ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 4/1727-37/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупруна В.Д.
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “Орто” ВАТ
судовому засіданні “Львівоблплодоовоч”
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 15.07.2002
у справі № 4/1727-37/142
господарського суду Львівської області
за позовом Дочірнього підприємства “Полігурт”
ВАТ “Львівоблплодоовоч”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Артикул”
про стягнення 41 000 грн.,
за участю представників сторін від :
позивача – Войнаровський О.В. за довіреністю
відповідача – Гунько Н.Ю. від 18.12.2002 № 44
Дерепа О.В. за довіреністю від 18.12.2002 № 45
Дочірнім підприємством “Полігурт” ВАТ “Львівоблплодовоч”,
правонаступником якого є ДП “Орто” ВАТ “Львівоблплодовоч”
про стягнення суми боргу в розмірі 41 000 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі накладної № 674
від 26.09.2001 відпущено товар на суму 100 000 грн.; який
отримано за довіреністю ЯДН № 294513 від 26.09.2002, часткова
передоплата проведена на суму 59 000 грн., різниця між загальною
сумою поставленого товару і передоплата становить 41 000 грн.
Сума не відшкодована, а отже відповідач зобов'язаний сплатити
заборгованість в сумі 41000 грн..
ТзОВ “Артикул” проти позову заперечував та подав зустрічний
позов на суму 100 000 грн., під час розгляду справи в порядку
ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
подано заяву про уточнення позовних вимог, та відповідно до ст.
217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
заявлено вимогу про
зарахування його боргу перед ДП “Полігурт” ВАТ
“Львівоблплодоовоч” на суму 41 000 грн. та стягння з останнього
на його користь залишку, що становить 59 000 грн..
Рішенням господарського суду Львівської області від 13-
14.06.2002 позов ДП “Полігурт” ВАТ
“Львівоблплодоовоч” задоволено та стягнуто з ТзОВ “Артикул” – 41
000 грн, а в задоволенні зустрічного позову ТзОВ “Артикул”
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.07.2002
зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, по
якому в позові ДП “Полігурт” ВАТ “Львівоблплодоовоч” про
стягнення 41 000 грн. відмовлено та задоволено зустрічний позов
про стягнення з ДП “Полігурт” ВАТ “Львівобл плодоовоч” 59 000
грн..
У касаційній скарзі ДП “Орто” ВАТ “Львівоблплодоовоч” ставиться
питання про скасування постанови Львівського апеляційного
господарського суду від 15.07.2002 та залишення в силі рішення
господарського суду Львівської області від 13-14.06.2002 у
справі № 4/1727-37/142.
В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального і процесуального права.
На думку заявника, в основу оскаржуваної постанови апеляційним
судом покладено документи, які є неналежним доказом, оскільки не
відповідають вимогам законодавства. Так, накладна № 10/25 від
17.10.2001 та довіреність серії ЯДЖ № 206479 від 16.10.2001, по
яких апеляційним господарським судом фактично визнано повернення
ТзОВ “Артикул” шкіряних товарів ДП “Полігурт” ВАТ
Львівоблплодоовоч, складені із порушенням наказу Мінстату
України № 92 від 21.06.1998 “Про затвердження типової форми
первинного обліку М.2 та наказу Мінфіну України № 88 від
24.05.1995 “Про затвердження Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку”.
В оригіналі довіреності серії ЯДЖ № 206479 від 16.10.2000
зроблено дописки способом, не передбаченим Положенням, що є
порушенням п. п. 2.10, 4.2 і 4.4 Положення.
Апеляційним господарським судом із порушенням ст.ст. 32, 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як
доказ повернення шкіряних товарів позивачу на суму 100 000 грн.
за накладною № 0125 від 17.10.2001, враховано письмову відповідь
колишнього директора позивача Бромецького С.Й. від 07.06.2002.
Між тим, на час розгляду справи Бромецький С.Й. був не є
посадовою особою і виступав як фізична особа.
Згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 34 Закону України “Про підприємства
в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
при приєднанні одного підприємства до
іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки
приєднаного підприємства.
При приєднанні ДП “Полігурт” ВАТ “Львівоблплодоовоч” до ДП
“Орто” ВАТ “Львівоблплодоовоч” – первинні документи ( угоди,
налкладні, доручення, рахунки), що стосується господарських
операцій між ДП “Полігурт” ВАТ “Львівоблплодоовоч” та ТзОВ
“Артикул” по поставці шкіряних товарів, ДП “Орто” ВАТ
“Львівоблплодоовоч” від ДП “Полігурт” ВАТ “Львівоблплодоовоч” не
отримувало.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права при прийнятті оспорюваного судового акта, а також
заслухавши представників сторін,
В С Т А Н О В И Л А :
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої
інстанції, що за накладною № 674 від 26.09.2001 позивач
відпустив відповідачу товар ( шкіру “каскад” та шкіряну
підкладку) на суму 100 000 грн..
Товар отримано представником від відповідача гр. Романишак С.В.
за довіреністю від 26.09.2001 серії ЯДН № 294513. Після
отримання товару відповідач оплатив його частково в сумі 59 000
грн..
Факт поставки на суму 100
000 грн. та проведення розрахунку на суму 59 000 грн. сторони не
заперечують.
Щодо зустрічного позову, то висновок місцевого господарського
суду ґрунтується на тому факту, що довіреність серії ЯДЖ №
206479 від 16.10.2001 та оригінал накладної № 10/25 від
17.10.2001 не можуть вважатися доказами повернення товару
відповідачем позивачу виходячи з того, що в довіреності серії
ЯДЖ № 2066479 від 16.10.2001 після її видачі зроблено дописки,
відсутні докази, що передбачено ст.ст. 234, 2341 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та відхилено пояснення колишнього
директора ДП “Полігурт” гр. Бромецького С.Й., оскільки на час
написання Бромецький С.Й. не є працівником позивача.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний
господарський суд виходив, зокрема, з того, що відповідач
здійснив проплату на суму 59 000 грн. платіжними дорученнями № №
229-233 та враховуючи факт повернення позивачу шкіри “каскад” та
шкіряної підкладки на суму 100 000 грн., з врахуванням
зарахування взаємних вимог на суму 41 000 грн., відповідно до
ст. 217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, залишок
заборгованості перед відповідачем по зустрічному позову складає
59 000 грн., який підлягає стягненню з ДП “Полігурт” ВАТ
“Львівоблплодоовоч”.
Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в постанові апеляційного суду не
наведено мотивів, за яких суд апеляційної інстанції не прийняв
доводи та встановлені місцевого господарського суду факти щодо
повернення товару відповідачем, не дано правової оцінки факту
дописки у довіреності серії ЯДЖ № 206479 від 16.10.2001,
датованої 17.10.2001, та не наведено доказів того, що товар по
зазначених документах отримано позивачем.
Апеляційним судом не взято до уваги, що на день винесення
постанови, розпорядженням Голови Жовківської районної державної
адміністрації від 08.07.2002 № 551 у зв'язку з реорганізацією –
скасовано державну реєстрацію ДП “Полігурт” ВАТ
“Львівоблплодоовоч ( згідно державного реєстру реєстраційний №
2328).
Відповідно до п. 5.2 Статуту ДП “Орто” ВАТ “Львівоблплодоовоч” –
підприємство є правонаступником, приєднаних до нього ДП
“Виробничий центр” ВАТ “Львівоблплодоовоч” та ДП “Полігурт” ВАТ
“Львівоблплодо овоч” в межах передаточних балансів.
Статтею 111-7 Кодексу передбачено, що переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі,
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої інстанції чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевірку
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи викладене, постановлені судовими інстанціями рішення
підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення
відповідача і вирішити спір у відповідності до вимог чинного
законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст.
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу ДП “Орто” ВАТ “Львівоблплодоовоч” за № 92 від
04.11.2002 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 13-14.06.2002
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.07.2002 у справі № 4/1727-37/142 скасувати, а справу передати
на новий розгляд господарському суду Львівської області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
С у д д і Б.Грек
М.Черкащенко