ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 7/45-О
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засідання, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про перегляд у касаційному порядку рішення Господарського суду
Херсонської області від 16.07.2002р.
у справі № 7/45-О
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-
комерційної фірми “Медпрепарати”
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання частково недійсним рішення від 26.02.2002р. №
474/23-1/21287945,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
16.07.2002р. (суддя Н.О.Задорожна) позов задоволено частково:
визнано частково недійсним у звязку з невідповідністю вимогам
чинного законодавства прийнятого Державною податковою інспекцією
у м. Херсоні рішення від 26.02.2002р. № 474/23-1/21287945 про
донарахування ТОВ ВКФ “Медпрепарати” 23271грн.03коп. податку на
прибуток, 5817грн.76коп. штрафних (фінансових) санкцій з податку
на прибуток, 85грн.40коп. податку на додану вартість, 170грн.
штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість,
598грн.82коп. державного мита.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Херсонської
області від 16.07.2002р. в частині визнання недійсним
нарахування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати державного
мита по операціям з цінними паперами (векселями) на суму
598грн.82коп. , Державна податкова інспекція у м. Херсоні
просить його в цій частині скасувати та в задоволенні позову у
цій частині відмовити, мотивуючи свою вимогу тим, що місцевим
господарським судом порушено норми матеріального права, що
виявилось у невірному застосування ст.ст. 224, 242 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Сторони не скористались правом на участь своїх представників у
господарському засідання суду касаційної інстанції.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку щодо задоволення касаційної скарги Державної податкової
інспекції у м. Херсоні.
Відповідачем прийнято оспорюване рішення від 26.02.2002р. №
474/23-1/21287945, яким крім іншого, за неперахування державного
мита з продажу та обміну векселів у січні та квітні 1999р.
позивачу донараховано 628грн.82коп. державного мита.
Місцевим господарським судом встановлено, що 18.01.1999р.
позивачем здійснено операцію з обміну векселів на суму
159408грн.61коп. ; 26.01.1999р. позивачем проведено операцію з
купівлі-продажу векселів на суму 15000грн.; 30.04.1999р.
здійснено операцію з обміну векселів на суму 140000грн.
Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
(із змінами внесеними Законом від 05.03.97р.) визначено обєкти
справляння державного мита, до яких, згідно п. 9 ст. 2
зазначеного Декрету ( 7-93 ) (7-93)
, відносяться операції з цінних
паперів.
Відповідно до п. 74 Інструкції про порядок обчислення та
справляння державного мита, затвердженої наказом Головної
державної податкової інспекці України від 22.04.1993р. № 15
( z0050-93 ) (z0050-93)
, при укладанні угоди по цінних паперах фізичні та
юридичні особи, що від свого імені реалізують (продають) цінні
папери, сплачують державне мито, виходячи із обсягу угоди.
Згідно ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором купівлі-
продажу продавець зобовязується передати майно у власність
покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за
нього певну грошову суму.
Як визначено ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором міни між
сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих,
хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він
дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Оскільки позивач
здійснив обмін векселів, то він був продавцем даних векселів за
угодами міни, а отже і зобовязаною особою щодо сплати мита. Не
сплативши державне мито по операціях з обміну векселів, позивач
порушив п. 9 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
. За таких обставин оспорюваним рішенням
відповідача правомірно донараховано державне мито у розмірі
628грн.82коп. , тому позов в цій частині задоволенню не
підлягає.
Оскільки висновок місцевого господарського суду щодо
неповязаності операцій з обміну векселів з купівлею-продажем
цінних паперів не відповідає приписам ст. 241 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, то рішення місцевого господарського суду в цій
частині є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального
права, тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
задовольнити.
Скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від
16.07.2002р. в частині визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції у м. Херсоні № 474/23-1/21287945 від
26.02.2002р. щодо донарахування Товариству з обмеженою
відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “Медпрепарати”
598грн.82коп державного мита.
Відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 474/23-1/21287945
від 26.02.2002р. в частині донарахування державного мита.
Головуючий - суддя Усенко Е.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.