ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 2-4/4547
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представника
Державної податкової
інспекції у Бахчисарайському Бєльської Н.В.,
районі Автономної Республіки
Крим
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
23.05.2002р.
по справі № 2-4/4547
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Бахчисарайський райагрохім” (далі
за текстом: ВАТ “Бахчисарайський
райагрохім”)
до Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим (далі за текстом:
ДПІ у Бахчисарайському районі)
Про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.04.2000р. (суддя Бєлоглазова І.К.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.06.2002 (судді Фенько Т.П. , Голик В.С., Черткова І.В.),
визнано недійсним рішення ДПІ У Бахчисарайському районі
№ 3237/23-01/05489655/3221 від 27.06.2001 в частині
донарахування ПДВ у сумі 31525,09 грн., застосуванні штрафних
санкцій по ПДВ у сумі 7881,26 грн. і нарахуванні пені по
зовнішньоекономічній діяльності у сумі 3986,51 грн. з посиланням
на ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність”, п. 4 ст. 3 Закону України “Про регулювання
товарообмінних (бартерних) операцій в області
зовнішньоекономічної діяльності”.
Оскаржуючи висновки, викладені в постанові та рішенні суду, з
мотивів неправильного застосування ст. 4 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, відповідач у касаційній скарзі
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та
прийняти нове рішення про відмову в позові.
Позивач не скористався процесуальним правом сторони на участь у
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи і
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що відповідачем не була включена в податковий
кредит і не враховувалась при визначенні суми податку, що
підлягає сплаті, сума податку на додану вартість 17 881,25 грн.
по податковій накладній № 968/1 від 24.09.1998, згідно якої
позивач отримав від ТОВ “Система-М” амофос на суму 107 287,50
грн., в тому числі ПДВ 17 881,25 грн.
За поставку ТОВ “Система-М” амофосу по договору № 05/01 від
05.01.1998 позивач розрахувався шляхом проведення взаємозаліку
на суму 21987,60 грн. за поставку вина, сума 108500 грн.
оплачена векселем № 613240434141 від 17.03.1999. Сума ПДВ 17
881,25 грн. не була включена в податковий кредит, так як
зазначена податкова накладна не була надана відповідачу при
перевірці.
Оскільки датою виникнення права платника податку на податковий
кредит для бартерної (товарообмінної операції) вважається дата
здійснення заключної (балансуючої) операції, яка відбулася після
першої з подій, обумовлених п/п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997,а, отже, сума податку на додану
вартість у розмірі 17 881,25 грн. повинна бути включена в
податковий кредит в І кварталі 1999р., і на цю ж суму повинна
бути зменшена сума ПДВ, донарахована позивачу за 1999р., суди
попередніх інстанцій правомірно прийшли до висновку, що рішення
ДПІ у Бахчисарайському районі № 3237/23-01/05489655/3221 від
27.06.2001 в частині донарахування ПДВ у сумі 31525,09 грн.(6
698,14 грн. + 6 945,70 грн. + 17 881,25 грн.) правомірно визнано
таким, що протирічить ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також визнано необгрунтованим
і застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість у
сумі 7 881,26 грн..
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також
встановлено, що на підставі Контракту купівлі-продажу № 150/82
від 15.07.1999 між ЗАТ “Каспійгаз” та ВАТ “Бахчисарайський
райагрохім” та додатків до нього позивач в рахунок оплати за
раніше отриману сірку передав ЗАТ “Каспійгаз” м. Астрахань по
рахунку № 17 від 29.08.2000 десять путівок в пансіонат
“Лукоморье” на загальну суму 3 986,51 грн., за що відповідачем,
який вважав це експортом послуг, на підставі п. 4 ст. 3 Закону
України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в
галузі зовнішньоекономічної діяльності” нарахована позивачу пеня
по зовнішньоекономічній діяльності в сумі 3 986,51 грн. за
неподання ним органам державної податкової інспекції протягом
п’яти робочих днів з дня підписання акта чи іншого документу, що
підтверджує виконання робіт чи надання послуг, інформації про
факт здійснення експорту останніх.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про туризм” туристичні
послуги – це послуги суб’єктів туристичної діяльності щодо
розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного
обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту
побуту, розваг, тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;
туристичний ваучер (путівка) – це документ, що підтверджує
статус особи, як туриста, оплату послуг чи їх гарантію і є
підставою для отримання туристом туристичних послуг..
До того ж, експорт робіт (послуг) передбачає використання їх
результатів за межами митної території України.
Оскільки ЗАТ “Бахчисарайський райагрохім”, як встановлено судами
попередніх інстанцій, не надавав туристичних послуг і не
виконував робіт для нерезидента, а тобто не повинен був складати
акт чи інший документ про факт такого експорту, а бухгалтерський
рахунок не є таким документом, суди правомірно дійшли висновку
про відсутність у ДПІ Бахчисарайського району підстав для
нарахування пені за ненадання чи несвоєчасне надання позивачем
інформації в державну податкову службу про здійснення експортної
операції.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального
права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.06.2002р. по справі № 2-4/4547-2002 – без змін.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і О.Глос
Г.Жаботина