ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 6/308
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир
Т.П. - головуючого, Дерепи В.І., Семчука В.В., за участю
представника позивача – Озарківа Ю.Т. дов. № 5/1-юр від
03.01.2002 року;
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Крок-Імекстрейд” на рішення
господарського суду Чернівецької області від 24.09.2002 року у
справі за позовом ТзОВ “Крок-Імекстрейд” до фермерського
господарства “Мрія”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 року ТзОВ “Крок-Імекстрейд” звернулось до
суду з позовом до фермерського господарства “Мрія” про стягнення
30 000 гривень основного боргу, 2 524, 50 гривень пені та 7 500
гривень штрафу.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.09.2002
року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача
стягнено 30 000 гривень основного боргу, 575, 34 гривень пені. В
решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТзОВ “Крок-Імекстрейд”
просить його змінити і стягнути з відповідача пеню у розмірі
1949,16 гривень та штраф - 7500 гривень, посилаючись на
неправильне застосування судом глав 15 та 16 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова
від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № Р-15/02 від
3.04.2002 року, позивач платіжним дорученням від 8.04.2002 року
перерахував відповідачеві 30 000 гривень.
Відповідач згідно з п. 6 вказаного договору повинен був передати
позивачу товар на умовах даного договору до 20.08.2002 року.
Фермерське господарство “Мрія” взятих на себе зобов’язань по
поставці товару не виконало, чим порушило умови укладеного між
сторонами договору.
Тому суд, обгрунтовано, встановивши факт невиконання відповідачем
свого зобов’язання, стягнув з фермерського господарства “Мрія”
основний борг в сумі 30 000 гривень.
Згідно ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом, пенею)
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку
боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення
виконання.
Як встановлено судом, розмір пені, встановлений п. 9.1 договору,
з урахуванням строку виконання зобов’язання, становить 575, 34
гривень.
У відповідності з умовами п. 9.4 договору продавець повинен
сплатити штраф в розмірі 25% від вартості непоставленого
(недопоставленого) товару у випадку не сплати продавцем штрафної
пені за п. п. 9.1, 9.2, якщо термін прострочення в розрахунках по
сплаті боргу перевищить 30 календарних днів з моменту закінчення
терміну поставки.
Позивач звернувся з позовом до суду 6.09.2002 року, а строк
поставки товару за договором закінчився 20.08.2002 року, тобто
термін прострочення в розрахунках не перевищує 30 днів, а тому
суд прийшов до правильного висновку про необгрунтованість вимоги
позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7500 гривень.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми
матеріального права і обгрунтовано стягнув з відповідача 30000
гривень основного боргу та 575, 34 гривень пені, відмовивши в
решті позовних вимог.
За таких обставин рішення суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для його зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фермерського господарства “Мрія” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області
від 24.09.2002 року – без зміни.
Головуючий, суддя Т. Козир
Судді В.Дерепа
В.Семчук