ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 7/278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Семчука В.В., Ткаченко Н.Г.,
За участю представників позивача – Мірошниченко В.Г.,
Філіна О.В.
відповідача – Прокопенко П. П. ,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ВАТ “Лисичанська сода”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 28.08.2002 року
у справі № 7/278
за позовом ЗАТ “Фонд”
до ВАТ “Лисичанська сода”
про стягнення 1527928,86 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2002
року у справі № 7/278 (суддя Єжова С.С.) позов задоволено,
стягнуто з ВАТ “Лисичанська сода” на користь ЗАТ “Фонд” 1
527428,86 грн. боргу за простими та переказним векселем, 500
грн. збитків, 1700 грн. держмита та 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.08.2002 року у справі № 7/278 (судді Кондратьєва С.І.,
Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.) рішення господарського суду
Луганської області від 22.07.2002 року у справі № 7/278 залишене
без змін.
ВАТ “Лисичанська сода” у поданій касаційній скарзі просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 28.08.2002 року у справі № 7/278, посилаючись на те, що
судом апеляційної інстанції не надано оцінки фактичним
обставинам справи та не застосовано до спірних правовідносин
норми ст.ст. 17, 77 Положення про переказний і простий вексель,
а в частині стягнення заборгованості по переказному векселю
№ 643047510008 в сумі 27428,86 грн. позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в рахунок
погашення грошових зобов’язань по договору купівлі-продажу
природного газу № 43-ю 6/ф-200 від 29.12.98 відповідач передав
позивачу 15 простих векселів на загальну суму 1500000 грн., зі
строком платежу 01.01.1999, пролонгованого до 01.07.2000 року.
Вказані прості векселі були опротестовані в неплатежі, що
підтверджується актами приватного нотаріуса Бабенко О.В про
протест векселів про неоплату від 11.07.2000 року та від
12.07.2000 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”
( 2374-14 ) (2374-14)
у разі видачі векселя припиняються грошові
зобов’язання щодо платежу за договором та виникають грошові
зобов’язання щодо платежу за векселем. Статтею 8 цього ж Закону
передбачено, що вексель, опротестований нотаріусом у
встановленому Законом порядку підтверджує безумовне боргове
зобов’язання за векселем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оскаржувались
дії нотаріуса по вчиненню протесту векселів.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновки
судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових
підстав для стягнення в судовому порядку заборгованості за
опротестованими векселями.
Крім того, відповідно до ст. 48 Положення про переказний і
простий вексель та ст. 48 Одноманітного закону про переказний і
простий вексель векселедержатель може вимагати від особи, до
якої він пред’являє позов, не лише суму, зазначену у векселі, а
й витрати пов’язані з протестом, відсиланням повідомлень та інші
витрати.
Оскільки з тексту спірних векселів не вбачається застереження
“без протесту”, витрати позивача пов’язані з протестом в сумі
500 грн. підлягають відшкодуванню.
Посилання скаржника на те, що позивач при придбанні векселів
діяв свідомо на шкоду відповідачу не можуть бути прийняті до
уваги, оскільки згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по
переказаному векселю № 643047510008 в сумі 27428,86 грн.
заявником не оскаржуються.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскарженої
постанови Донецьким апеляційним господарським судом правильно
застосовані норми матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Лисичанська сода” залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 28.08.2002 року у справі № 7/278 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: В. Семчук
Н.Ткаченко