ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2002 Справа N 07/3350
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у м.
касаційної скарги Черкаси
на рішення від 29.08.2002 господарського суду
Черкаської області
у справі № 07/3350
Господарського суду Черкаської області
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Черкаси
до відповідачів: - виробничо-комерційної фірми
“Рубікон” м. Черкаси;
- Дослідної станції рису
с.Антоновка, Херсонської області,
Про визнання недійсним договору
за участю представників сторін
від позивача: Радченко О.П.
від 1-го відповідача: Даниленко В.І.
від 2-го відповідача: не з”явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.08.2002 у
справі № 07/2350 (суддя Дорошенко М.В.) відмовлено в задоволенні
позову Державної податкової інспекції у м. Черкаси до виробничо-
комерційної фірми “Рубікон” та дослідної станції рису
с.Антоновка, Херсонської області про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 22.08.2001 № 777/08-01Т, як укладеного з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства, і стягнення в
доход держави коштів в сумі 69432,10 грн., як отриманих без
установлених законом підстав.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач не довів, в чому саме
полягала мета, завідомо суперечна інтересам держави і
суспільства, і хто з відповідачів мав зазначену мету при
укладенні договору.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду Черкаської області від 29.08.2002,
посилаючись на те, що на час укладання і виконання договору
купівлі-продажу від 22.08.2001 № 777/08-01Т у виробничо-
комерційної фірми “Рубікон” (першого відповідача) не було
ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю пестицидами та
агрохімікатами, що є порушенням п. 11 ст. 9 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
.
Другий відповідач не скористався своїм правом на участь його
представника у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, і заперечення проти касаційної скарги
представника першого відповідача, перевіривши матеріали справи
та правильність застосування господарським судом першої
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарським судом Черкаської області встановлено, що перший
відповідач, не маючи ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю
агрохімікатами, передбаченої п. 11 ст. 9 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
,
22.08.2001 уклав з другим відповідачем спірний договір про
купівлю-продаж сульфату амонію. У вересні 2001 р. на виконання
даного договору перший відповідач передав другому відповідачу
262 тони сульфату амонію, який відноситься до агрохімікатів,
вартістю 69432 грн. 10 коп. в рахунок погашення боргу за товари,
які в другий відповідач зобов”язався поставити першому
відповідно до договору купівлі-продажу від 02.09.2001 р. № 783-
09-01/Т.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд Черкаської області всебічно дослідив всі
обставини справи і прийшов до правильного висновку стосовно
необґрунтованості позову про визнання недійсним договору №
777/08-01Т від 22.08.2001 і стягнення в доход держави всього
одержаного сторонами за угодою на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до
ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є укладення її з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу
хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з
обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати
протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети
інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної
особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної
особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на
це належні повноваження.
В порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(згідно з якою кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень), позивач не надав будь яких доказів наявності у
відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і
суспільства, при укладенні вказаного договору, крім посилання на
продаж першим відповідачем сульфату амонію без наявності
відповідної ліцензії.
При цьому, слід зазначити, що здійснення суб”єктами
господарювання певного виду господарської діяльності, яка
підлягає ліцензуванню, при відсутності відповідної ліцензії
дійсно є порушенням вимог чинного законодавства (зокрема Закону
України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
( 1775-14 ) (1775-14)
, і може бути підставою для визнання договору
недійсним згідно зі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(оскільки він не відповідає вимогам закону). Але в даному
випадку предметом позову є визнання угоди недійсною на підставі
ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, як укладеної з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції
прийшов до правильного висновку стосовно порушення позивачем
вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв”язку з неподанням відповідних доказів в
обгрунтування позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що рішення господарського суду Черкаської
області від 29.08.2002 у справі № 07/3350 відповідає вимогам
чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв”язку з
чим підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Черкаської області від 29.08.2002 у справі № 07/3350 - без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
Г.Жаботина