ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 10/20НА
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Ткаченко Н.Г.
за участю представників Позивача Вороного В.С.,
Ковальчук Л.М., Завязуна С.М.
дов.1809.
розглянувши у відкритому Відповідача Розбицької Л.Й. д.№
судовому засіданні в м. 4581/10; Дмитрієвої С.О. д.№
Києві 4578/10; Мацієвського І.В. д.№
2522/10.
касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства “Коростишівський
кар’єр”
на постанову від 9.10.2002р.
Київського апеляційного Господарського суду
за позовом Відкритого акціонерного
товариства “Коростишівський
кар’єр”
до Коростишівської міжрайонної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення Коростишівської МДПІ від
12.02.2002 № 63/23- 03/00292445/593
14.03.2000 р. Відкритим акціонерним товариством
“Коростишівський кар’єр” заявлений позов про визнання недійсним
рішення Коростишівської МДПІ від 12.02.2002 № 63/23-
03/00292445/593 в частині донарахування позивачеві 61290 грн.
податку на прибуток за 4 квартал 1999 року, 2140,33 грн. податку
на додану вартість, застосування фінансових санкцій з податку на
прибуток у розмірі 36472,50 грн., фінансових санкцій з податку
на додану вартість в сумі 868,41 грн а також 3520 грн. за
здійснення торговельної діяльності без придбання торгового
патенту. Позовні вимоги мотивовані тим, що з боку товариства не
припущені порушення податкового законодавства за які до нього
застосовані фінансові санкції.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
29.07.2002р., що прийняте суддею Веденяпіним О.А., позовні
вимоги про визнання недійсним рішення Коростишівської МДПІ від
12.02.2002 № 63/23-03/00292445/593 задоволені частково.
Оспорюване рішення податкової служби визнане недійсним в частині
донарахування 2140,33 грн. податку на додану вартість та 61290
грн. податку на прибуток, а також застосування фінансових
санкцій з податку на прибуток у розмірі 36472,50 грн., і 3520
грн. за здійснення торговельної діяльності без придбання
торгових патентів. В задоволенні решти позовних вимог щодо
визнання недійсним рішення відповідача в частині нарахування
868,41 грн штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ, відмовлено з огляду
на вимоги пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно яких штрафи не
застосовуються у разі самостійної сплати платником податків не
лише суми недоплати, а і 10 відсотків штрафу. Позивачем при
погашенні недоплати такий штраф не сплачений, зміни до
декларації не внесені. Рішення господарського суду в частині
задоволення позовних вимог мотивоване тим, що донарахування
позивачеві податку на прибуток є неправомірним з огляду на
вимоги підпункту 7.9.1. пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки
отримані позивачем у грудні 1999р. 700 тис. грн. не повинні
включатися до валового доходу підприємства цього періоду.
Стосовно донарахування позивачеві податку на додану вартість суд
дійшов висновку про правомірність застосування позивачем пільг з
податку на додану вартість в період дії договору фінансового
лізингу відповідно до приписів підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті
3 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Висновок суду щодо відсутності підстав для придбання позивачем
торгового патенту ґрунтуються на приписах Закону України “Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності”
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та Порядку заняття торговельною діяльністю і правил
торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою
кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 108, через доведеність
матеріалами справи того факту, що позивач реалізовував продукцію
власного виробництва зі складу підприємства, а продаж власної
продукції не є торговельною діяльністю, яка складається із
закупівлі і продажу та потребує патентування.
Київський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Новікова М.М. та суддів Мартюк А.І. і Мачульського Г.М.
постановою від 9.10.2002 року перевірене рішення Господарського
суду Житомирської області змінив, визнавши недійсним рішення
Коростишівської МДПІ від 12.02.2002 № 63/23-03/00292445/593 в
частині донарахування 2140,33 грн. податку на додану вартість, з
огляду на вимоги підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В
задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова суду в
частині правомірності донарахування відповідачем 61290 грн.
податку на прибуток та застосування фінансових санкцій з цього
податку у розмірі 36472,50 грн. обґрунтована приписами підпункту
4.1.1 статті 4 та підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і мотивована тим, що господарська операція з виробництва
гранітної продукції позивачем та отримання за це бюджетних
коштів має всі ознаки продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою
за рахунок державного бюджету, і відповідно висновок податкової
служби про заниження підприємством скоригованого валового доходу
за 4 квартал 1999р. на суму 700000 грн. є правомірним.
Оспорюване рішення податкової служби і в частині застосування.
фінансових санкцій у розмірі 3520 грн за здійснення торговельної
діяльності без придбання торгового патенту визнане законним на
підставі пункту 10 статті 3 Закону України “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
. Висновок
апеляційного суду щодо правомірності нарахування відповідачем
штрафу за несвоєчасне включення позивачем до податкового
зобов’язання 3333,33 грн обґрунтований вимогами пункту 17.2
статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відкрите акціонерне товариство “Коростишівський кар’єр”, не
погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського
суду у даній справі, звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою про її перегляд в касаційному
порядку.
Товариство посилається на те, що апеляційним судом безпідставно
не застосовані до спірних правовідносин положення підпункту
7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, приписами якого визначено,
що не включаються до валового доходу і не підлягають
оподаткуванню кошти або майно, у зв'язку з залученням платником
податку майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії,
комісії, консигнації, довірчого управління, схову
(відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-
правовими договорами, що не передбачають передачі права
власності на таке майно. Зауважує на правомірному висновку
господарського суду Житомирської області щодо існування між ВАТ
“Коростишівський кар’єр” та державними органами України
взаємовідносин у формі доручення на час отримання позивачем
700000 грн., з огляду на вимоги статті 386 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Окрім того, товариство наголошує на тому, що
посилання апеляційного суду на приписи пункту 10 статті 3 Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
є на його думку помилковим, оскільки
ВАТ “Коростишівський кар’єр” реалізує продукцію власного
виробництва зі складу підприємства, і торгівельною діяльністю не
займається. Положення статті 1 Закону України “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, яким
визначений об’єкт правового регулювання, не розповсюджується на
виробничу діяльність товариства з реалізації продукції власного
виробництва. В частині стягнення санкцій з ПДВ постанова не
оскаржується.
Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією
надісланий відзив на касаційну скаргу, який мотивований доводами
постанови апеляційної інстанції з проханням залишити без змін
переглянуту постанову.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача, які
підтримали касаційну скаргу і заперечення представників
відповідача, перевіривши повноту встановлених обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки Київським апеляційним
господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає
часткову помилковість постанови апеляційного суду в частині
зміни рішення місцевого суду щодо податку на прибуток і санкцій
за його несплату з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлений факт
надходження на рахунок позивача 30.12.1999 року 700 тисяч
гривень від Обласного управління державного казначейства на
виготовлення і монтаж виробів із граніту для Меморіального
комплексу “Брестська фортеця – герой “, що підтверджується
матеріалами справи. Проте апеляційна інстанція припустилася
невірного правозастосування. Зокрема висновок про отримання
авансу з бюджету за продаж товарів і робіт позивача власного
виробництва зроблений без урахування встановлених обставин. Так
апеляційний суд застосовуючи статтю 11 Закону України “ Про
оподаткування прибутку підприємств “, щодо правил ведення
податкового обліку, зокрема дати збільшення валового доходу не
застосував приписи статей 3, 4, 7 цього Закону - про те що
об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових
витрат та суму амортизаційних відрахувань. А валовий доход –
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
формах, зокрема доходів від операцій передбачених статтею 7
названого Закону. Але підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону
України “ Про оподаткування прибутку підприємств “, що визначає
оподаткування операцій з борговими зобов’язаннями містить припис
про не включення до валового доходу і не оподаткування коштів
залучених платником податків у зв’язку з договором доручення.
Тому висновок суду першої інстанції про застосування наведених
приписів законодавства до спірних відносин визнаються
правомірними. Водночас наголошується на наявності договору
доручення від 12.02.2001 року між доручителем - Міністерством
закордонних справ України і ВАТ “ Коростишівський кар’єр “
укладений сторонами на виконання Закону України від 30.06.1999
року “ Про ратифікацію Рішення про пайові внески держав –
учасниць СНД на фінансування капітального ремонту і реставрації
Меморіального комплексу “Брестська фортеця – герой “. А також на
тому, що виконуючи юридичні дії повірена особа виконує і
фактичні дії, здійснення котрих встановлено і не заперечується
сторонами.
За таких обставин справи в частині скасування рішення
Господарського суду Житомирської області про задоволення позову
з епізоду нарахування податку на прибуток та санкцій за його не
сплату, постанова апеляційного суду підлягає зміні. Решта
постанови апеляційного суду визнається такою, що відповідає
приписам податкового законодавства з мотивів правильного
застосування апеляційним судом приписів підпункту 3.2.2 пункту 3
статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 17.2 статті 17 Закону України “ Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами “ та Закону “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності “.
З огляду на викладене касаційна скарга задовольняється частково.
Керуючись підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України “
Про оподаткування прибутку підприємств “, статтею 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пунктом
17.2 статті 17 Закону України “ Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами “ та Закону “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, статтями 108, 111-5,
111-7, 111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
9.10.2002 року у справі Господарського суду Житомирської області
№ 10/20 “НА” змінити. Викласти абзац перший резолютивної частини
постанови у такій редакції :
“Визнати недійсним рішення Коростишевської МДПІ № 63/23-
03/00292445/593 від 12лютого 2002 в частині донарахування ПДВ в
сумі 2140 грн 33 коп і податку на прибуток 61290 грн та 36472
грн 50 коп. фінансових санкцій.” Решту постанови апеляційного
суду залишити без змін.
Касаційну скаргу ВАТ “ Корости шевський кар’єр “ задовольнити
частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Н. Ткаченко