.ч. 23
210 666,68грн. основної заборгованості за поставлений природний
газ та 6 510 433,03грн. пені. В обґрунтування заявленого позову,
позивач посилається на те, що відповідачем не виконані у
встановлений строк зобов’язання по оплаті природного газу, право
вимоги виконання якого перейшло до нього як правонаступника АТ
“Укргазпром” (а.с.13-14).
Відповідач у справі – АТФ “Укргазбуд”, заперечуючи проти
заявленого позову, вказує на те, що:
- позивачем пропущено встановлений строк для звернення з
даним позовом до суду;
- право вимоги виконання зобов’язань за договором № 39-200
від 12.11.97р. належить НАК «Нафтогаз України», з якою проведено
повний розрахунок за поставлений природний газ відповідно до
умов договору;
- НАК “Нафтогаз України”, відповідно до п. 10.4 не може
передавати свої права і обов’язки іншій особі без письмової
згоди АКФ “Укргазбуд” (а.с.37-38).
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 18.05.2001р. у
задоволенні заявленого позову відмовлено. При цьому, суд виходив
з того, що в рахунок погашення заборгованості за поставлений
газ, відповідачем передано НАК “Нафтогаз України”, яка є
правонаступником АТ “Укргазпром” – сторони за договором № 39-200
від 12.11.97р., вексель, чим за згодою сторін припинені
зобов’язання відповідача за договором (а.с.42-43).
Не погоджуючись з винесеним у справі рішенням, ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” звернулася з
апеляційною скаргою на вказаний судовий акт до Київського
апеляційного господарського суду.
В процесі перегляду рішення арбітражного суду м. Києва від
18.05.2001р. в апеляційному порядку, ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 21.08.2002р. до участі у
справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору, на стороні позивача залучено НАК “Нафтогаз
України” (а.с.124-125).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.10.2002р. рішення господарського суду від 18.05.2001р.
залишено без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що суд першої інстанції правильно встановив, що позовні
вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідно до акту прийому-
передачі векселя від 07.10.99р. НАК “Нафтогаз України”, яка є
правонаступником АТ “Укргазпром”, та відповідач дійшли згоди
щодо припинення зобов’язання за договором № 39-200 від
12.11.97р. відповідно до ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(а.с.158-
160).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що
судами допущені порушення норм процесуального та матеріального
права. Так, на думку скаржника, суди першої та апеляційної
інстанції неповно з’ясували обставини справи, які підлягали
встановленню, та не дали належну правову оцінку встановленим
фактичним обставинам, що призвело до неправильного застосування
норм матеріального права. Так, ДК “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” вважає, що судами:
- неправильно застосована ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до
спірних правовідносин, оскільки НАК “Нафтогаз України” не є
особою, якій належить право вимоги виконання зобов’язання, у
зв’язку з чим остання не могла укласти угоду, відповідно до якої
припинились зобов’язання відповідача по оплаті природного газу
перед ДК “Укргазвидобування”;
- не застосовані ст. 161,173 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які
підлягали застосуванню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 20 АПК України (в редакції чинній на момент
порушення провадження у справі судом першої інстанції), суддя,
який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в
новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали,
прийнятої за його участю. При наявності зазначеної підстави
суддя повинен заявити самовідвід.
Разом з тим, вимоги зазначеної процесуальної норми при розгляді
даної справи судом першої інстанції порушені, на що не звернув
увагу суд апеляційної інстанції, залишаючи винесене у
незаконному складі суду рішення без змін.
Так, 11.12.2000р. подана ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” позовна заява, відповідно до якої порушено провадження
у даній справі, повернута позивачу без розгляду суддею
арбітражного суду м. Києва Шкурат А.М. на підставі пп. 1,3,4 ст.
63 АПК України (а.с.9).
Прийнята ухвала оскаржена у порядку нагляду позивачем. За
результатами перевірки у порядку нагляду, постановою заступника
голови арбітражного суду м. Києва від 11.03.2001р. ухвала
арбітражного суду м. Києва від 11.12.2000р. частково скасована,
а позовні матеріали передані для розгляду по суті (а.с.2-3).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення
вимог ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у розгляді цієї справи
брав участь суддя Шкурат А.М.
Таким чином, справу судом першої інстанції розглянуто у
незаконному складі суду, що є безумовною підставою для
скасування винесеного у справі рішення. Залишаючи вказане
порушення без уваги, суд апеляційної інстанції допустив
порушення вимог ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що 12.11.97р. АТ “Укргазпром” та АТФ
“Укргазбуд” укладено договір № 39-200, за умовами якого АТ
“Укргазпром” поставив відповідачу природний газ в об’ємі 100 000
000 куб.м. , а відповідач взяв на себе зобов’язання по його
оплаті.
Визнаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими, суди першої
та апеляційної інстанцій виходили з того, що зобов’язання по
оплаті природного газу за цим договором припинені. Однак, такого
висновку суди дійшли без з’ясування всіх обставин справи та
встановлення прав і обов’язків сторін.
Так, висновок судів щодо припинення зобов’язання ґрунтується на
тому, що між НАК “Нафтогаз України” та АТФ “Укргазбуд” досягнуто
згоди про заміну одного зобов’язання іншим, що підтверджується
актом прийому-передачі векселя від 27.01.2000р. Відповідно до
зазначеного акта, вказані особи дійшли згоди, що передачею
векселя повністю погашається заборгованість відповідача за
договором № 39-200 від 12.11.97р. Однак, такого висновку суди
дійшли без з’ясування чи був НАК “Нафтогаз України” суб’єктом
права вимоги виконання зобов’язання по оплаті природного газу,
яке виникло відповідно до умов договору № 39-200 від 12.11.97р.,
в повному обсязі.
Відповідно до ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного
зобов'язання іншим між тими ж особами. Угода про припинення
зобов’язання визначеним зазначеною нормою способом може бути
укладена лише між сторонами зобов’язання.
Разом з тим, Указом Президента України від 25.02.98р. № 151/98
“Про реформування нафтогазового комплексу” ( 151/98 ) (151/98)
доручено
Кабінету Міністрів України здійснити заходів щодо створення НАК
“Нафтогаз України”. На виконання Указу Президента України від
25.02.98р. ( 151/98 ) (151/98)
, Кабінетом Міністрів України прийнята
постанова від 25.05.98р. № 747 “Про утворення Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” ( 747-98-п ) (747-98-п)
.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.98р.
№ 1173 “Про розмежування функцій з видобування, транспортування,
зберігання і реалізації природного газу” ( 1173-98-п ) (1173-98-п)
, НАК
“Нафтогаз України” разом з іншими органами центральної
виконавчої влади доручено під час проведення реорганізації
визначити правонаступників підприємств, що ліквідуються.
Виконуючи вимоги зазначених нормативних актів, НАК “Нафтогаз
України” та Державним комітетом нафтової, газової та
нафтопереробної промисловості України 06.11.98р. прийнято
спільний наказ № 68/234 “Про реорганізацію АТ “Укргазпром”, яким
визначено припинити діяльність АТ “Укргазпром” у зв’язку з його
реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компанія
НАК “Нафтогаз України”, у томі числі до ДК “Укргазвидобування”
НАК “Нафтогаз України”. Відповідно до п. 8 наказу, визначено, що
правонаступниками усіх майнових прав та обов’язків АТ
“Укргазпром” і реорганізованих підприємств, що входять до його
складу є відповідні дочірні компанії НАК “Нафтогаз України”: ДК
“Укртрансгаз”, ДК “Укргазвидобування”, ДК “Торговий дім “Газ
України” та ДК “Укрнафтогазкомплекс” в порядку, встановленому
НАК “Нафтогаз України”, згідно з чинним законодавством.
Окрім того, Кабінетом Міністрів України 31.05.99р. прийнято
постанову № 931 “Про внесення змін і доповнень до постанови
Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747” ( 931-99-п ) (931-99-п)
,
відповідно до якої постановлено передати до статутного фонду НАК
“Нафтогаз України” майно товариства “Укргазпром” та його
дочірніх підприємств у зв’язку з їх реорганізацією, а також
визначено, що правонаступником усіх майнових прав і обов’язків
акціонерного товариства “Укргазпром” та його дочірніх
підприємств є НАК “Нафтогаз України”, яка розподіляє між своїми
дочірніми компаніями майнові права і обов’язки реорганізованих
акціонерного товариства “Укргазпром” та його дочірніх
підприємств.
Відповідно до ст. 37 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, юридична особа
припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу
або приєднання). При поділі юридичних осіб майно (права і
обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб, а при
приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно
(права і обов'язки) переходить до останньої. При цьому, майно
переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не
передбачене законом або постановою про реорганізацію. Такий же
порядок переходу прав та обов’язків реорганізованого товариства
визначений ч. 3 ст. 19 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 34 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
При вирішенні даного спору по суті, судами першої та апеляційної
інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за
договором № 39-200 передана по акту прийому-передачі від
01.01.99р. ДК “Укргазвидобування”. Разом з тим, судами не дана
правова оцінка цьому факту з урахуванням зазначених нормативних
актів, а отже і не з’ясовані дійсні правовідносини сторін.
Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. 4
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає, що судові рішення
приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, що
не усунено судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.10.2002р. та рішення господарського суду м. Києва від
18.05.2000р. у справі № 22/96 господарського суду м. Києва
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.