ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 6/2377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: Клюк В.Ф. – дов. № 3
представників від 05.04.02;
від відповідача: Заєць Н.О. – дов.
№ 2604 від 06.12.02; Нікіфоров
М.Л. – дов. № 589 від 19.03.02;
Рубановська К.І. – дов. № 53 від
14.12.02
розглянувши у відкритому ВАТ “Управління будівництва
судовому засіданні касаційну Хмельницької АЕС”, м. Нетішин
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.10.02
у справі господарського суду Хмельницької
області
за позовом приватного підприємства “Ірена-
Плюс”, м. Хмельницький
до ВАТ “Управління будівництва
Хмельницької АЕС”
про стягнення 3 309 232 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18.07.02 господарського суду Хмельницької області
позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з ВАТ “Управління
будівництва Хмельницької АЕС” на користь ПП “Ірена-Плюс” 2
431978, 96грн. В решті частині позову відмовлено.
Постановою від 14.10.02 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 18.07.02 господарського суду Хмельницької
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 161
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Як
випливає зі змісту ст. 224 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати
майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти
майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ “Управління будівництва
Хмельницької АЕС” звернулось у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
наявність чи відсутність грошових зобов’язань підтверджується чи
спростовується доказами, тобто фактичними даними про наявність
чи відсутність обставин, а не змістом ст. 224 Цивільного
кодексу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з таких
підстав.
Господарський суд Хмельницької області встановив, що сторонами
були укладені усні договори купівлі-продажу, тому відповідно до
ст. 224 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
Однак, при розгляді даної справи господарськими судами не
враховано, що господарським судом Хмельницької області при
розгляді справи № 9/3873 за позовом ВАТ “Управління будівництва
Хмельницької АЕС” до ПП “Ірена плюс” про стягнення 304521, 85
грн. встановлено, що між сторонами здійснювалась взаємна
передача продукції, а також були укладені договори доручень №
443 від 22.09.99 та б/н від 18.11.99, за умовами яких ВАТ
“Управління будівництва Хмельницької АЕС” довірило, а ПП “Ірена-
плюс” прийняло на себе зобов’язання з придбання продукції за
векселі. Дане рішення в установленому законодавством порядку не
скасовано і набрало чинності.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу
Sjp`?mh ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені в рішенні господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Господарськими судами помилково зроблений висновок про грошові
зобов’язання відповідача, оскільки зі змісту наданих документів
та договорів позивачем не випливає, що ВАТ “Управління
будівництва Хмельницької АЕС” зобов’язалось сплачувати за
товарно-матеріальні цінності грошові кошти.
Судом також не дано правової оцінки відповіді на претензію
приватним підприємством “Ірена-плюс” № 100 від 30.11.200 та
актам приймання-передачі векселів, що також підтверджує
домовленість про взаємну передачу продукції, тобто бартерні
відносини.
При розгляді справи судами також не досліджені акти звірок між
позивачем та відповідачем, які знаходяться у справі і висновки
яких свідчать про борг ПП “Ірена-плюс” перед відповідачем.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування рішення господарського
суду Хмельницької області та постанови Львівського апеляційного
господарського суду і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 18.07.02 господарського суду Хмельницької області та
постанову від 14.10.02 Львівського апеляційного господарського
суду зі справі № 6/2377 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко