ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 25/1390
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Грека Б.М.
суддів: Черкащенка М.М.,
Чупруна В.Д. (доповідача у справі)
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Шевченківському районі м. Києва від
засіданні касаційну 01.11.2002 р. № 3046/9/10-113
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду
від 09.10.2002 р.
у справі № 25/1390
господарського суду Міста Києва
за позовом ТОВ “Київський годинниковий завод”
Державної податкової інспекції у
до Шевченківському
районі м. Києва
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Негода Є.В. (дов.№ 504041012 від 04.10.02
р.)
від відповідача Попова І.В. (дов.№ 238/9/10-020 від
07.02.02 р.)
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2001 р.
(а.с.60-63) позов задоволено. Рішення Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва
№ 1922/15-02/27277725/7991/10/62 від 18.09.2001 р. визнане
недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.10.2002 р. (а.с.81-83) зазначене рішення залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою, оскільки вважає, що постанова
Київського апеляційного господарського суду прийнята з порушень
норм матеріального права, а саме пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вищий господарський суд України, дослідивши матеріали справи,
проаналізував правильність застосування судом норм чинного
законодавства, заслухавши представників сторін,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
здійснила перевірку своєчасності і повноти розрахунків з
бюджетом з боку товариства з обмеженою відповідальністю
“Київський годинниковий”, про що склала акт від 17.09.2001 р.
(а.с.6). Під час перевірки виявлені порушення п. 7.7.1 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у
зв’язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи
банку, при терміні сплати 20.08.2001 року, фактично сплачено
27.08.2001 р..
За результатами перевірки Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва на підставі рішення
№ 1922/15-02/27277725/7991/10/62 від 18.09.2001 року застосувала
до товариства з обмеженою відповідальністю “Київський
годинниковий” штрафні санкції на загальну суму 4156 грн.33 коп.
Місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю
“Київський годинниковий”, сплативши відповідну суму податкового
зобов’язання на календарну дату 27.08.2001р. не допустило
порушення строків сплати його сплати, оскільки підпунктом 5.3.1
пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлюється 10-денний строк
сплати податкового зобов’язання з дня закінчення граничного
строку для подання податкової декларації.
Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення
виходив з того, що диспозиція пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає застосування передбаченої у цій нормі
відповідальності при наявності факту порушення строків сплати
узгодженої суми податкового зобов’язання, визначених у пп. 5.3.1
п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону. Отже, відповідальність за
порушення строків, встановлених іншими законами за пп. 17.1.7
п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону не може бути застосована за
відсутності складу правопорушення.
При цьому, посилання відповідача на наявність іншого строку
сплати ПДВ, передбаченого пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у кореспонденції
з п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визнані судом як недостатні з наступних
підстав:
- по-перше, відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення пп. 7.7.1
п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
застосовуватись не можуть;
- по-друге, якщо в іншому законі не передбачені інші і відмінні
від Закону України № 2181-ІІ строки сплати податкових або інших
обов’язкових платежів до держбюджету, то у цьому іншому законі
повинна бути і відсильна правова норма про застосування
відповідальності відповідно до ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення таких
інших строків, що в даному випадку відсутнє;
- по-третє, у зв’язку з правовою неузгодженістю пп. 7.7.1 п. 7.7
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп.
5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо строків сплати
податкового зобов’язання, слід вважати відсутнім факт
порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання
платником ПДВ в даному випадку та наявність підстав
для застосування до позивача штрафних санкцій за спірним рішенням
ДПІ.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Закон України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
– є
спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок
погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами з податків,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами.
Виходячи із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
строки погашення
податкового зобов’язання з усіх видів податків уніфіковані і
настають упродовж десяти календарних днів, наступних за останнім
днем відповідного граничного строку подачі податкової
декларації. При цьому, термін “податкове зобов’язання” вжитий у
значенні зобов’язання платника податків сплатити до бюджету
відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим
Законом або іншими законами України. Розуміння цього припису, як
посилання на строки сплати податку встановлені Законом України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є помилковим,
оскільки не випливає з тексту Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. У разі застосування
відповідного закону з питань оподаткування це визначається у
тексті Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене свідчить про відсутність з боку позивача порушення
терміну сплати податку, встановленого Законом України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а відтак і про
відсутність правових підстав для нарахування штрафу,
запровадженого приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
вказаного Закону за затримку сплати узгодженої суми податку до
30 днів після, граничного строку сплати податкового
зобов’язання, визначеного саме цим Законом.
Відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
прямо передбачено, що
закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить
нормам даного Закону.
За таких обставин, товариство з обмеженою відповідальністю
“Київський годинниковий завод”, сплативши відповідну суму
податкового зобов’язання на календарні дати, що припадають на
27.08 не допустило порушення строків його сплати.
Таким чином, апеляційним господарським судом правильно
застосовано норми матеріального і процесуального права, а також
дана вірна юридична оцінка обставинам справи. Підстав для
скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва від 01.11.2002 р.
№ 3046/9/10-113 у справі № 25/1390 господарського суду міста
Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.10.2002 р. в зазначеній справі залишити без змін.
Головуючий Б.Грек
Судді М..Черкащенко
В.Чупрун