ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 11/181
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Жаботиної Г.В., Глос О.І.,
розглянувши з участю товариства з обмеженою
представника відповідальністю “Вітмет” -
Потапенка Б.П.
касаційну скаргу управління Державного казначейства
по Херсонській області
на постанову від 26.06.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 11/181
за позовом ТОВ “Вітмет”
до - ДПІ у м. Херсоні,
- ТОВ “Олімп”,
- державного підприємства “Херсонський
річковий порт”,
- управління Державного казначейства
по Херсонській області
Про стягнення 223970,29 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2002
(суддя Чернявський В.В.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2002 (судді
Бойко Л.І., Величко Т.А., Жукова А.М.), позов задоволено:
управління Державного казначейства по Херсонській області
зобов’язано відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів
223970,29 грн. шкоди, заподіяної державною податковою інспекцією
у м. Херсоні.
В позові до ТОВ “Олімп” і ДП “Херсонський річковий порт”
відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ДПІ у м. Хесрсоні протиправно
вилучила у позивача 555,413 т металобрухту вартістю 223970,29
грн., який був проданий із зарахуванням до бюджету грошових
коштів, отриманих від реалізації, в сумі 130446,51 грн. Висновки
суду обгрунтовані посиланням на ст. 13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та на пункт 44
Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації
конфіскованого, безгосподарного майна, що за правом спадкоємства
перейшло у власність держави, затвердженої наказом Міністерства
фінансів України та ГДПІ України від 08.06.93 № 20.
В касаційній скарзі управління Державного казначейства по
Херсонській області просить змінити постановлені по справі
судові рішення, стягнувши 93503,78 грн. різниці між розміром
шкоди, завданої позивачем, і грошовою сумою, яка поступила в
бюджет від реалізації вилученого у позивача металобрухту, з ДПІ
у м. Херсоні, з вини працівників якої завдана шкода. При цьому
відповідач посилається на порушення місцевим і апеляційним судом
частини 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, Закону
України “Про Державний бюджет України на 2002 рік”, ст. 13
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
та ст. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає її необгрунтованою,
зазначаючи, що відсутність законодавчого регулювання порядку
відшкодування шкоди, завданої юридичній особі неправомірними
діями органів державного управління, не позбавляє права
юридичної особи на відшкодування шкоди відповідно до ст. 56
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Відповідачі не реалізували процесуальне право сторони в
господарській справі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши заперечення представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до протоколу від
14.06.2001 посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ у
м. Херсоні було вилучено 1905 тонн металобрухту, що належав ТОВ
“Вітмет”. Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від
17.07.2001 директора ТОВ “Вітмет” Остапця В.М. було притягнуто
до адміністративної відповідальності по ст. 16410 Кодексу
України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в
розмірі 340 грн. з конфіскацією безпосереднього об’єкту
правопорушення – 1905 тонн металобрухту вартістю 208 грн. за 1
тонну, без врахування ПДВ, а в разі відсутності металобрухту -
стягнення його вартості.
На виконання цієї постанови розпорядженням першого заступника
начальника ДПІ у м. Херсоні від 18.07.2001 № 70-р конфіскований
металобрухт у кількості 555,413 тонн був переданий для
реалізації Херсонському КЦ “Професіонал” по ціні 290 грн. без
ПДВ за 1 тонну.
Ціна реалізації була визначена комісією, створеною вказаним
розпорядженням, на підставі експертного висновку № 171 від
17.07.2001 оцінщика – приватного підприємства “Забудова”. За
результатами біржових торгів до бюджету було зараховано
130466,51 грн., виручених від продажу конфіскованого
металобрухту.
Постановою Голови Верховного Суду України від 05.02.2002
постанова Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.07.2001
р. була скасована, а провадження у справі закрите у зв’язку із
сплином строку притягнення Остапця В.М. до адміністративної
відповідальності за правопорушення, виявлене відповідно до
протоколу про адміністративне правопорушення від 18.06.2001 р.
Згідно постанови від 05.02.2002 суд незаконно застосував до
Остапця В.М. конфіскацію металобрухту, належного ТОВ “Вітмет”,
оскільки ст. 29 Кодексу України про адміністративні
правопорушення передбачає, що конфісковано може бути лише
предмет, який є в особистій власності порушника.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.02.2002
по справі № 1/57-0 за позовом ТОВ “Вітмет” до ДПІ у м. Херсоні
розпорядження першого заступника начальника ДПІ у м. Херсоні від
18.07.2001 № 70-Р визнано недійсним з посиланням, зокрема, на
перевищення податковою інспекцією наданих їй законом
повноважень, оскільки відповідно до Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та ст. 313 КУпАП
податкові органи не наділені повноваженнями виконувати постанови
суду про конфіскацію предмета, що є безпосереднім об’єктом
правопорушення.
Задовольняючи позов ТОВ “Вітмет” про стягнення 223970,20 грн.,
суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факт протиправного вилучення у
позивача 555,413 т металобрухту, як встановлений рішенням
господарського суду від 07.02.2002, є доведеним, у зв’язку з чим
дійшли висновку про заподіяння позивачу незаконними діями
працівників ДПІ у м. Херсоні шкоди у розмірі дійсної вартості
вилученого майна.
З таким висновком, однак, повністю погодитися не можна, оскільки
він зроблений без дотримання вимог частини 2 ст. 35 і ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обов’язковою умовою звільнення від доказування під час розгляду
господарської справи фактів, встановлених судом по іншій справі,
є один і той же суб’єктний склад сторін по цих справах. Це
правило, проте, судами попередніх інстанцій дотримано не було, а
наразі був визнаний доведеним факт, встановлений по
господарській справі з іншим складом сторін.
Предметом позову ТОВ “Вітмет” є відшкодування шкоди, заподіяної
незаконними діями державного органу управління. Згідно ст. 442
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за шкоду, заподіяну організаціям
незаконними діями державних і громадських організацій, а також
службових осіб при виконанні ними службових обов’язків у галузі
адміністративного управління, відповідальність настає в порядку,
встановленому законом. Як передбачено ст. 13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, збитки, завдані
неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової
служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного
бюджету.
Оскільки правовідношення, прав і обов’язків сторін в якому
стосується спір, виникло із зобов’язання внаслідок заподіяння
шкоди, предметом доказування по справі є заподіяння шкоди та її
розмір, протиправність дій (бездіяльності) службових осіб органу
державної податкової служби, наявність прямого і безпосереднього
причинного зв’язку між шкодою і цими діями, а також вини в
заподіянні шкоди.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на незаконне
вилучення з його власності металобрухту. Як було зазначено, таке
мало місце на виконання постанови суду від 17.07.2001 про
конфіскацію металобрухту, що в подальшому була скасована як
незаконна.
Відповідно до пункту 18 Порядку обліку, зберігання, оцінки
конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність
держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМ
України від 25.08.98 № 1340, у разі скасування рішення суду про
конфіскацію майна або рішення іншого органу про перехід його у
власність держави орган, у розпорядження якого воно надійшло,
повертає майно або його вартість відшкодовується власникові в
порядку, встановленому законодавством, у тому числі органами
Державного казначейства.
Згідно частини 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
Державне казначейство веде бухгалтерський облік всіх надходжень,
що належать Державному бюджету України, та здійснює повернення
коштів, що помилково або надміру зараховані до бюджету.
Беручи до уваги, що розмір шкоди, яку просить стягнути позивач,
перевищує грошову суму, що поступила в бюджет після реалізації
конфіскованого металобрухту, вирішення спору вимагає
встановлення обставин щодо того, чиї і які саме з точки зору
відповідності їх закону дії (бездіяльність) знаходяться в
прямому і безпосередньому причинному зв’язку із заподіяною
позивачеві шкодою. Суди ж попередніх інстанцій виходили з того,
що шкода позивачу була заподіяна діями службових осіб ДПІ у
м. Херсоні, не взявши при цьому до уваги, що примусовий продаж
металобрухту був здійснений на виконання постанови суду від
17.07.2001р.
Не можна вважати таким, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і висновок судів попередніх інстанцій щодо розміру
заподіяної позивачеві шкоди.
Так, визнаючи доведеними доводи позивача, що йому заподіяна
шкода в розмірі 223970,29 грн., місцевий і апеляційний суди
послалися на умови договору купівлі-продажу від 14.07.2001р.,
укладеного між позивачем і виробничо-комерційним підприємством
“Векта”, та умови реалізації позивачем металобрухту за
зовнішньоекономічним контрактом станом на 05.07.2001р.
Разом з тим, позивач стверджував, що предметом купівлі-продажу
за договором від 14.07.2001р. був інший металобрухт,
відвантажений ВКП “Векта” в м. Сімферополі.
За змістом статей 1 і 6 Закону України “Про металобрухт”
розрізняються різні види, стандарти та норми металобрухту.
З наявних у справі копії акту приймання-передачі до договору від
14.07.2001 та копії митної декларації від 05.07.2001 вбачається,
що предметом продажу був брухт та відходи чорних металів класу
З-А, тоді як в експертному висновку № 71 від 17.07.2001 щодо
вартості конфіскованого металобрухту зазначено, що такий
відноситься до класу 3-А і 5-А.
З врахуванням зазначеного є підстави вважати, що висновок судів
попередніх інстанцій про розмір заподіяної позивачу шкоди
зроблений без з’ясування всіх обставин справи.
Неповне встановлення місцевим і апеляційним судами обставин
справи, що є порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виключає
можливість висновку щодо правильного застосування норм
матеріального права при вирішенні спору, у зв’язку з чим
відповідно до частини 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і у
залежності від встановленого та у відповідності із законом
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу управління Державного казначейства по
Херсонській області задовольнити частково, скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2002,
рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2002
по справі № 11/181, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Херсонської області.
Головуючий Є.Усенко
Судді Г.Жаботина
О.Глос