ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 2/123
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Вижницькому районі Чернівецької
касаційну скаргу області
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 30.05.2002
у справі № 2/123
господарського суду Чернівецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Берегометський лісокомбінат”
до Державної податкової інспекції у
Вижницькому районі Чернівецької
області
про стягнення 70660 грн.
за участю представників сторін від :
позивача – не з’явилися
відповідача – Шандро К.Д. за довіреністю від 17.12.2002
ВАТ “Берегометський лісокомбінат” звернулось до ДПІ у
Вижницькому районі
про спонукання до повернення з бюджету 70 660
грн., які стягнуті на підставі платіжної вимоги від 28.01.2002 №
9.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору про перевід
боргу ТзОВ “Берегометська лісова компанія” на підставі
платіжного доручення № 50 від 01.02.2002 перераховано на
р/рахунок ВАТ “Берегометський лісокомбінат” 100 000 грн., які
мали цільове призначення для погашення заборгованості по
заробітній платі працівників ВАТ “Берегометський лісокомбінат”.
Проте, всупереч цільовому призначенню коштів, ДПІ у Вижницькому
районі, по платіжній вимозі № 9 від 28.01.2002 списала з
р/рахунку ВАТ “Берегометський лісокомбінат” 70 660 грн. на
погашення податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.04.2002
у справі № 2/123 (заступник голови суду І.В. Скрипничук) позовні
вимоги задоволено та повернуто з бюджету на користь ВАТ
“Берегометський лісокомбінат” заборгованості 70 660 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.05.2002 (судді: Т.С. Процик, Н.А. Галушко, Я.О. Юрченко)
зазначене рішення залишено без змін.
ДПІ у Вижницькому районі з зазначеним рішенням господарського
суду Чернівецької області та постановою Львівського апеляційного
господарського суд не погоджується та вважає, що в судових актах
невірно застосовано положення ст. 1 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника та визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В судових актах не взято до уваги те, що ухвалою від 11.05.2001
судом встановлені майнові вимоги ДПІ у Вижницькому районі в сумі
468246,86 грн. до введення мораторію, які розстрочено у
відповідності до пп. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно укладеної
мирової угоди, а списана сума 70 659,95 грн. в погашення
податкової заборгованості по ПДВ не визнана господарським судом.
Заслухавши представника від відповідача, який підтримав
касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлених обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
господарського суду та постанові апеляційного суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів – це
зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань
щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та
зупинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов’язань,
застосованих до прийняття рішення при введенні мораторію.
Про введення мораторію зазначається в ухвалі про порушення
справи про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судових
актах, що ДПІ у Вижницькому районі на підставі платіжної вимоги
№ 9 від 28.01.2002, з р/рахунку ВАТ “Берегометський
лісокомбінат” з.02.2002 року з р/рахунку списано 70659, 95 грн.
як податковий борг по податку на додану вартість.
Виходячи з факту списання коштів ВАТ “Берегометський
лісокомбінат” на погашення заборгованості по заробітній платі
працівників в судових актах зроблено висновок про правомірність
такого списання. В підтвердження обґрунтованості даного висновку
зазначається, що ВАТ “Берегометський лісокомбінат” знаходиться в
процесі санації у відповідності до Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Проте, у даній справі та зокрема в судових актах відсутні дані
та докази того, що відносно ВАТ “Берегометський лісокомбінат”
порушено справу про банкрутство, докази введення процедури
санації та інші документи, які б стверджували факт банкрутства
ВАТ “Берегометський лісокомбінат”.
Колегія суддів вважає, що для застосування приписів мораторію
відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
надати правову
оцінку п. 6 ст. 12 Закону. Оскільки ключовим питанням,
розповсюдження чи не розповсюдження мораторію є дата виникнення
зобов’язання, а не дата на який термін припадає виконання
зобов’язання.
За таких обставин, в судових актах відсутня правова оцінка з
аналізом матеріалів по справ.
За змістом рішення господарського суду – ДПІ у Вижницькому
районі слід повернути з бюджету на користь заявника кошти в сумі
70 660 грн., між тим судових актах не враховано, що управління
наявними коштами Державного бюджету України здійснюють органи
Державного казначейства та їх підрозділи, а не ДПІ.
Частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим
господарським судом позовним матеріалам такою, що не відповідає
фактичним обставинам та чинному законодавству, що зумовлює
скасування, прийнятого ним рішення і направлення справи на новий
розгляд для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в
судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись Законом.
Зокрема, обов’язковому дослідженню підлягають питання стосовно
того, чи позовна заява підписана особою, яка має право її
підписувати, чи порушена справа про банкрутство щодо позивача та
правові наслідки здійснення процедури банкрутства (з долученням
до справи процесуальних документів про банкрутство заявника).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-
11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому
районі Чернівецької області від 19.11.2002 за № 4456/10/10-010
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Чернівецької області від
02.04.2002 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 30.05.2002 у справі № 2/123 скасувати, а справу
передати на новий розгляд господарському суду Чернівецької
області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
С у д д і: Б.Грек
М.Черкащенко