ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 25/148
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Грека Б.М.
суддів: Черкащенка М.М.,
Чупруна В.Д. (доповідача у справі)
розглянувши у акціонерного товариства закритого типу
відкритому судовому “Мрамор”
засіданні касаційну від 14.11.2002 р. № 540
скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду
від 15.10.2002 р.
у справі № 25/148
господарського суду Донецької області
за позовом акціонерного товариства закритого типу
“Мрамор”
до 1. Державної податкової інспекції в
Амвросіївському районі Донецької області
третя особа 2. Відділення Державного казначейства в
Амвросіївському районі Донецької області
Управління Державного казначейства в
Донецькій області
про стягнення 55720 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Конарєва Г.С. (дов.№ 78 від 17.12.2002 р.)
від відповідача не з’явились
від третьої особи не з’явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2002
року (а.с.61-62) позовні вимоги АТЗТ “Мрамор” до відділення
Держказначейства в Амвросіївському районі та Державної
податкової інспекції в Амвросіївському районі в частині
стягнення з відділення Держказначейства в Амвросіївському районі
надмірно сплаченої суми ПДВА у розмірі 55720 грн. задоволено.
Зобов’язано повернути з державного бюджету на користь АТЗТ
“Мрамор” 55720 грн. – суми відшкодування з ПДВ. У задоволені
позовних вимог в частині зобов’язання державної податкової
інспекції поновити переплату з ПДВ у розмірі 55720 грн. на
картках особових рахунків до моменту одержання суми на поточний
рахунок в ДОД АППБ “Аваль” – відмовити.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.10.2002 р. рішення господарського суду Донецької області від
03.06.2002 року скасовано (а.с.80-82). Акціонерному товариству
закритого типу “Мрамор” в позові про стягнення з відділення
Держказначейства в Амвросіївському районі суми 55720 грн. –
відмовлено. Провадження у справі в частині зобов’язання ДПІ
Амвросіївського району про поновлення переплати суми 55720 грн.
на картках лицевих рахунків – припинити.
Акціонерне товариство закритого типу “Мрамор” звернулось з
касаційною скаргою, оскільки вважає, що апеляційний суд
припустився порушень вимог пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до
якого бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику
податків здійснюється територіальними органами Держказначейства
України, тому на виконання ст. 161 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
відділення державного казначейства Амвросієївського
району повинно виконати свої зобов’язання в частині повернення
касатору податку на додану вартість на суму 55720 грн.. Оскільки
вказана сума на адресу касатора не надійшла і відповідно не була
зарахована на його розрахунковий рахунок, касатор вважає, що
відділення державного казначейства Амвросієївського району не
виконало своїх зобов’язань, тому вказана сума має бути повернута
касатору в повному обсязі.
Вищий господарський суд України дослідивши матеріали справи і
заслухавши представника позивача,
В С Т А Н О В И В:
За результатами діяльності акціонерного товариства закритого
типу “Мрамор” виникло від’ємне значення суми податку на додану
вартість на загальну суму 116447 грн., яка підлягає поверненню з
державного бюджету.
Обов’язок і порядок сплати ПДВ повернення бюджетної
заборгованості та її відшкодування, а також обов’язок
нарахування відсотків у разі їх виникнення такої заборгованості
визначені Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування бюджетної
заборгованості повинно здійснюватись шляхом перерахування її сум
на рахунок платника ПДВ упродовж місяця, що настає після подання
податкової декларації. Підставою для отримання відшкодування є
тільки дані податкової декларації за звітний період.
Судом апеляційної інстанції доведено правомірність дій Державною
податковою інспекцією в Амвросіївському районі та відділенням
державного казначейства в Амвросіївському районі щодо виконання
вимог законодавства в частині відшкодування податку на додану
вартість акціонерному товариству закритого типу “Мрамор”.
Так, Державною податковою інспекцією в Амвросіївському районі
видані висновки: № 1 на суму 28447 грн. та № 2 від 26.06.2001
року на суму 88000 грн. для проведення відшкодування податкових
платежів акціонерному товариству закритого типу “Мрамор”.
Відповідно до зазначених висновків, відділенням державного
казначейства в Амвросіївському районі проведено операції по
відшкодуванню податку на додану вартість, а саме до АК АПБ
“Україна” направлені платіжні доручення № 16 від 14.02.2001 року
на суму 28447 грн. та № 24 від 27.02.2001 року на суму 88000
грн. (а.с.22,23).
За результатами проведених операцій, акціонерне товариство
закритого типу “Мрамор” отримало бюджетне відшкодування податку
на додану вартість у сумі 60727 грн., що не заперечується
позивачем. Залишок недотриманих коштів складає суму 55720 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведені звірки
розрахунків з бюджетом станом на 01.11.2001 року між позивачем
та Державною податковою інспекцією в Амвросіївському районі
встановлено, що загальна сума відшкодування є такою, що
відшкодовано, тобто зобов’язання виконано в повному обсязі
(а.с.14).
Разом з тим, позивачем не отримано бюджетне відшкодування
податку на додану вартість на суму 55720 грн., яке фактично не
зараховано АК АПБ “Україна” на рахунок акціонерне товариство
закритого типу “Мрамор”.
У позовній заяві акціонерне товариство закритого типу Мрамор”
відповідачем у справі зазначило, окрім Державної податкової
інспекції в Амвросіївському районі, і відділення
Держказначейства в Амвросіївському районі, а також у якості
третьої особи - Управління Державного казначейства в
Донецькій області. Таке процесуальне положення було зазначене і
в цілому ряді процесуальних документів по справі, зокрема, в
ухвалі про порушення провадження у справі, не дивлячись на те,
що позовні вимоги щодо кожного з відповідачів не розмежовані, а
також відсутнє посилання на підстави їх солідарної
відповідальності.
Не дивлячись на це, кошти рішенням господарського суду,
повернуті з державного бюджету з рахунку відділення Державного
казначейства в Амвросіївському районі, та разом з тим, прийняте
рішення стягнути з реєстраційного рахунку Держбюджету через
Управління Державного казначейства в Донецькій області витрат по
сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Чинне законодавство не передбачає відшкодування (стягнення)
будь-яких сум не з відповідачів, а з третіх осіб. У той же час
судові витрати були покладені на Управління Державного
казначейства в Донецькій області. Таке рішення судом не
обґрунтоване.
Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування
платнику податку бюджетної заборгованості пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає стягнення бюджетної заборгованості судом за позовом
такого платника в будь-який момент після несвоєчасного
відшкодування зайво сплачених податків. Разом з тим, позов
заявлено про повернення згаданих коштів, а задоволено судом –
про відшкодування.
Таким чином, рішення господарського суду Донецької області та
постанова Донецького апеляційного господарського суду не
відповідають вимогам діючого законодавства.
Судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної
оцінки обставинам у справі, у сукупності та відповідності нормам
матеріального і процесуального права, що стало підставою для
ухвалення незаконних рішення та постанови, не враховано
суперечна правова позиція позивача, дійсність його вимог.
Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та
направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід всебічно і повно з’ясувати
наведені вище обставини справи і об’єктивно оцінити докази, що
мають значення для справи і вирішення спору по суті, та прийняти
на підставі чинного законодавства нове рішення або ухвалу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу
“Мрамор” від 14.11.2002 р. № 540 у справі № 25/148
господарського суду Донецької області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2002
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 15.10.2002 року у справі № 25/148 скасувати.
3. Матеріали справи № 25/148 направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий Б.Грек
Судді М. Черкащенко
В. Чупрун