ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 25/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової адміністрації
судовому засіданні України
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17.10.2002
у справі № 25/206
господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Аура” Державної акціонерної
холдингової компанії “Артем”
до Державної податкової адміністрації
України
про зобов’язання надати остаточний
висновок,
за участю представників від:
позивача - Дубовик О.В. за довіреністю від 09.04.2002 № 74-
909
відповідача - Колісник В.І. за довіреністю від 10.06.2002 № 10-
2213/1342
ЗАТ “Аура” ДАХК “Артем” заявлено позов до ДПА України
про зобов’язання відповідача надати позитивний остаточний
висновок для отримання індивідуальної ліцензії на продовження
терміну розрахунків за зовнішньоекономічним договором
від 23.01.2001 №
643/07507802/002 з Федеральним державним унітарним підприємством
“Пермский завод им. С.М. Кирова” (РФ) за період з 20.08.2001 –
31.08.2001 на суму 6 059 840 рос. руб., з 20.08.2001 –
21.09.2001 на суму 727 262 рос. руб, з 03.09.2001 – 21.09.2001
на суму 133 400 рос. руб., з 18.09.2001 – 21.09.2001 на суму 1
060 000 рос. руб., оскільки ДПА України безпідставно відмовляє у
наданні такого висновку.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2002 (суддя
Муравйов О.В.) у справі № 25/206 позов задоволено, зобов’язано
ДПА України протягом 15 днів з моменту набрання рішенням суду
законної сили видати позитивний остаточний висновок для
отримання індивідуальної ліцензії на продовження терміну
розрахунків ЗАТ “Аура” ДАХК “Артем” за зовнішньоекономічним
договором від 23.01.2001 № 643/07507802/002 з Федеральним
державним унітарним підприємством “Пермский завод им. С.М.
Кирова” за період з 20.08.2001 – 31.08.2001 на суму 6 059 840
рос. руб., з 20.08.2001 – 21.09.2001 на суму 727 262 рос. руб, з
03.09.2001 – 21.09.2001 на суму 133 400 рос. руб., з 18.09.2001
– 21.09.2001 на суму 1 060 000 рос. руб., стягнуто з ДПА України
на користь позивача судові витрати в сумі 154 грн..
За результатами апеляційного провадження Київським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 17.10.2002
(головуючий – суддя Фролова Г.М., судді: Бакуліна С.В.,
Полянський А.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційну скаргу ДПА України – без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПА
України звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 17.10.2002 скасувати, а
провадження у даній справі – припинити.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДПА України посилається
на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права і стосується прав і
обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Так, з огляду на пункт 7 Порядку віднесення операцій резидентів
при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів
виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва,
оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних
виробів і товарів спеціального призначення, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1994 № 882
законодавцем чітко визначено, що ДПА України надається
остаточний, а не позитивний висновок безпосередньо Національному
банку України, а не позивачу. Таким чином, суд зобов’язаний був
залучити до участі у справі Національний банк України, оскільки
рішення господарського суду впливає на його обов’язки щодо
видання ліцензії.
Окрім того, судовими актами фактично зобов’язано ДПА України
виконати певні дії, а саме: видати позитивний остаточний
висновок, чим порушено ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, на думку відповідача, господарські суди першої та
апеляційної інстанції, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повинні були
припинити провадження у даній справі.
У відзиві ЗАТ “Аура” ДАХК “Артем” заперечує проти доводів,
викладених у касаційній скарзі. Так, на думку позивача,
залучення до участі у справі НБУ є недоречним, оскільки рішення
місцевого господарського суду ніяким чином не впливає на його
обов’язки щодо надання чи відмови у видачі індивідуальної
ліцензії, воно лише забезпечує захист прав і охоронюваних
законом інтересів позивача, тобто спонукає ДПА України виконати
обов’язки, покладені на неї постановою КМ України від 28.12.1994
№ 882 та видати остаточний висновок про можливість продовження
строків за зовнішньоекономічним договором, що в подальшому надає
позивачу можливість тільки звернутися до НБУ із відповідною
заявою.
Отже позивач вважає, що прийняті у справі судові акти є
законними.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судоми норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як з матеріалів справи вбачається і встановлено судами, між ЗАТ
“Аура” ДАХК “Артем” та Федеральним державним унітарним
підприємством “Пермский завод им. С.М. Кирова” (РФ) укладено
зовнішньоекономічний договір від 23.01.2001 № 643/07507802/002,
за яким останнє зобов’язується виробити та поставити позивачу
вироби на загальну суму 16 135 803 рос. руб.. Відповідно до п.
6.1 контракту оплата здійснюється в 3 етапи. Поставка згідно з
специфікацією № 1 (додаток № 1 до контракту) здійснюється
партіями у березні, червні та вересні 2001 р..
Отримання виробів від Федерального державного унітарного
підприємства “Пермский завод им. С.М. Кирова” відбувалося з
порушенням строків, передбачених ст. 1 Закону від 23.09.1994 №
185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Прострочка становила за період з 20.08.2001 – 31.08.2001 на суму
6 059 840 рос. руб., з 20.08.2001 – 21.09.2001 на суму 727 262
рос. руб, з 03.09.2001 – 21.09.2001 на суму 133 400 рос. руб., з
18.09.2001 – 21.09.2001 на суму 1 060 000 рос. руб., що не
заперечується сторонами.
ЗАТ “Аура” ДАХК “Артем” звернулося до відповідача з листом від
26.09.2001 № 1499-0811 з проханням надати висновок за
зовнішньоекономічним договором від 23.01.2001 №
643/07507802/002. Однак, листом від 24.10.2001 № 6816/6/22-2116
відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для
надання останньому індивідуальної ліцензії на продовження
термінів розрахунків за зазначеним контрактом, оскільки
недоотримання продукції, а також несвоєчасне її відвантаження
виникли у зв’язку із використанням виробником неякісної сировини
при виготовленні замовленої продукції.
В силу статті 6 Закону від 23.09.1994 № 185/94-ВР “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі
перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 Закону, в разі
виконання резидентами договорів виробничої кооперації,
консигнації, комплексного будівництва, оперативного і
фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і
товарів спеціального призначення НБУ може надавати індивідуальні
ліцензії.
Згідно з п. 5.2. Інструкції про порядок здійснення контролю і
отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженої постановою Правління НБУ № 136 від
24.03.1999 наявність остаточного висновку ДПА України є
обов'язковою умовою для отримання ліцензії на продовження
термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими
операціями.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що згідно пункту
7 Порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними
зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої
кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного
та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і
товарів спеціального призначення, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.1994 № 882 законодавцем
визначено, що ДПА України надається остаточний, а не позитивний
висновок безпосередньо Національному банку України, а не
позивачу. Колегія суддів вважає, що за таких обставин в судових
актах слід було обговорити питання щодо доцільності залучення до
участі у справі Національного банку України, оскільки рішення
господарського суду впливає на його обов’язки щодо видання
індивідуальної ліцензії.
Окрім того, враховуючи ту обставину, що ЗАТ “Аура” ДАХК “Артем”
заявлено позовну вимогу про зобов’язання ДПА України надати саме
позитивний остаточний висновок для отримання індивідуальної
ліцензії на продовження терміну розрахунків за
зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2001 №
643/07507802/002, місцевому господарському суду слід
враховувати, що зазначеними судовими актами фактично зобов’язано
ДПА України виконати певні дії, а саме: видати позитивний
остаточний висновок. За таких обставин, суду слід було звернути
особливу увагу та визначити чи відповідає за своїм змістом
заявлена позовна вимога матеріально-правовому способу захисту
порушеного права. Для цього суду необхідно більш ретельно
проаналізувати суть позовних вимог через призму статей 1, 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на пункт 3 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права
є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо
господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується
прав та обов’язків осіб, які не були залучені до участі у
справі.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 17.10.2002 та рішення господарського суду м. Києва від
17.05.2002 у справі № 25/206 підлягають скасуванню, оскільки
прийняті з порушенням норм процесуального права.
Згідно частини 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Разом з цим, відповідно до частини 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 108, п. 3 ст. 111-9,
п. 3 ст. 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України
від 15.11.2002 № 10-2213/206 – задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.10.2002 та рішення господарського суду м. Києва від
17.05.2002 у даній справі скасувати, а справу № 25/206 передати
на розгляд господарському суду м. Києва.
Головуючий - суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко