ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2002       	                         Справа N 12/191

                             м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Дерепи В.І.

суддів :                     Козир Т.П.

                             Семчук В.В.

за участю повноважних представників:

позивача –

відповідача –

3-ї особи

розглянувши у відкритому     Херсонського обласного відділення

судовому засіданні           ФУСЗІ

касаційну скаргу

на постанову                 від 17.09.2002 року

у справі                     № 12/191

Одеського апеляційного господарського суду

за позовом                   Херсонського обласного відділення

                             ФУСЗІ

до                           ВАТ “Зооветпромпостач”

про                          стягнення 2907 грн. 84 коп.

В  травні  2002  року  позивач звернувся до господарського  суду

Херсонської  області  з  позовом до  відповідача  про  стягнення

2907,84  грн.,  посилаючись на те, що  останній,  не  здійснивши

працевлаштування  інвалідів,  не перерахував  цільові  кошти  на

створення робочих місць для інвалідів.

Рішення  господарського  суду Херсонської  області  від  27.06.-

12.07.2002 позов задоволено частково в сумі 1453,92 грн.

Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

17.09.2002   року  рішення  господарського  суду  скасовано,   а

провадження по справі припинено.

У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову

апеляційної  інстанції, оскільки вона прийнята при неправильному

застосуванні норм матеріального права.

Заслухавши   пояснення  представників  відповідача,  перевіривши

матеріали  справи та на підставі встановлених  в  ній  фактичних

обставин,  проаналізувавши правильність застосування апеляційним

господарським  судом при прийнятті оскаржуваної  постанови  норм

матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає до

задоволення з таких підстав.

Як  вбачається  з матеріалів справи, розпорядженням  виконавчого

комітету  Дніпровської районної ради від 4.02.2000  №  25-р,  на

підставі  Закону  України  “Про  основи  соціальної  захищеності

інвалідів  в  Україні” ( 875-12 ) (875-12)
         ( 875-12  ) (875-12)
          (в  редакції  від

21.03.91  з  наступними змінами), відповідачу  було  встановлено

норматив   робочих  місць  для  працевлаштування   інвалідів   в

кількості   2   чоловік,  що  становило  4  відсотки   загальної

чисельності працюючих станом на 1.01.2000.

Зазначений норматив відповідачем не виконаний, створено  лише  1

робоче місце.

За  таких  обставин суд вважає, що господарський суд Херсонської

області   правильно   прийшов   до   висновку,   що   відповідач

зобов’язаний   внести   платежі   в   розмірі   середньомісячної

заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце

для працевлаштування інвалідів.

Рішення  господарського  суду  відповідає  обставинам  справи  і

вимогам   Закону,   що   діяв   на   момент   виникнення   даних

правовідносин.

Проте  з висновками апеляційної інстанції погодитись не можна  з

наступних підстав.

Суд  вважає,  що  застосування апеляційним судом  при  перегляді

рішення господарського суду ст.ст. 19, 20 Закону України №  875-

12,  посилання  на порядок сплати підприємствами  (об’єднаннями)

установами та організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду

соціального   захисту   інвалідів,   акумуляції,    обліку    та

використання  цих  коштів, що затверджений  постановою  Кабінету

Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 є помилковими,  оскільки

ці правові норми набрали чинності після виникнення зобов’язань у

відповідача і не можуть врегульовувати спірні правовідносини, що

є  предметом дослідження в даному позовному провадженні, так  як

згідно  ст.  58  Конституції України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  не  мають

зворотньої сили в часі.

Не  можна  погодитись і з висновками апеляційної інстанції  щодо

відсутності    порядку   та   термінів   перерахування    коштів

підприємствами   до   відділень  Фонду,  до  моменту   прийняття

Кабінетом Міністрів України постанови № 1767, так як в період  з

2.08.99  по  4.04.2002 порядок їх сплати визначався  Інструкцією

“Про  порядок  надходження,  обліку і  витрачення  коштів  Фонду

України   соціального   захисту   інвалідів”,   що   затверджена

Міністерством    фінансів    України,    Державною    податковою

адміністрацією   України   від   02.08.99   №   130/171/398    і

зареєстрованою  в  Міністерстві юстиції  України  1.09.99  за  №

592/3885. Згідно п. 6.3 Інструкції, відділення Фонду мають право

звертатися до арбітражного (господарського) суду з позовами  про

примусове стягнення коштів з підприємств у разі їх ухилення  від

виконання вимог цієї Інструкції.

Враховуючи   наведене  суд  вважає,  що  постанова   апеляційної

інстанції, як постановлена з порушенням норм матеріального права

не  може  залишатись без змін і підлягає скасуванню,  а  рішення

господарського  суду Херсонської області – залишенню  без  змін,

оскільки останнє відповідає вимогам Закону.

Доводи  відповідача, викладені в касаційній  скарзі  суд  вважає

необгрунтованими,  так як вони не відповідають  вимогам  діючого

законодавства на момент виникнення спірних правовідносин.

На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

17.09.2002 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення  господарського суду Херсонської області  від  27.06.  –

12.07.2002 залишити без змін.

Головуючий, суддя      Дерепа В.І.

С у д д і:             Козир Т.П

                       Семчук В.В.