ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N А-6813/1-13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Уліцького А.М., Рибака В.В.
У відкритому судовому засіданні за участю представників:
ТОВ “Колорадо” не з’явився
ДПІ у Ленінському районі не з’явився
м. Харкова
розглянувши касаційну ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від
05.09.2002р.
у справі № А-6813/1-13
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ “Колорадо”
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
Про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя
Водолажська Н.С.) від 17.06.2002 позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
№ 261/26-2/21195108 від 29.03.2002р.. В решті позовних вимог
провадження у справі припинено.
Харківський апеляційний господарський суд (судді: Філатов Ю.М.,
Бабакова Л.М., Шевель О.В.) постановою від 05.09.2002 вказане
рішення залишене без змін.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова
на прийняті у справі судові рішення подано касаційну скаргу, в
якій міститься прохання рішення господарського суду Харківської
області від 17.06.2002р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 05.09.2002р. скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова
здійснена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю
“Колорадо” з питань дотримання вимог податкового законодавства
за період з 01.04.2000р. по 01.10.2001р., за наслідками якої
складено акт б/н від 20.03.2002р..
Перевіркою встановлено, що підприємством в 2-4 кв. 2000р.
завищені валові витрати, відповідно занижено і оподаткований
прибуток на суму 229,6 тис.грн..
Внаслідок заниження оподаткованого прибутку, зазначено в акті,
підприємством занижено податок на прибуток в сумі 68,88 тис.грн.
Завищення валових витрат за 2 кв. 2000р. виникло внаслідок того,
що підприємством у травні 2000 року по обігово-сальдовій
відомості рахунка 60 “Розрахунки з постачальниками” до валових
витрат було віднесено 67145,88 грн., у тому числі 111-90,98 грн.
ПДВ за отриману від ТОВ “Аякс” продукцію, але фактично
первинними документами не підтверджено сплату підприємством
постачальнику 55395,88 грн. у тому числі 9232,65 грн. ПДВ, у
зв’язку з чим валові витрати у вказаному періоді занижені на
суму 46163,23 грн. (55399,88 – 9232,65 грн.).
В 3-4 кв.2000р. завищення валових витрат виникло внаслідок
неправильного розрахунку балансової вартості матеріальних
ресурсів і малоцінних предметів за 3-4 кв.2000р., тобто,
внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування,
задекларованого підприємством за 3-4 кв. 2000 року зазначено в
акті, сума заниженого прибутку становить за 3 кв. 2000р. – 46,2
тис. грн., за 4 кв.2000 р. –137,2 тис.грн..
Що стосується податку на додану вартість, то в акті зазначено,
що в період, в якому здійснена перевірка, підприємством в
порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено до
податкового кредиту 29131,83 грн., які не підтверджені
податковими накладними.
На підставі акта перевірки начальником ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова донараховано підприємству 68880 грн. податку на
прибуток, 29100 грн. податку на додану вартість та застосовано
фінансові санкції з податку на прибуток в сумі 17210 грн., з
податку на додану вартість в сумі 7270 грн.
Не погоджуючись з рішенням ДПІ, ТОВ “Колорадо” подало позов про
визнання його недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що в акті
перевірки не наведено, з яких саме документів виходили
перевіряючі та по якій формулі проведено розрахунок вартості
матеріальних ресурсів, які були використані у виробництві
продукції.
Факт відсутності податкових накладних на суму 29100 грн. позивач
заперечує, стверджуючи, що вказані накладні були, але вони
вилучені податковою міліцією з порушенням своїх повноважень.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що відповідач вилучив у
позивача документи без належного оформлення і не довів, що серед
вилучених документів відсутні документи, які свідчать про
правомірність включення позивачем відповідних сум до валових
витрат та податкового кредиту.
Такий висновок суду суперечить вимогам ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, позовні вимоги повинен довести сам позивач.
Наявність податкових накладних, на підставі яких позивач
відносив до податкового кредиту певні суми, може і зобов’язаний
довести позивач.
Позивач також зобов’язаний довести хибність висновку податкової
служби щодо фактичної балансової вартості матеріальних ресурсів,
що знаходились на складах підприємства, на початок та на кінець
звітних кварталів.
Стосовно перевищення посадовими особами податкової міліції своїх
повноважень, на що посилається підприємство, то цей спір не
підвідомчий господарському суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Приймаючи рішення про визнання недійсним рішення ДПІ, суд
неповно встановив обставини, що мають значення для справи.
Крім того, як зазначено вище, судом допущені порушення норм
процесуального права, що згідно ч. 1 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування рішення і постанови.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. І ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.09.2002р. та рішення господарського суду Харківської області
від 17.06.2002р. у справі № А-6813/1-13 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Харківської
області в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді А.Уліцький
В.Рибак