ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 46/9-35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Добролюбової Т.В.
Суддів - Дроботової Т.Б.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представника ДП “Тростянецький спиртовий завод»
Міщишина М.О., доручення від 10.09.2002 р.;
представника ДПА у Волинській області Михальчука Ю.В.,
довіреність від 24.01.2002 р. № 498/10-008.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державного підприємства “Тростянецький спиртовий завод»
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2002 р. по справі № 46/9-35 за позовом Державної
податкової адміністрації у Волинській області до Державного
підприємства “Тростянецький спиртовий завод»
про стягнення 120391, 12 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ДПА у Волинській області звернувся з позовом до суду
про стягнення з відповідача - ДП “Тростянецький спиртовий завод»
120391,12 грн. на депозитний рахунок позивача, посилаючись на
те, що дані кошти були перераховані відповідачу помилково.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.04.2002
р. по справі № 46/9-35 (суддя Балтак О.) у задоволенні позовних
вимог ДПА у Волинській області було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2002 р. у справі № 46/9-35 (судді Фролова Г.М., Бакуліна
С.В., Полянський А.Г.), за апеляційною скаргою ДПА у Волинській
області, рішення господарського суду Вінницької області від
04.04.2002 р. скасовано, та прийняте нове рішення, яким позов
ДПА у Волинській області задоволено, з ДП “Тростянецький
спиртовий завод» стягнуто на користь ДПА у Волинській області
120391,12 грн., державного мита за розгляд справи в місцевому
суді 1203,91 грн. та 601,95 грн. державного мита за розгляд
справи в апеляційному господарському суді.
В касаційній скарзі відповідач Державне підприємство
“Тростянецький спиртовий завод» просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2002 р. та
припинити провадження по даній справі, посилаючись на те, що
вона постановлена з неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, між
ДП “Тростянецький спиртовий завод» (продавець) та ВКК “Аякс»,
НВФ “Олвік” були укладені договори № 2.02/05 від 05.10.2000 р.,
№ 8.02./14 від 22.03.2001р. та № 28 від 8.02.2000 р. Відповідно
до зазначених договорів відповідач одержував кошти від
вищеназваних фірм як оплату за автоочищувач скла концентрований
“Геліос» та відвантажував дану продукцію фірмам ВКК “Аякс» та
НВФ “Олвік”, з попереднім переадресуванням для розфасування ПФ
“Міранда” /м. Луцьк. б-р Дружби народів, 7/76/.
25.05.2000 р. прокуратурою м. Луцька було порушено кримінальну
справу 55-094-00 за ст. 148 КК України відносно посадових осіб
ПФ “Міранда” по факту реалізації технічного спирту.
По даній кримінальній справі 18.05.2000 р. була винесена
постанова про приєднання до матеріалів справі в якості речових
доказів рідини синього кольору з характерним запахом спирту, яка
знаходилась у залізничній цистерні № 73992885, що була вилучена
згідно постанови і в подальшому реалізована.
Постановою начальника слідчого відділення податкової міліції
м. Луцька від 21.03.2001 р. кошти від реалізації автоочищувача
скла “Геліос» були повернуті відповідачу – Тростянецькому
спиртовому заводу, які йому були перераховані УДК у Волинській
обл. платіжним дорученням № 83668 в сумі 120391 грн.12 коп.
На підставі постанови заступника начальника МГВПМ ДПІ у
м. Луцьку “Про повернення грошових коштів” від 21.03.2001 р.,
платіжним дорученням ДПА у Волинській області № 111 від
23.03.2001 р. на розрахунковий рахунок № 2600118120004
Тростянецького спиртзаводу перераховані кошти в сумі 120391 грн.
12 коп.
Постановою начальника відділу нагляду за додержанням законності
органами внутрішніх справ і податкової міліції прокуратури
Волинської області від 08.06.2001 р., постанова від 21.03.2001
р. в частині повернення коштів на розрахунковий рахунок
Тростянецького спиртового заводу, була скасована.
05.07.2001 р. позивачем - ДПА у Волинській області виставлена
платіжна вимога № 1 про стягнення з відповідача - Тростянецького
спиртового заводу вищезазначеної суми на реєстраційний рахунок
№ 23120061400003 ДПА у Волинській області, яка повернута без
виконання в зв’язку із відсутністю у заводу коштів.
Позивач -ДПА у Волинській області 26.11.2001 р. надіслав до
відповідача претензію № 6435/10-009 “Про повернення помилково
перерахованих коштів», де пропонував помилково перераховані
кошти в сумі 120391 грн. 12 коп. повернути на реєстраційний
рахунок № 23120061400003 в УДК Волинської області, посилаючись
на те, що ці кошти отримані без законних підстав, а поскільки
відповідач претензію залишив без відповіді, то позивач звернувся
до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд Вінницької
обл. виходив з того, що виконання договорних зобов”язань між
Тростянецьким спиртовим заводом, ВКК “Аякс» та НВФ “Олвік”
здійснювалось відповідно до чинного законодавства і тому не
вбачається підстав щодо стягнення на користь позивача з
відповідача 120391 грн.12 коп.
Скасовуючи рішення господарського суду Вінницької обл. від від
4.04.2002 р. і задовольняючи позовні вимоги ДПА у Волинській
обл. Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що
згідно п. 3.2 договору між відповідачем та НВФ “Олвік»,
відвантаження автоочищувача скла “Геліос» здійснювалось
залізничними цистернами на умовах FCA, за яких відповідно до
“Інкотермс-90» право власності переходить після передачі товару,
очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника,
названого покупцем, у погодженому місці або пункті, а поскільки
продукція була передана перевізникові, знаходилась у залізничній
цистерні, то відповідно до п. 3.6 договору, то відповідач
втратив право власності на поставлену продукцію з моменту її
передачі перевізникові під відмітку в залізничній накладній.
Крім того, апеляційний суд виходив з того, що за цистерну
№ 73992885 автоочищувача скла “Геліос” ВВК “Аякс» з відповідачем
розрахувалась в повному обсязі і кошти за реалізовану продукцію
було повернуто особі, яка відповідно до договору та вимог закону
втратила право власності на цю продукцію, а відповідно і на
кошти вилучені від її реалізації, також апеляційний суд виходив
і з того, що позивач в договірних зобов”язаннях та у
зобов”язаннях, визначених законом з відповідачем не перебував і
тому одержання Тростянецьким спиртзаводом коштів з депозитного
рахунку ДПА у Волинській обл. є безпідставним.
Але з такими висновками як суду першої, так і апеляційної
інстанцій повністю погодитись не можна з огляду на наступне.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при розгляді справи,
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом, але ці вимоги закону при
розгляді даної справи господарським судом Вінницької обл. та
Київським апеляційним господарським судом належним чином
виконані не були.
Так, автоочищувач скла “Геліос» на суму 120391 грн.12коп. , який
був в послідуючому вилучений і реалізований в цистерні
№ 73992885, відповідачем відправлявся ВВК “Аякс» згідно договору
№ 28 від 8.02.2000 р.
Роблячи висновок, що відповідач втратив право власності на
продукцію і відповідно на кошти, вилучені від її реалізації в
сумі 120391 грн.12 коп. , апеляційний суд послався на умови
договору відповідача з НВФ “Олвік” № 2.02/05 від 5.10.2000 р.,
що не є предметом спору, і не дав ніякої оцінки умовам
договору№ 28 від 8.02.2000 р. відповідача з ВВК “Аякс”.
Крім того, судом не дано ніякої оцінки і не досліджені доводи
відповідача в тій частині, що автоочищувач скла “Геліос» за
договором № 28 від 8.02.2000р. на суму 120391грн.12
коп. відповідачем був вдруге відвантажений ВВК “Аякс» через ПФ
“Міранда», після вилучення податковою міліцією цистерни
№ 73992885 і тому дирекція спиртзаводу та
керівництво ВВК “Аякс» приймали міри до повернення вилученої
продукції, або її вартості Тростянецькому спиртзаводу, як
власнику.
За таких обставин рішення господарського суду Вінницької обл.
від 04.04.2002 р. по справі № 46/9-35 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 19.09.2002 р. по справі
№ 46/9-35 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним
обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню,
а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам і в залежності від
встановленого та вимог закону, постановити законне та
обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
–111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Тростинецький
спиртовий завод» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2002 р. по справі № 46/9-35 та рішення господарського суду
Вінницької області від 04.04.2002 р. скасувати, справу направити
на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Добролюбова Т.В.
Судді Дроботова Т.Б.
Ткаченко Н.Г.